По Луке 1 глава

Евангелие по Луке
Открытый перевод → Переклад Огієнка

« 16 глава ЛкПо Луке 1 глава OTNTОткрытый UBOОгієнка 2 глава »
 
Открытый перевод
 
Переклад Огієнка
1
Поскольку уже многие брались описывать свершившееся у нас,
 
Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,
2
в соответствии с тем, что поведано нам очевидцами и служителями Слова,
 
як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,
3
решил и я, тщательно всё исследовав, по порядку изложить это тебе, почтенный Феофил,
 
тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,
4
чтобы ты убедился в правдивости учения, в которое тебя посвятили.
 
щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.
5
Жил в Иудее при царе Ироде священник Захария, из смены потомков Авии, с женой своей Елизаветой, чей род тоже восходил к Аарону.
 
За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.
6
Они были праведны пред Богом, безукоризненно соблюдали все предписания и заповеди Господа.
 
І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
7
Детей у них не было; Елизавета была бесплодна, и оба уже состарились.
 
А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.
8
Однажды, когда службу пред Богом несла смена Захарии,
 
І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,
9
выпал ему, как священнику, жребий воскурить фимиам в Храме Господа,
 
за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.
10
а толпа молящихся, как и полагалось в час воскурений, стояла вне храма.
 
Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.
11
И вот справа от алтаря воскурений явился ему ангел Господа.
 
І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.
12
Ужаснулся Захария, страх охватил его,
 
І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.
13
но ангел сказал: — Не бойся, Захария. Твоя молитва услышана; жена Елизавета родит тебе сына, и ты назовёшь его Иоанн.
 
А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.
14
Он принесет тебе ликование и радость, многие возрадуются его рождению,
 
І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.
15
ибо он будет велик пред Господом. Он не будет касаться вина и браги, он исполнится Святым Духом ещё в материнском чреве.
 
Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.
16
Многих израильтян он обратит к Господу, Богу их.
 
І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.
17
Он проложит Господу путь, как предтеча, духом и силой равный Илии, примиряя отцов с детьми, обращая мятежных на праведный путь, готовя народ к приходу Господа.
 
І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.
18
Захария сказал: — Как я в это поверю? Ведь я уже стар, да и жена моя в возрасте.
 
І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.
19
Ангел ответил: — Я Гавриил, предстоящий пред Богом, я послан к тебе с этой доброй вестью.
 
А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.
20
А теперь ты лишишься дара речи и, пока все это не исполнится, не сможешь говорить — за то что не поверил моим словам, которые подтвердятся в срок.
 
І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“
21
Народ меж тем ждал Захарию, удивляясь, что он всё ещё в Храме.
 
А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.
22
А он, выйдя, не мог говорить, и они догадались, что в Храме ему было видение. Он объяснялся знаками и оставался нем.
 
Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.
23
Когда же кончились дни его служения, он вернулся домой.
 
І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
24
Вскоре его жена Елизавета зачала. Пять месяцев она не выходила из дому, повторяя:
 
А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
25
«Наконец Господь сжалился надо мной и снял с меня позор пред людьми».
 
„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
26
А на шестой месяц Бог послал ангела Гавриила в галилейский город Назарет,
 
А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
27
к девушке по имени Мария, обрученной с Иосифом, потомком Давида.
 
до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
28
Ангел вошел к ней и сказал: — Здравствуй, отмеченная милостью! Господь — с тобою!
 
І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
29
Та испугалась, не понимая этого приветствия.
 
Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
30
Но ангел сказал: — Не бойся, Мария, ты угодна Богу!
 
А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!
31
Ты зачнёшь и родишь сына, и назовёшь Его Иисус.
 
І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
32
Он станет велик и наречётся Сыном Всевышнего. Он получит от Господа Бога престол Своего предка Давида
 
Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
33
и будет царствовать над народом Иакова вовек, Его царствованию не будет конца.
 
І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.
34
Мария спросила: — Как это может быть? Ведь я ещё девушка.
 
А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
35
Ангел ответил: — Святой Дух снизойдет на тебя, сила Всевышнего тебя осенит — рожденное от тебя будет свято и наречётся Сыном Божьим.
 
І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
36
И родственница твоя Елизавета зачала сына, хотя она и стара. Её называли бесплодной, а она уже шестой месяц беременна,
 
А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
37
ибо всякое слово Бога сбудется.
 
Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“
38
Мария сказала: — Я во власти Господа, и пусть всё будет, как ты сказал. И ангел ушёл от неё.
 
А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.
39
Мария собралась и поспешила в город на Иудейском нагорье;
 
Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
40
она вошла в дом Захарии и поздоровалась с Елизаветой.
 
І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.
41
Как только та услышала слова Марии, младенец шевельнулся у неё в утробе. Елизавета, исполнившись Святым Духом,
 
Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
42
воскликнула: — Благословенна ты среди женщин, и благословен Тот, Кого ты родишь!
 
і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
43
И за что мне только такая честь, что мать Господа моего навестила меня?!
 
І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
44
Как только ты поздоровалась со мной, младенец во мне запрыгал от радости.
 
Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
45
Благословенна поверившая обещанию Господа!
 
Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
46
И сказала Мария: — Прославляет Господа моя душа,
 
А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,
47
радуется дух мой Богу, Спасителю моему,
 
і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
48
ибо вспомнил Он неприметную служанку Свою. Отныне все поколенья будут меня звать благословенной,
 
що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
49
ибо великое дело сотворил для меня Могучий, Тот, Чьё имя свято,
 
бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
50
Чья милость — ко всем чтущим Его, на многие поколенья.
 
і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
51
Показал Он силу Своей десницы, рассеял возомнивших о себе гордецов,
 
Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
52
низверг владык, неприметных — возвысил,
 
Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
53
нуждающихся обогатил, а богачей отослал ни с чем.
 
удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
54
Он помог Израилю, рабу Своему, вспомнив о милости,
 
Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
55
обещанной навек нашим предкам, Аврааму и потомству его.
 
як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“
56
Пробыв у неё месяца три, Мария вернулась домой.
 
І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
57
А Елизавета, когда подошел срок, родила сына.
 
А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
58
Соседи и родичи, узнав, что Господь оказал ей такую великую милость, поздравляли её.
 
І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
59
На восьмой день пришли обрезать младенца, и хотели назвать его Захарией, как отца.
 
І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
60
Но мать воспротивилась: «Нет! Назовем его Иоанном».
 
І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
61
Ей возразили: «В твоём роду никто не носит такого имени».
 
А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
62
И стали делать знаки отцу, чтобы он дал знать, как он хочет назвать ребёнка.
 
І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
63
Тот попросил дощечку и, к общему удивлению, написал: «Имя ему — Иоанн».
 
Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
64
И тотчас к нему вернулась речь, и он заговорил, восхваляя Бога.
 
І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
65
Все соседи были испуганы; слух разнесся по всему Иудейскому нагорью.
 
І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
66
Услышав эту весть, все с удивлением спрашивали: «Кем станет этот ребёнок?» Ибо ясно было, что с ним рука Господа.
 
А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.
67
Захария же, отец его, исполнившись Святым Духом, изрек пророчество:
 
Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
68
— Благословен Господь, Бог Израиля! Вспомнил Он свой народ и принес ему избавление,
 
„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
69
Послал Он нам могучего спасителя, потомка раба Господнего Давида
 
Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
70
(как и обещал Он издревле через святых пророков Своих),
 
як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,
71
избавил Он нас от врагов, от всех, кто нас ненавидит.
 
що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
72
Обещал Он милость праотцам нашим, и помнит Он о святом Договоре,
 
що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
73
о клятве, которую дал Он нашему праотцу Аврааму:
 
що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
74
избавить нас от вражеских рук, чтобы мы служили Ему без страха,
 
щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
75
благочестиво и праведно, во все дни нашей жизни.
 
у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
76
А тебя, дитя, назовут пророком Всевышнего, и пойдешь ты, пролагая Господу путь,
 
Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
77
возвестишь Его народу спасенье и прощенье грехов.
 
щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
78
По милосердию нашего Бога с небес воссияет нам солнце,
 
через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
79
светя живущим во мраке, под сенью смерти, являя им дорогу мира.
 
щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
80
Ребенок вырос и укрепился духом. Он оставался в пустыне, пока не явился Израилю.
 
А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.
« 16 глава ЛкПо Луке 1 глава OTNTОткрытый UBOОгієнка 2 глава »
// Детская Библия
// Блог. Новости и размышления
// Сравнение стихов и анализ текста
// Параллельное чтение двух переводов
// План чтения Библии на каждый день
// Бесплатно скачать Библию
2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.