Якуба 1 глава

Пасланьне Якуба
Пераклад Л. Дзекуць-Малея → Переклад Хоменка

 
 

Якуб, раб Бога і Госпада Ісуса Хрыста, — дванаццацём родам, што расьцярушаны, — ра́давацца!
 
Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що у розсіянні, привіт!

З вялікаю радасьцяй прымайце (гзта), браты маі, калі папада́еце ў розныя спакушэньні,
 
Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам.

ве́даючы, што выпрабаваньне вашае ве́ры вытварае цярплівасьць;
 
Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість,

цярплівасьць жа няхай мае закончанае дзе́ла, каб вы былі закончанымі й поўнымі, бяз ніякае нястачы.
 
за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.

Калі-ж у каго з вас не хапае мудрасьці, няхай просіць у Бога, які дае́ ўсім проста і без дакораў, — і будзе яму дадзена.
 
Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться.

Але няхай просіць з ве́раю, ані не сумляваючыся, бо той, хто сумляваецца, падобны да марское хвалі, якую ве́цер уздыймае й разьбівае.
 
Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер.

Дык няхай ня думае гэткі чалаве́к, што не́шта дастане ад Госпада.
 
Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа; —

Двудушны чалаве́к няцьвёрды на ўсіх сваіх шляхох.
 
людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах.

Няхай жа хваліцца паніжаны брат сваей высокасьцяй,
 
Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням,

а багаты сваім паніжэньнем, бо праміне́, як цьве́т на траве́.
 
а багатий — пониженням своїм, бо й він промине так, мов цвіт трави.

Бо ўзыйшло сонца са сьпе́кай і высушыла траву, і цьве́т яе́ апаў, і хараство аблічча яе счэзла; гэтак і багаты на шляхох сваіх завяне.
 
Зійшло бо пекуче сонце й траву висушило, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий у своїх заходах зів'яне.

Шчасьлівы чалаве́к, які выдзе́ржывае спакусу, бо, як выпрабаваны, ён дастане вянок жыцьця, што абяцаў Госпад тым, хто любіць Яго.
 
Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять.

У часе спакушэньня ніхто хай ня кажа: Бог мяне́ спакушае; бо Бог не спакушаецца злом, і сам нікога не спакушае.
 
Ніхто спокушуваний нехай не каже: Бог мене спокушає; бо Бог не може бути спокушуваний злом, і сам він не спокушає нікого;

А кожны спакушаецца, захоплены й прываблены ўласным пажаданьнем;
 
кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить.

а пасьля пажаданьне, зачаўшы, спараджае грэх, а зроблены грэх спараджае сьме́рць.
 
А потім пожадливість, завагітнівши, породжує гріх; гріх же, здійснений, — породжує смерть.

Не баламуцьцеся, браты маі ўмілаваныя:
 
Не вводьте, мої любі брати, самих себе в оману.

кожнае добрае даньнё і кожны дасканалы дар зыходзе з вышыні, ад Айца сьве́тласьцяў, у Якога няма адме́ны, ані зьме́ннасьці.
 
Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни.

Захаце́ўшы, спарадзіў нас словам праўды, каб быць нам нейкім пачаткам тварэньняў Яго.
 
Він забажав нас породити словом правди, щоб ми були немов первістками його створінь.

Дык вось, браты маі ўмілаваныя, усякі чалаве́к няхай будзе хуткі паслухаць, павольны гаварыць, няскоры гне́вацца,
 
Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву,

бо гне́ў чалаве́ка ня творыць праўды Божае.
 
бо гнів людини не чинить справедливости Божої.

Дзеля гэтага, адклаўшы ўсякі бруд і астачу злосьці, у пакоры прыме́це насаджа́нае слова, што душы вашыя збавіць можа.
 
Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі.

Будзьце-ж выпаўніцелямі слова, а не слухача́мі толькі, ашуківаючымі самых сябе́.
 
Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи.

Бо хто слухае слова і не выпаўняе, той падобны да чалаве́ка, які разглядае прыраджонае аблічча свае́ ў люстры:
 
Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи:

ён паглядзе́ў на сябе́ і адыйшоўся, ды ўраз жа забыўся, які ён.
 
ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він.

Але хто ўглыбляецца ў дасканалы закон свабоды і трывае ў ім, той, стаючыся не слухачом забываючымся, але выпаўніцелем дзе́ла, шчасьлівы будзе ў дзе́яльнасьці.
 
Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, — не як слухач-забудько, а як виконавець діла, — той щасливий у ділі своїм.

Калі хто сярод вас думае, што ён багабойны, ды не закелза́е языка свайго, але ашуківае сэрца свае́, у таго багабойнасьць пустая.
 
Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує язика, лиш обманює своє серце, побожність того марна.

Чыстая і беззаганная багабойнасьць перад Богам Айцом — у тым, каб даглядаць сірот і ўдоваў у горы іх і дзяржацца неапага́неным ад сьвету.
 
Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.