1 Іоана 1 глава

Першае Пасланьне Іоана
Пераклад Л. Дзекуць-Малея → Сучасний переклад

Аб тым, што было ад пачатку, што мы чулі, што бачылі сваімі вачыма, што разглядалі і да чаго датыкаліся рукі нашыя, аб Слове жыцьця, —

Про те, що було споконвіку, про що ми самі чули, свідками чого ми були, що бачили на власні очі й чого торкалися власними руками, про Слово [1] Життя ми свідчимо.

(бо жыцьцё зьявілася, і мы бачылі, і сьве́дчым, і абвяшчаем вам гэтае ве́чнае жыцьцё, якое было ў Айца і зьявілася нам),

Той, Хто є Життям з’явився нам і ми бачили Його й зараз свідчимо про Нього. Тепер ми сповіщаємо про Вічне Життя, яке було з Отцем, і було явлене нам.

аб тым, што мы бачылі і чулі, абвяшчаем вам, каб і вы ме́лі лучнасьць з намі; а нашая лучнасьць — з Айцом і Сынам Яго Ісусам Хрыстом.

Ми бачили й чули Його і тепер сповіщаємо про Нього і вам, щоб ви також мали спільність [2] із нами. А наша спільність — з Отцем і Його Сином Ісусом Христом.

І гэтае пішам вам, каб радасьць ваша была поўная.

Отож і пишемо ми про це, щоб радість наша [3] була повною!

І вось тое абвяшчэньне, якое мы чулі ад Яго і абвяшчаем вам: Бог ёсьць сьвятло́, і няма ў Ім жаднае це́мры.

Ось Послання, яке ми почули від Ісуса Христа і сповіщаємо вам: «Бог є Світло, і темряви в Ньому немає зовсім».

Калі мы кажам, што маем лучнасьць з Ім, а ходзім у це́мры, дык манім і ня робім па праўдзе;

Якщо ж ми говоримо, що прилучилися до Бога, але й продовжуємо жити в темряві гріха, то обманюємо самі себе й не наслідуємо істини.

а калі ходзім у сьвятле́, як Ён у сьвятле́, дык маем лучнасьць між сабою, і кроў Ісуса Хрыста, Сына Ягонага, ачышчае нас ад усякага грэху.

Але якщо ми живемо в Світлі та праведності, як і Він живе у Світлі, то маємо спільність одне з одним, а кров Ісуса, Сина Божого, очищає нас від усіх гріхів.

Калі кажам, што ня маем грэху, — — ашуківаем самых сябе́, і няма́ ў нас праўды.

Якщо ж ми стверджуємо, що не маємо гріха, то обдурюємо самі себе. Це означає, що немає в нас правди.

Калі вызнаём грахі нашыя, дык Ён — ве́рны і справядлівы, каб дараваць нам грахі нашыя і ачысьціць нас ад усякае няпраўды.

Якщо ж ми визнаємо свої гріхи, то Всевишній, справедливий і праведний, прощає їх і очищає нас від усієї неправедності.

Калі кажам, што мы не саграшылі, дык робім ілжывым Яго, і няма́ ў нас слова Ягонага.

Якщо ж ми кажемо, що ми не чинили гріха, то робимо з Нього брехуна, і Послання Його — не в наших серцях.[4]

« 3 глава 2 глава »