2е Коринфянам 1 глава

2е письмо Коринфянам
Открытый перевод → Українська Біблія. Турконяк

Павел, апостол Иисуса Христа по воле Бога, и Тимофей, наш брат, церкви Бога, находящейся в Коринфе, со всеми святыми, которые есть во всей Ахаии:

Павло, з Божої волі апостол Ісуса Христа, та брат Тимофій — до Божої Церкви в Коринті з усіма святими, які в усій Ахаї:

милость вам и мир от Бога, нашего Отца и Господа Иисуса Христа.

благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.

Благословен Бог и Отец нашего Господа Иисуса Христа, Отец милосердия и Бог всякого утешения,

Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець співчуття і Бог усякої втіхи,

Который утешает нас во всяком нашем страдании, чтобы и мы могли утешать тех, кто находится в любом страдании, тем утешением, которым нас самих утешает Бог.

Який розраджує нас у всіх наших скорботах, аби і ми могли потішати тих, хто перебуває у різних скорботах, утіхою, якою Бог потішає нас самих.

Потому что, как Христовы страдания пребывают в изобилии в нас, так и наше утешение изобилует через Христа.

Наскільки в нас множаться страждання Христа, настільки через Христа множиться і наша втіха.

А если мы страдаем, то это ради вашего утешения и спасения; и если мы утешаемся, то — ради вашего утешения, которое совершается в стойком перенесении тех же страданий, какие переносим и мы;

Якщо терпимо, то це для вашої втіхи та спасіння; коли втішаємося, то це для вашої втіхи [та спасіння], що дає вам силу терпеливо переносити ті страждання, які й ми переносимо.

и наша надежда о вас имеет твердое основание, зная, чтоучаствуя в наших страданиях, вы также участвуете и в нашем утешении.

І наша надія щодо вас певна, бо знаємо, що ви є нашими співучасниками як у стражданнях, так і в радощах.

Ибо мы не хотим оставить вас в неведении, собратья, о нашей скорби, которая постигла нас в Азии, что мы были обременены чрезмерно, сверх силы, так что мы даже не надеялись остаться в живых;

Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про наші труднощі, що трапилися [з нами] в Азії, бо нам було надзвичайно важко, понад силу, так що й не надіялися вже жити.

более того, мы имели приговор к смерти в себе самих, для того чтобы мы полагались не на самих себя, а на Бога, Который воскрешает мертвых,

Але самі в собі ми мали присуд смерті, щоб не надіятися на себе самих, але на Бога, Який воскрешає мертвих,

Который и избавил нас от столь огромной смертельной опасности, и избавит нас, Тот, на Кого мы возложили нашу надежду. И Он и еще избавит нас,

Який і визволив нас від такої смерті, і визволить; на Нього ми надіємося, що й надалі визволятиме,

при вашем содействии в помощи нам через ваши молитвы, чтобы благодарение могло быть воздано многими людьми за нас, за дарованную нам благосклонность по молитвам многих.

через сприяння вашої молитви за нас, щоби за дар, одержаний нами від багатьох, багато хто дякував за нас.

Ведь наша гордая уверенность такова: свидетельство совести нашей, что в святости и богоугодной искренности, не в плотской мудрости, но в благодати Божьей мы вели себя в этом мире, и особенно — по отношению к вам.

Наша похвала така: свідчення нашого сумління, що ми жили на світі, — особливо серед вас, — у простоті та Божій чистоті, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті.

И ведь мы ничего еще не пишем вам, кроме того, что вы читаете и постигаете, и я надеюсь, вы постигнете до конца;

І ми пишемо вам не що інше, як те, що читаєте і що розумієте; і я сподіваюся, що повністю зрозумієте,

как вы отчасти уже и постигли нас, что мы — повод для вашей гордости, равно как и вы — для нашей, в день Господа нашего Иисуса.

як частково ви вже зрозуміли нас, що ми є для вас похвалою, як і ви для нас, у день Господа нашого Ісуса.

И в этой убежденности я намеревался прийти сначала к вам, чтобы вы могли во второй раз получить благословение;

Із цією певністю я хотів прибути до вас раніше, щоб ви вдруге мали благодать,

то есть, пройти через ваши места в Македонию, и снова из Македонии прийти к вам; а вы бы препроводили меня в Иудею.

а від вас піти в Македонію, а з Македонії знову прийти до вас, щоб ви відпровадили мене до Юдеї.

Поэтому, разве я проявлял нерешительность, когда намеревался поступить так? Или то, что я имею целью, я по плоти намереваюсь, так чтобы у меня было «да, да» и «нет, нет» одновременно?

Задумавши так, чи вчинив я щось легковажно? Або коли щось задумую, то тілесно задумую, щоб «так» було в мене «так», а «ні» — «ні»?

Но, как верен Бог, так и слово наше к вам не есть «да» и «нет».

Але вірний Бог, що наше слово до вас не було і «так», і «ні».

Ибо Сын Божий, Христос Иисус, Который проповедан среди вас нами — мною и Силуаном и Тимофеем — не был «да» и «нет», но было «да» в Нем.

Божий Син, Ісус Христос, Якого між вами проповідував я, Силуан і Тимофій, не був «так» і «ні»; у Ньому завжди було — «так»!

Ведь сколько есть обетований Божьих, в Нем они — «да»; потому через Него и наше «аминь» — к славе Божьей, через нас.

Бо скільки є Божих обітниць, то всі в Ньому — «так»! І в Ньому — «амінь»: для слави Бога через нас!

Тот же, Кто утверждает нас с вами во Христе и помазал нас, есть Бог,

Той, Хто зміцнює нас з вами у Христі і Хто помазав нас, — це Бог.

Который также запечатлел нас и дал нам Духа в сердца наши как залог.

Він дав нам печать, дарував завдаток Духа в наші серця.

Я же призываю Бога в свидетели на мою душу, что, чтобы пощадить вас, я не приходил снова в Коринф.

Тож я закликаю Бога за свідка моєї душі, Який щадив вас і не прийшов у Коринт дотепер.

Не потому, что мы господствуем над вашей верой, но что мы сотрудники ваши для радости вашей: ведь в своей вере вы стоите твердо.

Не тому, що хочемо панувати над вашою вірою, але разом співпрацюємо для вашої радості, адже у вірі ви стоїте твердо!

« 16 глава 2 глава »