3 Царств 1 глава

Третья книга Царств
Новый русский перевод → Переклад Огієнка

Царь Давид состарился и достиг преклонных лет. Его укутывали одеждами, но он всё равно не мог согреться.

А Давид поста́рів, увійшов у літа. І покривали його одежами, та не було йому те́пло.

Тогда слуги сказали ему: — Пусть господину нашему царю подыщут молодую девушку, чтобы она прислуживала царю и заботилась о нём. Она будет ложиться рядом с ним, и господину нашему царю будет тепло.

І сказали йому його раби: „Нехай пошукають для пана царя молоду ді́вчину, — і стане вона перед царем, і буде йому за догля́дачку. І буде вона лежати при лоні твоїм, — і буде те́пло панові цареві!“

Они стали искать красивую девушку по всему Израилю, нашли шунамитянку Авишаг и привели её к царю.

І шукали ді́вчину вродли́ву по всій Ізраїлевій границі, та й знайшли шунаммі́тку Авіша́ґ, і привели́ її до царя.

Девушка была очень красива; она заботилась о царе и ухаживала за ним, но царь не имел с ней близости[1].

А та ді́вчина була дуже вродли́ва. І була́ вона цареві догля́дачкою, і прислуго́вувала йому, та цар не пізнав її.

Адония, матерью которого была Аггифа, кичливо говорил: «Я буду царем». Он завел у себя колесницы и коней[2], и пятьдесят слуг, которые бежали перед ним.

А Адо́нія, син Хаґґітин, бундю́чився та говорив: „Я буду царювати!“ І справив він собі по́воза та верхівців, та п'ятдесят чоловіка бігунів перед собою.

(Его отец никогда не смущал его вопросом: «Почему ты так поступаешь?» Он родился после Авессалома и был очень красив.)

А батько його ніко́ли його не засмучував, щоб сказати: „Чому́ ти так робиш?“ А він також був дуже вродли́вий, і мати народила його по Авесаломі.

Адония сговорился с Иоавом, сыном Саруи, и со священником Авиатаром, и они поддержали его.

І мав він змову з Йоавом, сином Церуї, та зо священиком Евіятаром, — і вони помагали Адонії.

Но священник Цадок, Беная, сын Иодая, пророк Нафан, Шимей и Рей, и воины Давида не встали на сторону Адонии.

А священик Садок, і Беная, син Єгоядин, і пророк Ната́н, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією.

Адония принес в жертву овец, волов и откормленных телят у камня Зохелет, что рядом с Эн-Рогелом, и пригласил всех своих братьев, сыновей царя, и всех царских приближенных из Иудеи,

І приніс Адо́нія в жертву худоби дрібно́ї та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закли́кав усіх братів своїх, царськи́х синів, та всіх Юдиних мужів, царськи́х слуг.

но не пригласил ни пророка Нафана, ни Бенаю, ни личную стражу, ни своего брата Соломона.

А пророка Натана, і Бенаю, і лицарів та брата свого Соломона він не покли́кав.

Тогда пророк Нафан спросил у Вирсавии, матери Соломона: — Разве ты не слышала, что Адония, сын Аггифы, стал царем, а наш господин Давид о том и не знает?

І сказав Ната́н до Вірсаві́ї, Соломонової матері, говорячи: „Чи ти не чула, що зацарюва́в Адо́нія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те?

Так вот, позволь мне посоветовать тебе, как спасти свою жизнь и жизнь твоего сына Соломона.

А тепер іди, я тобі пора́джу, — і рятуй життя своє та життя сина свого Соломо́на!

Сейчас же пойди к царю Давиду и скажи ему: «Господин мой царь, разве ты не клялся мне, твоей служанке, говоря: „Твой сын Соломон непременно будет царем после меня и сядет на моем престоле?“ Так почему же царем стал Адония?»

Іди, і вві́йдеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій ца́рю, присягнув був своїй невільниці, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на троні моїм. Чому́ ж зацарюва́в Адо́нія?

Когда ты ещё будешь говорить с царем, я войду вслед за тобой и подтвержу твои слова.

Ото, ти ще будеш говорити там із царем, а я ввійду́ за тобою, і потверджу́ слова твої“.

И Вирсавия пошла к престарелому царю в его комнату, где ему прислуживала шунамитянка Авишаг.

І ввійшла Вірсаві́я до царя в кімна́ту, — а цар був дуже стари́й, і шунаммітка Авішаґ послуго́вувала цареві.

Вирсавия склонилась и пала перед царем ниц. — Чего ты хочешь? — спросил царь.

І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі. А цар сказав: „Що́ тобі?“

Она сказала ему: — Мой господин, ты сам клялся мне, твоей служанке, Господом, твоим Богом: «Соломон, твой сын, будет царем после меня и сядет на моем престоле».

І вона сказала йому: „Пане мій, ти присягнув був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломо́н, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моїм.

Но вот царем стал Адония, а ты, господин мой царь, и не знаешь об этом.

А тепер ось зацарюва́в Адо́нія, а ти, пане мій ца́рю, не знаєш про те.

Он принес в жертву множество волов, откормленных телят и овец, пригласил всех царских сыновей, священника Авиатара и Иоава, начальника войска, но не пригласил твоего слугу Соломона.

І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї, і покликав усіх царськи́х синів, і священика Евіятара та Йоава, вождя́ війська, а раба твого Соломо́на не покликав.

Господин мой царь, взоры всего Израиля устремлены на тебя, чтобы узнать: кто же сядет на престоле господина моего царя после него?

А ти, пане мій ца́рю, — очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто́ буде сидіти на троні пана мого царя по ньому.

Ведь иначе, как только господин мой царь упокоится со своими предками, меня и моего сына Соломона сочтут изменниками.

Іна́кше станеться, як спочи́не пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломо́н винними“.

Когда она ещё говорила с царем, вошел пророк Нафан.

І ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Ната́н.

Царю доложили: — Здесь пророк Нафан. Тогда он предстал перед царем и поклонился ему лицом до земли.

І доне́сли цареві, говорячи: „Ось пророк Ната́н!“ І ввійшов він перед цареве обличчя, і впав перед царем обличчям своїм до землі.

Нафан сказал: — Говорил ли ты, господин мой царь, что Адония будет царем после тебя и сядет на твоем престоле?

І сказав Ната́н: „Пане мій ца́рю! Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм?

Сегодня он пошел и принес в жертву множество волов, откормленных телят и овец. Он пригласил всех царских сыновей, военачальников и священника Авиатара. Сейчас они едят и пьют с ним и говорят: «Да здравствует царь Адония!»

Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї. І він покли́кав усіх царськи́х синів, і провідників ві́йська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адо́нія!

Но меня, твоего слугу, священника Цадока, Бенаю, сына Иодая, и твоего слугу Соломона он не пригласил.

А мене — я раб твій! — і священика Садо́ка, і Бена́ю, сина Єгоядиного, та раба твого Соломона не покли́кав.

Было ли это сделано по воле господина моего царя, который не известил своих слуг о том, кто сядет на престоле моего господина царя после него?

Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідо́мив раба свого, хто́ буде сидіти на троні мого пана царя по ньому?“

Тогда царь Давид сказал: — Позовите ко мне Вирсавию. И она вошла к царю и предстала перед ним.

А цар Давид відповів та й сказав: „Покличте мені Вірсаві́ю!“ І прийшла́ вона перед царське́ обличчя, і стала перед царем.

И царь поклялся: — Верно, как то, что жив Господь, Который избавил меня от всякой беды,

І присягну́в цар та й сказав: „Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха, —

я непременно исполню сегодня то, о чем я клялся тебе Господом, Богом Израиля: Соломон, твой сын, станет царем после меня и сядет на моем престоле вместо меня.

як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, — так я й зроблю́ цього дня!“

Вирсавия склонилась, коснувшись лицом земли и, пав ниц перед царем, сказала: — Пусть господин мой царь Давид живет вечно!

І вклонилася Вірсаві́я обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: „Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!“

Царь Давид сказал: — Позовите ко мне священника Цадока, пророка Нафана и Бенаю, сына Иодая. Те вошли к царю,

І сказав цар Давид: „Покличте мені священика Садо́ка, і пророка Ната́на та Бена́ю, сина Єгоя́диного“. І поприхо́дили вони перед царе́ве обличчя.

и он сказал им: — Возьмите с собой моих слуг, посадите моего сына Соломона на мою мулицу и доставьте его к источнику Гихон.

І сказав цар до них: Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою му́лицю, і зведіть його до Ґіхону.

Там пусть священник Цадок и пророк Нафан помажут его в цари над Израилем. Трубите в рог и восклицайте: «Да здравствует царь Соломон!».

А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурмі́ть у сурму́ та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон!

Потом проводите его назад, и пусть он сядет на мой престол и правит вместо меня. Я поставил его правителем над Израилем и Иудеей.

Потім пі́дете за ним, а він уві́йде та й сяде на моєму троні, і він буде царюва́ти замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою“.

Беная, сын Иодая, ответил царю: — Аминь! Да скажет так Господь, Бог моего господина царя.

І відповів Беная, син Єгоядин, та й сказав: „Амінь. Так нехай скаже Господь, Бог пана мого царя!

Как Господь был с моим господином царем, так пусть он будет и с Соломоном, чтобы возвеличить его престол больше престола моего господина, царя Давида!

Як був Госпо́дь із паном моїм царем, так нехай буде з Соломоном, і нехай Він звели́чить трон його над трона пана мого царя Давида!“

И священник Цадок, пророк Нафан, Беная, сын Иодая, керетиты и пелетиты[3] пошли, усадили Соломона на мулицу царя Давида и сопроводили его в Гихон.

І пішов священик Садок та пророк Натан, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели́ його до Ґіхону.

Священник Цадок взял из шатра рог с маслом и помазал Соломона. После этого они затрубили в рога, и весь народ закричал: — Да здравствует царь Соломон!

І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона. І засурми́ли в сурму́, та й кричав увесь народ: „Нехай живе цар Соломон!“

Весь народ пошел вслед за ним, играя на свирелях и громко радуясь, так, что земля сотрясалась от шума.

І піднявся за ним ввесь народ. А народ грав на сопі́лках та радів великою радістю, аж земля розпада́лася від їхнього голосу!

Адония и все гости, которые были с ним, услышали это в конце пира. Услышав звук рога, Иоав спросил: — Что это за шум в городе?

І почув це Адонія та всі покли́кані, що були з ним, а вони тількищо скінчи́ли їсти. І почув Йоав голос сурми́ та й сказав: „Що це за крик та гамір у місті?“

Он ещё не договорил, как пришёл Ионафан, сын священника Авиатара. Адония сказал: — Подойди. Ты достойный человек и, конечно, несешь добрые вести.

Ще він говорив, аж ось прихо́дить Йоанатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: „Увійди, бо ти муж гідний, і звісти нам щось добре!“

— Нет, — ответил Ионафан. — Наш господин, царь Давид, сделал царем Соломона.

І відповів Йонатан та й сказав до Адонії: „Таж пан наш цар Давид настанови́в на царя Соломона!

Царь отправил его со священником Цадоком, пророком Нафаном, Бенаей, сыном Иодая, керетитами и пелетитами, и они усадили его на царскую мулицу,

І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадили його на царську́ му́лицю.

а священник Цадок и пророк Нафан помазали его в цари в Гихоне. Они ушли оттуда в радости, и город пришёл в движение. Этот-то шум ты и слышишь.

І пома́зали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І повихо́дили вони звідти веселі, і зашуміло місто. Це той голос, що ви чули.

Больше того, Соломон сел на царский престол,

І Соломон уже засів на троні царства.

а царские приближенные пришли поздравлять нашего господина царя Давида, говоря: «Пусть твой Бог прославит имя Соломона ещё больше, чем твое, и возвеличит его престол больше твоего престола!» Царь поклонился на постели

І також посхо́дилися царські́ слу́ги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, говорячи: Нехай Бог твій учинить Соломонове ім'я́ славнішим від твого імени, і нехай звеличить його трон над трона твого́! І вклонився цар на ло́жі своїм.

и сказал так: «Слава Господу, Богу Израиля, Который дал мне сегодня увидеть на престоле моего преемника!»

І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидя́чого на моїм троні, а мої очі те бачать!“

Тут все гости Адонии, задрожав от страха, поднялись и разбежались.

І затремтіли, і повставали всі покли́кані, що були з Адонією, і пішли кожен на доро́гу свою...

А Адония, боясь Соломона, пошел и схватился за рога жертвенника.[4]

А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопи́вся за роги же́ртівника.

Соломону доложили: — Адония боится царя Соломона и не отпускает рогов жертвенника. Он говорит: «Пусть царь Соломон даст мне сегодня клятву, что он не предаст своего слугу мечу».

І донесено Соломонові, кажучи: „Ось Адо́нія злякався царя Соломона, й ось він схопи́вся за роги же́ртівника, кажучи: Нехай цар Соломон зараз присягне́ мені, що не вб'є свого раба мече́м!“

Соломон ответил: — Если он покажет себя достойным человеком, то ни один волос с его головы не упадет на землю; но если в нём обнаружится зло, он умрет.

І сказав Соломон: „Якщо він буде му́жем че́сним, ані волоси́на його не впаде на землю! А якщо зна́йдеться в ньому зло, то помре“.

Царь Соломон послал людей, и они привели его от жертвенника. Адония вошел и поклонился царю Соломону, и Соломон сказал: — Ступай домой.

І послав цар Соломон, і відвели́ його від же́ртівника. І прийшов він, і впав перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: „Іди до свого дому!“

Примечания:

Новый русский перевод

4 [1] — Букв.: царь не познал ее.

5 [2] — Или: колесничих всадников.

38 [3] — Керетиты и пелетиты. Чужеземные наемники, которые, возможно, были царскими телохранителями.

50 [4] — Человек, берущийся за рога жертвенника, которые возвышались с каждого из его четырех углов, считался неприкосновенным.

« 24 глава 2 глава »