По Луке 1 глава

Евангелие по Луке
Открытый перевод → Сучасний переклад

Поскольку уже многие брались описывать свершившееся у нас,

1-4 Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле,[1] аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда.

в соответствии с тем, что поведано нам очевидцами и служителями Слова,

решил и я, тщательно всё исследовав, по порядку изложить это тебе, почтенный Феофил,

чтобы ты убедился в правдивости учения, в которое тебя посвятили.

Жил в Иудее при царе Ироде священник Захария, из смены потомков Авии, с женой своей Елизаветой, чей род тоже восходил к Аарону.

У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія.[2] Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.

Они были праведны пред Богом, безукоризненно соблюдали все предписания и заповеди Господа.

Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.

Детей у них не было; Елизавета была бесплодна, и оба уже состарились.

Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.

Однажды, когда службу пред Богом несла смена Захарии,

8-9 Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до Храму Господнього й покадити там.

выпал ему, как священнику, жребий воскурить фимиам в Храме Господа,

а толпа молящихся, как и полагалось в час воскурений, стояла вне храма.

Дуже багато людей зібралося біля стін Храму молитися, коли Захарія почав кадити.

И вот справа от алтаря воскурений явился ему ангел Господа.

І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.

Ужаснулся Захария, страх охватил его,

Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.

но ангел сказал: — Не бойся, Захария. Твоя молитва услышана; жена Елизавета родит тебе сына, и ты назовёшь его Иоанн.

Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.

Он принесет тебе ликование и радость, многие возрадуются его рождению,

Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.

ибо он будет велик пред Господом. Он не будет касаться вина и браги, он исполнится Святым Духом ещё в материнском чреве.

Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим.

Многих израильтян он обратит к Господу, Богу их.

І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.

Он проложит Господу путь, как предтеча, духом и силой равный Илии, примиряя отцов с детьми, обращая мятежных на праведный путь, готовя народ к приходу Господа.

Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».

Захария сказал: — Как я в это поверю? Ведь я уже стар, да и жена моя в возрасте.

І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».

Ангел ответил: — Я Гавриил, предстоящий пред Богом, я послан к тебе с этой доброй вестью.

У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.

А теперь ты лишишься дара речи и, пока все это не исполнится, не сможешь говорить — за то что не поверил моим словам, которые подтвердятся в срок.

Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».

Народ меж тем ждал Захарию, удивляясь, что он всё ещё в Храме.

Люди біля Храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.

А он, выйдя, не мог говорить, и они догадались, что в Храме ему было видение. Он объяснялся знаками и оставался нем.

А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в Храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.

Когда же кончились дни его служения, он вернулся домой.

Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.

Вскоре его жена Елизавета зачала. Пять месяцев она не выходила из дому, повторяя:

Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.

«Наконец Господь сжалился надо мной и снял с меня позор пред людьми».

Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».

А на шестой месяц Бог послал ангела Гавриила в галилейский город Назарет,

26-27 Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.

к девушке по имени Мария, обрученной с Иосифом, потомком Давида.

Ангел вошел к ней и сказал: — Здравствуй, отмеченная милостью! Господь — с тобою!

Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».

Та испугалась, не понимая этого приветствия.

Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.

Но ангел сказал: — Не бойся, Мария, ты угодна Богу!

І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.

Ты зачнёшь и родишь сына, и назовёшь Его Иисус.

Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.

Он станет велик и наречётся Сыном Всевышнего. Он получит от Господа Бога престол Своего предка Давида

Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.

и будет царствовать над народом Иакова вовек, Его царствованию не будет конца.

Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».

Мария спросила: — Как это может быть? Ведь я ещё девушка.

Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»

Ангел ответил: — Святой Дух снизойдет на тебя, сила Всевышнего тебя осенит — рожденное от тебя будет свято и наречётся Сыном Божьим.

Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.

И родственница твоя Елизавета зачала сына, хотя она и стара. Её называли бесплодной, а она уже шестой месяц беременна,

І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!

ибо всякое слово Бога сбудется.

Немає нічого неможливого для Бога”».

Мария сказала: — Я во власти Господа, и пусть всё будет, как ты сказал. И ангел ушёл от неё.

Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.

Мария собралась и поспешила в город на Иудейском нагорье;

Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського.

она вошла в дом Захарии и поздоровалась с Елизаветой.

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

Как только та услышала слова Марии, младенец шевельнулся у неё в утробе. Елизавета, исполнившись Святым Духом,

І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа.

воскликнула: — Благословенна ты среди женщин, и благословен Тот, Кого ты родишь!

Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш.

И за что мне только такая честь, что мать Господа моего навестила меня?!

Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?

Как только ты поздоровалась со мной, младенец во мне запрыгал от радости.

Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.

Благословенна поверившая обещанию Господа!

Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».

И сказала Мария: — Прославляет Господа моя душа,

І мовила Марія:

радуется дух мой Богу, Спасителю моему,

«Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,

ибо вспомнил Он неприметную служанку Свою. Отныне все поколенья будут меня звать благословенной,

бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,

ибо великое дело сотворил для меня Могучий, Тот, Чьё имя свято,

бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе.

Чья милость — ко всем чтущим Его, на многие поколенья.

Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.

Показал Он силу Своей десницы, рассеял возомнивших о себе гордецов,

Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.

низверг владык, неприметных — возвысил,

Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.

нуждающихся обогатил, а богачей отослал ни с чем.

Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.

Он помог Израилю, рабу Своему, вспомнив о милости,

Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,

обещанной навек нашим предкам, Аврааму и потомству его.

як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди».

Пробыв у неё месяца три, Мария вернулась домой.

Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.

А Елизавета, когда подошел срок, родила сына.

Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.

Соседи и родичи, узнав, что Господь оказал ей такую великую милость, поздравляли её.

Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.

На восьмой день пришли обрезать младенца, и хотели назвать его Захарией, как отца.

І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.

Но мать воспротивилась: «Нет! Назовем его Иоанном».

Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».

Ей возразили: «В твоём роду никто не носит такого имени».

Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».

И стали делать знаки отцу, чтобы он дал знать, как он хочет назвать ребёнка.

Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.

Тот попросил дощечку и, к общему удивлению, написал: «Имя ему — Иоанн».

Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.

И тотчас к нему вернулась речь, и он заговорил, восхваляя Бога.

Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.

Все соседи были испуганы; слух разнесся по всему Иудейскому нагорью.

І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.

Услышав эту весть, все с удивлением спрашивали: «Кем станет этот ребёнок?» Ибо ясно было, что с ним рука Господа.

Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.

Захария же, отец его, исполнившись Святым Духом, изрек пророчество:

А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:

— Благословен Господь, Бог Израиля! Вспомнил Он свой народ и принес ему избавление,

«Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.

Послал Он нам могучего спасителя, потомка раба Господнего Давида

І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,

(как и обещал Он издревле через святых пророков Своих),

як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину.

избавил Он нас от врагов, от всех, кто нас ненавидит.

Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,

Обещал Он милость праотцам нашим, и помнит Он о святом Договоре,

аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт, [3]

о клятве, которую дал Он нашему праотцу Аврааму:

про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:

избавить нас от вражеских рук, чтобы мы служили Ему без страха,

визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,

благочестиво и праведно, во все дни нашей жизни.

а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.

А тебя, дитя, назовут пророком Всевышнего, и пойдешь ты, пролагая Господу путь,

Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому

возвестишь Его народу спасенье и прощенье грехов.

і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.

По милосердию нашего Бога с небес воссияет нам солнце,

Через велике милосердя нашого Бога новий день [4] засяє на нас з висоти,

светя живущим во мраке, под сенью смерти, являя им дорогу мира.

щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».

Ребенок вырос и укрепился духом. Он оставался в пустыне, пока не явился Израилю.

Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.

« 16 глава 2 глава »