От Луки 1 глава

От Луки, святое благовествование
Библейской Лиги ERV → Українська Біблія. Турконяк

 
 

Многие уже пытались описать события, происшедшие среди нас,
 
Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас, [1]

рассказанные нам очевидцами, с самого начала видевшими происходившее и служившими Богу, провозглашая слово Его.
 
і як нам передали їх ті, які з самого початку були очевидцями й служителями Слова,

Тщательно изучив всё от начала и до конца, я решил записать для тебя, достопочтенный Феофил, последовательное изложение всех событий,
 
то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,

чтобы ты был уверен в достоверности того, чему учили тебя.
 
щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.

Во времена, когда Ирод был правителем Иудеи, жил священник по имени Захария, который принадлежал к роду священника Авии. Его жена была из рода Аарона. Её звали Елизаветой.
 
У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета.

Захария и Елизавета были праведны перед Богом и беспрекословно повиновались всем заповедям и уставам Господним.
 
Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.

Но у них не было детей, потому что Елизавета была бесплодна и они оба были уже в преклонных годах.
 
Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.

Однажды, когда пришло время роду Захарии служить в храме, он должен был исполнять обязанности священника перед Богом.
 
Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,

По обычаю священнослужители бросали жребий, чтобы решить, кому было необходимо войти в храм Господний и сжигать там благовонное курение. Жребий пал на Захарию.
 
за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.

В то время как он кадил, множество народа стояло снаружи и молилось.
 
А весь народ під час кадіння молився знадвору.

Тогда явился Захарии Ангел Господний. Он стоял справа от алтаря, на котором курилось благовоние.
 
І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.

Увидев Ангела, Захария растерялся и очень испугался.
 
Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.

Ангел же сказал ему: «Не бойся, Захария! Твоя молитва услышана: твоя жена Елизавета родит тебе сына, и ты назовёшь его Иоанном.
 
Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.

Он принесёт тебе радость и счастье. Многие будут рады его рождению,
 
І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.

так как Иоанн будет велик перед Господом. Он не будет пить вина и крепких напитков и ещё с утробы матери своей будет исполнен Святого Духа.
 
Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.

Иоанн вернёт многих израильтян к Господу, их Богу.
 
І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;

Исполненный такого же могущества и силы духа, как и Илия, он будет предвестником Господа, примиряя отцов с детьми, обращая на путь истинный тех, кто не повинуется велениям Божьим, чтобы подготовить народ к приходу Господа».
 
і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.

Тогда Захария сказал Ангелу: «Как я узнаю, что это правда? Ведь я стар, и жена моя стара».
 
І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.

В ответ Ангел сказал ему: «Я — Гавриил, предстоящий перед Богом. Я послан говорить с тобой и сообщить тебе эту Добрую Весть.
 
У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.

Но знай, ты будешь нем и не сможешь говорить до того самого дня, пока не свершится это, так как ты не поверил моим словам, которые исполнятся в назначенное время».
 
І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!

Люди, стоявшие снаружи, ждали появления Захарии и удивлялись, почему он так долго не выходит из храма.
 
Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі.

А выйдя, он не смог говорить с ними, и тогда они поняли, что в храме ему было видение. Захария объяснялся знаками и оставался нем.
 
Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.

Дни его службы подошли к концу, и Захария вернулся домой.
 
І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.

Спустя некоторое время его жена, Елизавета, зачала и скрывалась от всех пять месяцев, говоря:
 
А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:

«Наконец Господь смилостивился надо мной, сняв с меня позор перед людьми».
 
Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.

Когда Елизавета была на шестом месяце, Ангел Гавриил был послан Богом в город Назарет, в Галилее,
 
А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,

к девственнице, обручённой с человеком по имени Иосиф. Иосиф был из рода Давида, имя же девственницы было Мария.
 
до діви, зарученої із чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви — Марія.

Гавриил пришёл к ней и сказал: «Приветствую тебя! Господь с тобой! Ты благословенна».
 
І, прийшовши до неї, сказав: Радій [2] , сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].

Но она была смущена этими словами и думала, что бы это приветствие могло значить.
 
Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.

И Ангел сказал ей: «Не бойся, Мария! Ты обрела милость Божью.
 
Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.

Слушай! Ты зачнёшь и родишь сына, и назовёшь Его Иисусом.
 
І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.

Он будет велик, и будут Его называть Сыном Всевышнего. Господь Бог даст Ему престол Давида, отца Его.
 
Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,

Он вовеки будет править народом Иакова, и Его царству не будет конца».
 
і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!

Мария спросила у Ангела: «Как же будет это, если я не замужем?»
 
І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?

Ангел ответил ей: «Святой Дух спустится на тебя, и власть Всевышнего осенит тебя. Поэтому дитя, которое родится, будет носить имя Сына Божьего.
 
У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.

Твоя родственница Елизавета, хоть и стара, тоже зачала сына. Все считали её бесплодной, но вот уже шесть месяцев, как она беременна.
 
Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;

Для Бога нет ничего невозможного».
 
тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!

Мария сказала: «Я — слуга Господа. Пусть сбудется со мной то, что ты сказал». И Ангел удалился.
 
А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.

Тогда Мария собралась и незамедлительно пошла в город, находившийся в горах Иудеи.
 
Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.

Войдя в дом Захарии, она приветствовала Елизавету.
 
Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

Когда Елизавета услышала голос Марии, случилось так, что ребёнок в ней забился, и она исполнилась Святого Духа.
 
Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом

Елизавета воскликнула: «Нет другой женщины, более благословенной, чем ты! Благословен Ребёнок, Которого ты носишь!
 
і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!

Мать Господа моего пришла ко мне! За что мне выпало такое счастье?
 
І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?

Вот, когда я услышала твой голос, ребёнок забился во мне, ликуя.
 
Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.

Благословенна поверившая, что свершится сказанное ей Господом».
 
Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!

Мария сказала:
 
А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

«Хвалу воздаёт Господу душа моя, и ликует дух мой о Боге, Спасителе моём,
 
і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,

так как обратил Он взгляд на ничтожную слугу свою. Отныне благословенной будут называть меня люди,
 
бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,

потому что Всемогущий, да святится имя Его, сотворил для меня великое.
 
бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,

Из поколения в поколение Он милует тех, кто почитает Его.
 
і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.

Он показал силу руки Своей: рассеял горделивых,
 
Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,

низложил властителей и возвысил смиренных,
 
скинув сильних з престолів і підняв покірних,

голодных исполнил благ, богатых отослал ни с чем.
 
голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.

Бог помог народу Израиля, который служит Ему, и не забыл послать ему милость Свою.
 
Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,

Он исполнил обещанное нашим предкам: Аврааму и Его потомкам во веки веков».
 
як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!

Пробыв с Елизаветой около трёх месяцев, Мария вернулась домой.
 
Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.

Елизавете пришло время родить, и она родила сына.
 
А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.

Её соседи и родственники услышали, что Господь был милостив к ней, и радовались с ней.
 
Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.

На восьмой день пришло время делать Ребёнку обрезание, и его хотели назвать Захарией, по имени отца.
 
Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією.

Но Елизавета сказала: «Нет, назовём его Иоанном».
 
Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!

Собравшиеся сказали ей: «Никого из твоих родственников так не зовут».
 
А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.

Они стали знаками спрашивать отца, каким именем он хотел бы назвать ребёнка.
 
Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.

Захария попросил дощечку для письма и написал: «Имя ему — Иоанн». И все удивились.
 
Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися.

Дар речи тотчас же вернулся к Захарии, и он начал говорить и восхвалять Бога.
 
У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.

В этот момент всех охватил страх, и по всей горной части Иудеи люди говорили обо всём, что произошло.
 
І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.

Каждый, кто слышал об этом, размышлял: «Кем же будет этот ребёнок?» — так как действительно сила Господа была с ним.
 
Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!

Отец Иоанна, Захария, исполнился Святого Духа и стал возвещать людям о том, что совершится:
 
Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:

«Благословен будь Господь, Бог Израиля, так как Он пришёл помочь Своему народу и освободил его.
 
Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,

Он дал нам могущественного Спасителя из рода Своего слуги Давида,
 
Він підніс нам ріг [3] спасіння у домі Свого слуги Давида,

как и обещал Он много лет назад через Своих святых пророков.
 
як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,

Бог обещал спасти нас от врагов и ненавистников.
 
що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,

Бог обещал даровать Свою милость нашим отцам и помнить о Своём священном договоре.
 
щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,

Этот договор был клятвой, которую Он дал Аврааму, нашему праотцу,
 
Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,

что избавит нас от врагов, чтобы могли мы безбоязненно служить Ему
 
щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху

свято и праведно всю нашу жизнь.
 
служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.

А ты, дитя моё, будешь называться „пророком Всевышнего”, так как ты будешь идти впереди Господа, возвещая людям Его приход.
 
І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;

Ты возвестишь людям о спасении, так как простятся им грехи их.
 
щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;

По великой милости Божьей воссияет нам новый день с небес,
 
аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,

и Бог поможет тем, кто живёт во тьме, в страхе перед смертью, и укажет нам путь к миру».
 
освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру!

Ребёнок рос, креп духом и жил в пустыне до дня своего появления перед народом Израиля.
 
А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.