Римлянам 1 глава

Письмо Римлянам
Открытый перевод → Сучасний переклад

Павел, раб Иисуса Помазанника, призванный посланник, отделенный к Божьему благовестию,

1-2 Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний Богом апостол, вибраний для того, щоб нести людям Добру Звістку Божу. Про неї ще раніше сповіщали пороки у Святому Писанні.

которое Он заранее обещал через Своих пророков, в святых Писаниях,

о Сыне Своём, родившемся телесно от семени Давида,

3-4 Ця Добра Звістка — про Сина Божого, Господа нашого Ісуса Христа. Як людина Він походив з роду Давидового, але Духом Святим,[1] був проголошений могутнім Сином Божим завдяки воскресінню з мертвих.

Который был определён Сыном Божьим в силе, по духу святости, через воскресение из мертвых, о Иисусе Помазаннике, нашем Господе,

через Которого мы получили благодать и посланничество, для послушания вере во всех народах, ради Его имени,

Від Нього я одержав велику благодать бути апостолом, щоб принести в ім’я Христа всім неюдеям смирення, народжене вірою.

среди которых есть и вы, призванные Иисусом Помазанником, —

Серед цих народів і ви, римляни, також покликані Богом належати Ісусу Христу.

всем, находящимся в Риме любимцам Бога, призванным святым: благодать вам и мир от Бога Отца нашего и Господа Иисуса Помазанника.

Звертаюсь я до всіх вас, хто живе в Римі, кого Бог любить і покликав бути святим народом Божим. Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа!

Прежде всего благодарю Бога моего через Иисуса Помазанника за всех вас, потому что вера ваша возвещается во всем мире.

Насамперед, я дякую моєму Богу через Ісуса Христа за вас усіх, бо люди всього світу говорять про вашу віру.

Свидетель мой Бог, Которому служу в духе моем благовествуя Сына Его, что постоянно вспоминаю о вас

9-10 Богу я служу всім своїм серцем і несу людям Добру Звістку про Його Сина. Бог — свідок мені в тому, що я постійно пам’ятаю вас. У своїх молитвах я завжди прошу Бога, щоб Він дозволив мені прийти до вас.

в своих молитвах, прося, чтобы когда-нибудь, по воле Божьей, прийти мне к вам.

Ибо жажду увидеть вас, чтобы передать вам некий духовный дар для вашего утверждения,

Бо прагну я вас побачити, щоб розділити з вами той духовний дар, що надасть вам сили.

то есть, чтобы утешиться друг в друге благодаря вере, вашей и моей.

Я маю на увазі те, що коли ми будемо разом, то зможемо підбадьорити одне одного через нашу віру: ви допоможете мені, а я допоможу вам.

Хочу, чтобы вы знали, братья, что часто порывался прийти к вам (но что-то останавливало меня до сих пор), чтобы я получил некий плод и у вас, как и у остальных народов.

Браття і сестри, я хочу, щоб ви знали, що багато разів я збирався до вас, щоб зібрати гарний урожай також серед вас, так само, як я вже зібрав серед інших народів, та на моєму шляху завжди вставали якісь перешкоди.

Я должник грекам и варварам, мудрецам и глупцам.

Я боржник перед усіма народами: як перед греками, так і перед варварами, як перед ученими, так і перед неосвіченими.

Итак, что касается меня, я намерен благовествовать и вам, находящимся в Риме.

Ось чому я прагну проповідувати Добру Звістку і вам, хто живе в Римі.

Ведь я не стыжусь благовестия, которое есть Божья сила ко спасению всякому, кто верит, во-первых еврею, и греку.

І не соромлюся я Євангелії, бо це сила Божа для спасіння всіх віруючих — спершу юдеїв, а тоді й поган.

В нём открывается Божья праведность от веры к вере, как написано: «праведный верою жив будет».

Бо Добра Звістка відкриває праведність Божу, яка ґрунтується на вірі — з самого початку й до кінця. Про це сказано у Святому Писанні: «Праведний вірою житиме».

Ибо открывается гнев Божий с неба на всякое кощунство и неправедность людей, удерживающих истину в неправедности.

Гнів Божий сходить з Неба на все лихе й неправедне, що чинять люди. Своєю неправедністю вони пригнічують істину.

Потому что познаваемое Божье очевидно для них, ведь Бог явил им это.

Бог гнівається на них, бо все, що може бути відоме про Бога, досконально ясно, тому що Він зробив це ясним для людей.

Ибо незримое Его от создания мира в созерцании творений становится зримым: вечная Его сила и Божественность, так что нет им извинения.

20-21 Від створення світу для людей стали ясними і зрозумілими Його незримі властивості — вічна сила Його і божественність. Це видно по тому, що Бог здійснив. Отже, немає людям виправдання за гріхи їхні, бо навіть знаючи Бога, вони не дякували й не прославляли Його. Вони знікчемніли думками своїми, а їхні нерозумні серця затьмарилися.

Потому что, узнав Бога, они не возвеличили Его как Бога, не поблагодарили, но осуетились в своих рассуждениях, и их неразумное сердце помрачилось;

считая себя мудрыми, обезумели,

Хоча й назвали вони себе мудрими, та стали нерозумними.

и славу бессмертного Бога поменяли на изображения, подобные смертному человеку и птицам, и четвероногим, и пресмыкающимся.

Вони проміняли Славу невмирущого Бога на вигадані образи, подібні до смертних людей, птахів, тварин і гадів.

Потому и предал их Бог в страстях их сердец в нечистоту их обесчещенных тел,

Через те Бог віддав їх розпусті разом з гріховними прагненнями їхніх сердець. Він дозволив їм оскверняти свої тіла одне з одним.

тех, кто заменил истину Божью ложью, и поклонялся и служил творению вместо Творца, Который благословен во веки, аминь.

Вони проміняли істину про Бога на брехню, оскільки поклонялись і служили радше творінням, аніж Творцю, благословенному в віках. Амінь.

Из-за этого предал их Бог позорным страстям: женщины их заменили естественное сношение противоестественным;

Отож Бог полишив тих людей, віддавши їх ганебним пристрастям: жінки проміняли природні статеві стосунки на протиприродні.

подобно и мужчины, оставив естественное сношение с женщиной, воспламенялись желанием своим друг ко другу, мужчины с мужчинами, делая безобразие и получая в самих себе справедливую расплату за такое распутство.

Так само і чоловіки залишили природні статеві стосунки з жінками й запалилися безсоромною пожадливістю одне до одного. Вони почали чинити сором поміж собою, і за те прийняли покарання, яке заслужили за свої збочення.

И как они не сочли годным познавать Бога, то предал их Бог презренному уму — творить недостойное,

Вони не вважали за потрібне визнавати Бога, тож Він віддав їх їхньому ж збоченому розуму, щоб чинили вони те, що не годиться робити.

они наполнены неправедностью, подлостью, стяжательством, злобой; полны зависти, убийства, ссор, обмана, наговоров;

Ці люди сповнені всілякого гріха, злоби, себелюбства, скнарості, заздрощів, вбивства, розбрату, облуди й лихих думок про інших. Вони поширюють плітки,

клеветники, ненавидящие Бога, оскорбители, надменны, хвастуны, изобретательны на зло, родителям непокорны,

зводять наклепи, ненавидять Бога. Вони брутальні й самовпевнені, вихваляються перед іншими, вигадують, як вчинити зло, і не шанують своїх батьків.

безрассудны, вероломны, бессердечны, немилосердны.

Це нерозумні люди, котрі ніколи не виконують обіцянок; вони недобрі й немилосердні.

Они узнали заповедь Божью, что совершающие такое достойны смерти; однако не только делают всё это, но и одобряют тех, кто поступает так же.

Навіть знаючи праведний Наказ Божий, що кожен, хто чинить таке, заслуговує на смерть, вони не лише чинять так, а й схвалюють вчинки подібних до себе.

« 1 глава 2 глава »