По Луке 1 глава

Евангелие по Луке
Русского Библейского Центра → Переклад Куліша та Пулюя

После того как многие взяли на себя труд повествования о событиях, представляющих для нас истину

Яко ж бо многі заходились споряджувати повість про добре знані нам речі,

И известных нам от самых ранних очевидцев и служителей Слова,

як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;

Надумалось и мне, после тщательного изучения всего, отступив к началу, дать тебе, уважаемый Теофил, их последовательное описание,

то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,

Чтобы ты узнал достоверную суть того учения, в котором был наставлен.

щоб знав певноту того, чого тебе навчено.

Во времена Ирода, царя Иудеи, был священник по имени Захария, из чреды Авия. Его жена была из дочерей Аароновых. Звали ее Елизавета.

Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.

Оба были праведны перед Богом, по всем заповедям и порядкам Господним поступали безупречно.

Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всїх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.

Детей они не завели: Елизавета была бесплодна. Оба были в преклонных летах.

І не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.

В тот день Захария исполнял служение перед Богом в порядке своей чреды,

Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,

И по священническому уставу выпал ему жребий войти в Храм Господень и возжечь благовонное курение.

то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.

Пока совершалось каждение, все множество народа молилось снаружи.

А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.

И явился ему ангел Господень, встав по правую сторону кадильного жертвенника.

Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.

Увидев его, Захария оробел, смешался.

І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.

Но ангел сказал ему: «Не бойся, Захария. Услышана твоя молитва. Елизавета, жена твоя, родит тебе сына. Назови его Иоанном.

Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.

Он будет тебе радость и торжество. Многие отпразднуют его рождение.

І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.

И будет он велик перед Господом, не захочет пить вина и сикеры и исполнится Святого Духа прямо с рождения.

Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.

Многих сынов Израиля он возвратит Господу, их Богу,

І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.

Силой и духом Ильи будет предварять Господа, склонит сердца отцов к детям, гордыню юношей к мудрости старцев, представит Господу народ подготовленный».

І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.

Захария спрашивает ангела: «В чем видеть мне указание на это? Я уже стар, да и жена моя в преклонных летах».

І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.

Ангел отвечает ему: «Я Гавриил. Я стою перед Богом. Он послал меня говорить с тобой, донести до тебя это известие.

І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.

У тебя отнимется язык и будешь оставаться нем до тех пор, пока оно не подтвердится. Ты не поверил моим словам, а они сбудутся в свое время».

І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.

Люди ждали Захарию и не могли понять, почему он медлит в Храме.

І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.

Выйдя к ним, он не мог ничего выговорить, и они поняли, что в Храме ему было видение. Он объяснялся с ними знаками и оставался нем.

Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.

Подошли к концу дни его служения, и он вернулся домой.

І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.

Вскоре его жена Елизавета забеременела и пять месяцев не выходила из дому. Она говорила:

Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й таїлась пять місяцїв, говорячи:

«Так сотворил мне Господь. И вовремя! Его взор остановился на мне, чтобы снять с меня людскую молву».

Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.

На шестой месяц Бог послал ангела Гавриила в город Назарет, что в Галилее,

Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,

К девушке, обрученной с Иосифом из дома Давида. Имя девушки — Мария.

до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.

Ангел пришел и сказал: «Радуйся, избранница! С тобой Господь».

І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная, Господь з тобою; благословенна єси між женами.

От его слов Мария растерялась, не понимая, для чего такое приветствие.

Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.

Ангел сказал ей: «Не бойся, Мария. Это тебе Божья милость.

І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.

Забеременеешь и родишь Сына. Дай Ему имя Иисус.

І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.

Он будет велик, назван Сыном Всевышнего. И даст Ему Господь Бог престол Его отца Давида.

Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:

Он будет царствовать над домом Иакова вечно. Царству Его не будет конца».

і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.

Мария говорит ангелу: «Как это может быть, если я не знаю мужа?».

Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?

Ангел отвечал: «На тебя сойдет Святой Дух и осенит тебя сила Всевышнего, поэтому у рожденного Святого будет имя Сын Божий.

І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.

Елизавета, родственница твоя, считалась бесплодной, а зачала сына уже в годах и теперь на шестом месяце.

І ось Єлисавета, родичка твоя, вона також зачала сина в старостї своїй, і се шестий місяць їй, званій неплідною.

Для Бога нет ничего невозможного».

Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.

Тогда Мария сказала: «Я в руках Господа. Пусть будет как ты говоришь». И ангел ушел.

Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.

Теми же днями Мария не мешкая собралась и пошла в город Иудин, что на горах,

Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;

И с приветствием к Елизавете вошла в дом Захарии.

і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.

Елизавета услышала приветствие Марии, и в ней толкнулось дитя. Она исполнилась Святого Духа

І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,

И с чувством сказала: «Благословенна ты среди женщин! Благословенно твое дитя!

і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.

И кто я, что пришла ко мне Мать Господа моего?!

І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?

Лишь только прозвучало у меня в ушах твое приветствие, во мне от радости толкнулось дитя.

Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.

Счастлива та, что поверила! Все, что сказал ей Господь, совершится».

І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.

Мария говорит: «Величает душа моя Господа.

І рече Мария: Величає душа моя Господа,

Счастлив дух мой перед Богом Спасителем моим,

і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,

Что обратил Он взор на смирение рабы Своей. Отныне благословенной будут почитать меня в поколениях.

що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:

Сотворил мне великое Сильный, свято имя Его.

бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.

Из поколения в поколение милость Его — к убоявшимся Его.

І милость Його від роду до роду на боячих ся Його.

Явил Он силу руки Своей: рассеял высокомерных с их самомнением,

Зробив силу рукою своєю; розсипав гордих у думках сердець їх;

Свергнул властителей с престолов — и возвысил смиренных,

поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;

Забитых нуждой оделил благами, а богатых отпустил ни с чем.

голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;

Позаботился о рабе Своем Израиле, дал знать, что помнит о милости,

прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,

Обещанной нашим праотцам — Аврааму и потомкам его — навеки».

(як промовив до батьків наших) Авраамові й насїнню його по віки.

Мария прогостила у нее около трех месяцев и вернулась домой.

Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.

Пришло время Елизавете рожать, и она родила сына.

Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.

Узнали соседи и родственники о великой ей от Господа милости и радовались вместе с ней.

І чули сусїде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.

На восьмой день пришли обрезать младенца и хотели было дать ему имя по отцу — Захария.

І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотїли назвати його ймям батька його, Захарією.

Но мать сказала: «Нет, нужно назвать его Иоанном».

І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.

Ей говорят: «Таким именем никого в твоем роду не называли».

І казали до неї: Що нїкого нема в родинї твоїй, щоб звав ся імям сим.

И знаками спрашивают отца, как он хочет его назвать.

Кивали ж батькові його, як схотїв би назвати його.

Захария попросил дощечку и написал: «Иоанн». Всем это было удивительно.

І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.

И тотчас отпустило ему уста и язык, и он заговорил, благословляя Бога.

Відкрили ся ж уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.

Это потрясло всех живущих по соседству, и молва об этом прошла по всей нагорной стране Иудее.

І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.

Те, кто об этом слышал, молча задавали себе вопрос: «Кем же будет этот младенец?». С ним была рука Господня.

І положили всї, хто чув, у серцї своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.

Захария, отец его, исполненный Святого Духа, прорекал:

І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:

«Благословен Господь, Бог Израиля. Он посетил Свой народ, сотворил ему свободу,

Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,

Воздвиг рог спасения нашего в доме раба Своего Давида;

і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,

Сдержал слово, сказанное в давние времена через святых Своих пророков,

(як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,)

Что спасет нас от наших врагов, от руки ненавидящих нас.

спасеннє од ворогів наших і з руки всїх ненавидників наших,

Он сотворил милость нашим отцам, не забыл о святом Своем договоре,

щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,

О клятвенном обещании отцу нашему Аврааму позволить нам

клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,

Уйти из вражеских рук и уже без оглядки

та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,

Служить Ему в святости и правде перед Ним во все дни нашей жизни.

служити Йому в сьвятостї та праведностї перед Ним, по всї днї життя нашого.

А ты, дитя, будешь зваться пророком Всевышнего. Ты идешь прежде Господа — путь Ему приготовить,

А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнїм, готовити дороги Його;

Народу Его открыть правду о спасении через отпущение грехов

щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,

По утробной Бога нашего милости. Сойдет к нам свет свыше

по благій милостї Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,

И будет светить всем, кто живет во тьме, в тени смертной — откроет нашему взору путь к миру».

щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертнїй, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.

Между тем младенец рос, укреплялся духом. И был он в пустынных местах до того самого дня, когда явился перед Израилем.

Хлопятко ж росло та міцнїло духом, і пробувало в пустинї аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.

« 16 глава 2 глава »