Да Філімона 1 глава

Пасланьне Паўлы да Філімона
Пераклад Л. Дзекуць-Малея → Елизаветинская Библия

 
 

Паўла, вязень Ісуса Хрыста, і Цімахве́й, брат, — Філімону, нашаму ўмілаванаму і супрацоўніку,
 
Па́ѵелъ ю҆́зникъ ї҆и҃съ хр҇то́въ, и҆ тїмоѳе́й бра́тъ, фїлимо́нѹ возлю́бленномѹ и҆ споспѣ́шникѹ на́шемѹ,

і Анфіі, умілаванай, і Архіпу, таварышу нашаму ў барацьбе́, і дамовай царкве́ твае́й:
 
и҆ а҆пфі́и сестрѣ̀ возлю́бленнѣй, и҆ а҆рхі́ппѹ сово́инственникѹ на́шемѹ, и҆ дома́шней твое́й цр҃кви:

Ласка вам і мір ад Бога Айца нашага і Госпада Ісуса Хрыста.
 
блгдть ва́мъ и҆ ми́ръ ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀ на́шегѡ, и҆ гд҇а ї҆и҃са хр҇та̀.

Дзякую Богу майму, заўсёды ўспамінаючы аб табе́ ў малітвах маіх,
 
Благодарю̀ бг҃а моего̀, всегда̀ па́мѧть ѡ҆ тебѣ̀ творѧ̀ въ моли́твахъ мои́хъ,

чуючы аб любві твае́й і ве́ры, якую маеш да Госпада Ісуса і да ўсіх сьвятых,
 
слы́шавъ любо́вь твою̀ и҆ вѣ́рѹ, ю҆́же и҆́маши ко гд҇ѹ ї҆и҃сѹ и҆ ко всѣ҄мъ ст҃ы҄мъ,

каб супольнасьць ве́ры твае́й аказалася чыннай у пазнаньні ўсякага дабра, якое ў вас у Хрысьце́ Ісусе.
 
ѩ҆́кѡ да ѻ҆бще́нїе твоеѧ̀ вѣ́ры дѣ́йственно бѹ́детъ въ ра́зѹмѣ всѧ́кагѡ бл҃га, є҆́же въ ва́съ, ѡ҆ хр҇тѣ̀ ї҆и҃сѣ.

Бо вялікую ма́ем радасьць і паце́ху ў любві твае́й, бо табою, браце, супакоены сэрцы сьвятых.
 
Ра́дость бо и҆́мамъ мно́гѹ и҆ ѹ҆тѣше́нїе ѡ҆ любвѝ твое́й, ѩ҆́кѡ ѹ҆трѡ́бы ст҃ы́хъ почи́ша тобо́ю, бра́те.

Дзеля гэтага, маючы вялікую ў Хрысьце адвагу прыказваць табе́, што трэба,
 
Сегѡ̀ ра́ди мно́гое дерзнове́нїе и҆мѣ́ѧ во хр҇тѣ̀ повелѣва́ти тебѣ̀, є҆́же потре́бно є҆́сть,

праз любоў ле́пей прашу я, як гэты Паўла стары, цяпе́р-жа вязень Ісуса Хрыста.
 
любве́ же ра́ди па́че молю̀, тако́въ сы́й ѩ҆́коже па́ѵелъ ста́рецъ, нн҃ѣ же и҆ ѹ҆́зникъ ї҆и҃са хр҇та̀:

Прашу цябе́ за сына майго Анісіма, якога я спарадзіў у путах маіх,
 
молю́ тѧ ѡ҆ мое́мъ ча́дѣ, є҆го́же роди́хъ во ѹ҆́захъ мои́хъ ѻ҆ни́сїма,

што быў калісь бескарысны для цябе́, а цяпе́р карысны табе́ і мне́, якога я адаслаў,
 
и҆ногда̀ тебѣ̀ непотре́бнаго, нн҃ѣ же тебѣ̀ и҆ мнѣ̀ благопотре́бна, є҆го́же возпосла́хъ тебѣ̀,

ты-ж яго, як маё сэрца, прымі.
 
ты́ же є҆го̀, си́рѣчь мою̀ ѹ҆тро́бѹ, прїимѝ.

Хаце́ў я яго пры сабе́ трымаць, каб ён заме́ст цябе́ паслужыў мне́ ў путах за Эвангельле,
 
Є҆го́же а҆́зъ хотѣ́хъ ѹ҆ себє̀ держа́ти, да вмѣ́стѡ тебє̀ послѹ́житъ мѝ во ѹ҆́захъ бл҃говѣствова́нїѧ:

але без твае́ згоды нічога не хаце́ў зрабіць, каб дабро твае́ ня з прынукі было, а з добрае волі.
 
без̾ твоеѧ́ же во́ли ничто́же восхотѣ́хъ сотвори́ти, да не а҆́ки по нѹ́жди бл҃го́е твоѐ бѹ́детъ, но по во́ли.

Бо можа ён дзеля таго на час адлучыўся, каб табе́ прыняць яго назаўсёды,
 
Не́гли бо ра́ди сегѡ̀ разлѹчи́сѧ на ча́съ, да вѣ́чна того̀ прїи́меши,

ужо не як слугу, але вышэй за слугу, як брата ўмілаванага, асабліва для мяне́, а тым бале́й для цябе́ — і па це́лу, і ў Госпадзе.
 
не ктомѹ̀ а҆́ки раба̀, но вы́ше раба̀, бра́та возлю́бленна, па́че же мнѣ̀, кольми́ же па́че тебѣ̀, и҆ по пло́ти и҆ ѡ҆ гд҇ѣ.

Дык, калі маеш мяне́ за супольніка, прымі яго, як мяне́.
 
А҆́ще ѹ҆̀бо и҆́маши менѐ ѻ҆́бщника, прїимѝ сего̀ ѩ҆́коже менѐ.

Калі-ж ён чым скрыўдзіў цябе́, або вінен, лічы гэтае на мне́.
 
А҆́ще же въ чесо́мъ ѡ҆би́дѣ тебѐ, и҆лѝ до́лженъ є҆́сть, мнѣ̀ сїѐ вмѣнѝ.

Я, Паўла, напісаў мае́ю рукою: я аддам; каб не казаць табе́, што ты і самым сабою мне́ вінны.
 
А҆́зъ па́ѵелъ написа́хъ рѹко́ю мое́ю: а҆́зъ возда́мъ: да не рекѹ̀ тебѣ̀, ѩ҆́кѡ и҆ са́мъ себѐ мѝ є҆сѝ до́лженъ.

Гэтак, браце, дай мне́ скарыстацца ад цябе́ ў Госпадзе; супакой мне́ сэрца ў Госпадзе.
 
Є҆́й, бра́те, а҆́зъ да полѹчѹ̀ є҆́же прошѹ̀ ѹ҆ тебє̀ {да по́льзѹютсѧ тобо́ю} ѡ҆ гд҇ѣ: ѹ҆поко́й мою̀ ѹ҆тро́бѹ ѡ҆ гд҇ѣ.

Спадзяючыся на паслухмянасьць тваю, я напісаў да цябе́, ве́даючы, што ты зро́біш і бале́й, чым кажу.
 
Надѣ́ѧвсѧ на послѹша́нїе твоѐ написа́хъ тебѣ̀, вѣ́дый, ѩ҆́кѡ и҆ па́че, є҆́же глаго́лю, сотвори́ши.

А разам прыгатуй для мяне́ і гаспо́ду; бо спадзяюся, што малітвамі вашымі буду вам падараваны.
 
Кѹ́пнѡ же и҆ ѹ҆гото́ви мѝ ѡ҆би́тель: ѹ҆пова́ю бо, ѩ҆́кѡ моли́твами ва́шими дарова́нъ бѹ́дѹ ва́мъ.

Вітае цябе́ Эпафрас, вязень разам са мною дзеля Хрыста Ісуса,
 
Цѣлѹ́етъ тѧ̀ є҆пафра́съ, сплѣ́нникъ мо́й ѡ҆ хр҇тѣ̀ ї҆и҃сѣ,

Марка, Арыстарх, Дымас, Лука, супрацоўнікі маі.
 
ма́рко, а҆рїста́рхъ, дима́съ, лѹка̀, споспѣ҄шницы моѝ.

Ласка Госпада нашага Ісуса Хрыста з духам вашым. Амін.
 
Блгдть гд҇а на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀ со дѹ́хомъ ва́шимъ. А҆ми́нь.

Примечания:

 
Пераклад Л. Дзекуць-Малея
23−24 У папяровай версіі 23 і 24 вершы аб’яднаны і складаюць адзін 23 верш.

Да Філімона пісана з Рыму праз Анісіма слугу.
 
 


2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.