Якуба 1 глава

Пасланьне Якуба
Пераклад Л. Дзекуць-Малея → Сучасний переклад

Якуб, раб Бога і Госпада Ісуса Хрыста, — дванаццацём родам, што расьцярушаны, — ра́давацца!

Вітання від Якова, слуги Всевишнього Бога і Господа Ісуса Христа, всім Божим людям,[1] розпорошеним по світу!

З вялікаю радасьцяй прымайце (гзта), браты маі, калі папада́еце ў розныя спакушэньні,

Брати і сестри мої, вважайте для себе за радість велику, коли на долю вашу випадають різні випробування.

ве́даючы, што выпрабаваньне вашае ве́ры вытварае цярплівасьць;

Бо ви ж знаєте, що віра, проходячи через випробування, народжує терпіння.

цярплівасьць жа няхай мае закончанае дзе́ла, каб вы былі закончанымі й поўнымі, бяз ніякае нястачы.

Нехай ваше терпіння якнайкраще себе виявляє у всьому, що ви робите. Тож ви зможете стати досконалими й довершеними, щоб нічого вам не бракувало.

Калі-ж у каго з вас не хапае мудрасьці, няхай просіць у Бога, які дае́ ўсім проста і без дакораў, — і будзе яму дадзена.

Отже, якщо комусь із вас бракує мудрості, то нехай просить у Бога. Він щедро і з радістю дарує всім людям і не дорікає нікому.

Але няхай просіць з ве́раю, ані не сумляваючыся, бо той, хто сумляваецца, падобны да марское хвалі, якую ве́цер уздыймае й разьбівае.

Але треба просити з вірою і без сумнівів. Той, хто сумнівається, подібний до хвилі морської, яку ганяє і носить вітер.

Дык няхай ня думае гэткі чалаве́к, што не́шта дастане ад Госпада.

Нехай така людина й не сподівається щось дістати від Господа,

Двудушны чалаве́к няцьвёрды на ўсіх сваіх шляхох.

бо вона думає про різні справи одночасно і ніколи не може вирішити, що їй далі робити.

Няхай жа хваліцца паніжаны брат сваей высокасьцяй,

Якщо віруючий бідний, нехай пишається з того, що Бог дав йому духовне багатство.[2]

а багаты сваім паніжэньнем, бо праміне́, як цьве́т на траве́.

А багатий нехай пишається з приниження свого, бо дні його минуть, [3] наче дика квітка.

Бо ўзыйшло сонца са сьпе́кай і высушыла траву, і цьве́т яе́ апаў, і хараство аблічча яе счэзла; гэтак і багаты на шляхох сваіх завяне.

Як сонце сходить і спека настає, квітка в’яне, цвіт її опадає, і краса зникає, так само й багатий загине разом зі справами своїми.

Шчасьлівы чалаве́к, які выдзе́ржывае спакусу, бо, як выпрабаваны, ён дастане вянок жыцьця, што абяцаў Госпад тым, хто любіць Яго.

Щаслива та людина, яка стоїть перед спокусами і залишається непохитною, бо як подолає їх, то дістане вінець життя вічного, якого Бог обіцяв тим, хто любить Його.

У часе спакушэньня ніхто хай ня кажа: Бог мяне́ спакушае; бо Бог не спакушаецца злом, і сам нікога не спакушае.

Ніхто у спокусі не повинен казати: «Це мене Бог спокушає». Бог не має нічого спільного зі злом. Він ніколи нікого не спокушає.

А кожны спакушаецца, захоплены й прываблены ўласным пажаданьнем;

Спокушають людину її ж власні бажання, які зваблюють і затягують її.

а пасьля пажаданьне, зачаўшы, спараджае грэх, а зроблены грэх спараджае сьме́рць.

Тоді бажання породжують гріх, а гріх, як утвердиться, породжує смерть.

Не баламуцьцеся, браты маі ўмілаваныя:

Брати і сестри мої любі, не дозволяйте обдурювати себе.

кожнае добрае даньнё і кожны дасканалы дар зыходзе з вышыні, ад Айца сьве́тласьцяў, у Якога няма адме́ны, ані зьме́ннасьці.

Кожен добрий і довершений дар приходить згори, від Отця, Який створив усі світила небесні. Бог є постійним і незмінним.

Захаце́ўшы, спарадзіў нас словам праўды, каб быць нам нейкім пачаткам тварэньняў Яго.

Він назвав нас дітьми Своїми в Посланні істинному, щоб стали ми найважливішими з усіх Його створінь.

Дык вось, браты маі ўмілаваныя, усякі чалаве́к няхай будзе хуткі паслухаць, павольны гаварыць, няскоры гне́вацца,

Пам’ятайте це, брати і сестри мої: намагайтеся більше слухати, ніж говорити, і не піддавайтеся гніву.

бо гне́ў чалаве́ка ня творыць праўды Божае.

Гнів людський стоїть на заваді життю праведному, якого вимагає Бог.

Дзеля гэтага, адклаўшы ўсякі бруд і астачу злосьці, у пакоры прыме́це насаджа́нае слова, што душы вашыя збавіць можа.

Отож відкиньте усіляку нечистоту й зло в своєму житті, яких так багато. Прийміть покірливо вчення Боже, що посіяне в серцях ваших і може спасти душі ваші.

Будзьце-ж выпаўніцелямі слова, а не слухача́мі толькі, ашуківаючымі самых сябе́.

Виконуйте Слово Боже, а не лише слухайте Його, бо інакше ви обдурюєте самі себе.

Бо хто слухае слова і не выпаўняе, той падобны да чалаве́ка, які разглядае прыраджонае аблічча свае́ ў люстры:

Хто тільки слухає Слово Боже, та не виконує його, той подібний до людини, яка дивиться на своє відображення в дзеркалі.

ён паглядзе́ў на сябе́ і адыйшоўся, ды ўраз жа забыўся, які ён.

Вона пильно дивиться на себе, а як відійде, тієї ж миті забуде, як виглядає.

Але хто ўглыбляецца ў дасканалы закон свабоды і трывае ў ім, той, стаючыся не слухачом забываючымся, але выпаўніцелем дзе́ла, шчасьлівы будзе ў дзе́яльнасьці.

Досконалий Закон Божий несе свободу людям. І той, хто уважно вивчає його й живе згідно з ним, хто втілює його в своє життя, а не просто, вислухавши, забуває, той неодмінно отримає благословення Боже.

Калі хто сярод вас думае, што ён багабойны, ды не закелза́е языка свайго, але ашуківае сэрца свае́, у таго багабойнасьць пустая.

Якщо хтось вважає себе побожним, та не вгамовує язика свого, він лише обманює себе. Побожність цієї людини нічого не варта.

Чыстая і беззаганная багабойнасьць перад Богам Айцом — у тым, каб даглядаць сірот і ўдоваў у горы іх і дзяржацца неапага́неным ад сьвету.

Побожність же, чиста й непорочна перед Богом і Отцем, виявляється в піклуванні про вдів та сиріт, які знаходяться в скруті, та у збереженні себе самого у чистоті від лихого світу.

« 28 глава 2 глава »