Филиппийцам 2 глава

Послание Филиппийцам
Русского Библейского Центра → Переклад Хоменка

Словом, у вас есть Христос, а значит, есть опора на все случаи жизни, есть отрада души — любовь, есть воцарение Духа, есть жалость и сострадание.

Коли, отже, є в Христі якась утіха, коли є якась відрада в любові, коли є якась спільність духа та якесь серце і милосердя,

Доведите мою радость до конца: позвольте себе единый взгляд на вещи и любовь как единый принцип для всех и каждого. Сосредоточьтесь на главном.

то завершіте мою радість: думайте те саме, майте любов ту саму, будьте однодушні, згідливі.

Ни в чем не допускайте у себя соперничества и зазнайства. Друг друга смиренно ставьте выше своего «я».

Не робіть нічого підо впливом суперечки, чи з марної слави, але вважаючи в покорі один одного за більшого від себе;

Пусть в хлопотах о себе никто не обойдет вниманием и других.

майте на увазі користь не власну, а радше інших.

Глядите на мир глазами Христа Иисуса.

Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі.

Он, оставаясь сущностью Божьей, равенство с Богом не почел за надобность,

Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом,

Поставил Себя ниже всех, принял сущность раба. По рождению человек, по виду неотличимый от человека,

а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина,

Он смирил Себя и смертью умер из послушания. Смерть же принимал на кресте.

він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж — хресної.

И Бог превознес Его, дал Ему имя превыше всякого имени,

Тому і Бог його вивищив і дав йому ім'я, що понад усяке ім'я,

Чтобы перед именем Иисуса преклонилось всякое колено на небе, на земле и в преисподней

щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею,

И во славу Бога Отца всякий язык открыто признал, что Иисус Христос — Господь.

і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця.

Словом, дорогие братья, как и всегда в послушании, — и не только в моем присутствии, а еще больше, когда я не с вами, — в страхе и трепете продолжайте труд своего спасения.

Отож, мої любі, як то ви завжди були слухняні, працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті, не тільки коли я присутній, але ще більше тепер, коли мене нема між вами,

И намерению, и действию вашему причина — Бог, Его забота.

бо то Бог викликає у вас і хотіння і діяння за своїм уподобанням.

Не вздорьте, не доказывайте каждый свое, а делайте.

Усе робіть без нарікання і мудрування,

Будьте чадами Божьими — безупречными, чистыми, без пятна, без изъяна — вопреки поколению бесчестному, испорченному, среди которого вы — как звезды в мирах.

щоб ви були бездоганні й щирі, непорочні діти Божі серед лукавого й розбещеного роду, серед якого сяєте, немов світила у світі,

Несите Слово жизни. Порадуйте меня в День Христов, что не напрасно я вмешался, не напрасно потрудился.

зберігаючи слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я біг не дарма і трудився не марно.

Если я употреблен как жертвенное пролитие на приношение вашей веры, то этому только радуюсь и делюсь радостью с вами.

Ба навіть коли мушу пролити мою кров на жертву й офіру за вашу віру, я радуюсь і веселюся разом з усіма вами.

В подобных случаях у вас радуйтесь и вы и делитесь радостью со мной.

Та й ви також радуйтеся і веселіться зо мною.

Располагаю, если позволит Господь Иисус, вскоре послать к вам Тимофея. Не успокоюсь, пока не узнаю, как у вас дела.

Надіюсь у Господі Ісусі послати до вас незабаром Тимотея, щоб і мені на серці стало легше, коли довідаюся про вас.

Нет со мной никого, кто мог бы, как он, по-настоящему о вас позаботиться.

Нікого бо не маю рівного йому душею, що так щиро дбав би про вас,

Каждый занят самим собой, а не делом Иисуса Христа.

бо всі шукають чогось власного, а не Христа Ісуса.

А о преданности Тимофея вы знаете: он, как сын отцу, помогал мне нести слово евангелия.

Ви знаєте його випробувану чесність: він, як син батькові, служив зо мною справі Євангелії.

Надеюсь послать его к вам сразу же, как только определятся мои обстоятельства.

Отож, надіюся його до вас послати, як лиш довідаюся, як воно зо мною.

Впрочем есть у меня убеждение, что и сам, если позволит Господь, скоро приду.

А я маю в Господі впевнену надію, що скоро й сам прибуду.

Я счел нужным отослать и брата Эпафродита, моего сотрудника и соратника, а вашего посланца для помощи мне в моих нуждах.

Але вважав необхідним послати до вас Епафродита, мого брата і співробітника та співвояка, якого ви послали, і служителя в моїй потребі;

О вас он тосковал и очень сокрушался, что до вас дошел слух о его болезни.

бо він за вами всіма побивався і непокоївся — тому, що ви почули про його недугу.

Он и вправду был очень болен, умирал. Но Бог милостив. И не только к нему, но и ко мне, когда избавил меня от нагромождения бед.

Він бо, справді, занедужав смертельно, але Бог змилувався над ним, та не лише над ним, а й надо мною, щоб я не мав смутку за смутком.

Словом, я не колеблясь отсылаю его, чтобы вам была радость от его возвращения, а мне поубавилось печалей.

Тому я послав його вам, щоб ви, знову побачивши його, зраділи і щоб і я мав менше смутку.

Примите его со всей радостью Господней и таких цените.

Прийміть же його в Господі з усякою радістю і майте таких у пошані,

Его за дело Христово едва не постигла смерть, когда он, рискуя жизнью, возмещал у меня отсутствие ваших услуг.

бо за Христове діло він наблизився до смерти, наражаючи життя на небезпеку, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.

« 1 глава 3 глава »