По Луке 1 глава

Евангелие по Луке
Русского Библейского Центра → Переклад Огієнка

После того как многие взяли на себя труд повествования о событиях, представляющих для нас истину

Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,

И известных нам от самых ранних очевидцев и служителей Слова,

як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,

Надумалось и мне, после тщательного изучения всего, отступив к началу, дать тебе, уважаемый Теофил, их последовательное описание,

тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,

Чтобы ты узнал достоверную суть того учения, в котором был наставлен.

щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.

Во времена Ирода, царя Иудеи, был священник по имени Захария, из чреды Авия. Его жена была из дочерей Аароновых. Звали ее Елизавета.

За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.

Оба были праведны перед Богом, по всем заповедям и порядкам Господним поступали безупречно.

І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.

Детей они не завели: Елизавета была бесплодна. Оба были в преклонных летах.

А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.

В тот день Захария исполнял служение перед Богом в порядке своей чреды,

І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,

И по священническому уставу выпал ему жребий войти в Храм Господень и возжечь благовонное курение.

за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.

Пока совершалось каждение, все множество народа молилось снаружи.

Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.

И явился ему ангел Господень, встав по правую сторону кадильного жертвенника.

І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.

Увидев его, Захария оробел, смешался.

І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.

Но ангел сказал ему: «Не бойся, Захария. Услышана твоя молитва. Елизавета, жена твоя, родит тебе сына. Назови его Иоанном.

А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.

Он будет тебе радость и торжество. Многие отпразднуют его рождение.

І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.

И будет он велик перед Господом, не захочет пить вина и сикеры и исполнится Святого Духа прямо с рождения.

Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.

Многих сынов Израиля он возвратит Господу, их Богу,

І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.

Силой и духом Ильи будет предварять Господа, склонит сердца отцов к детям, гордыню юношей к мудрости старцев, представит Господу народ подготовленный».

І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.

Захария спрашивает ангела: «В чем видеть мне указание на это? Я уже стар, да и жена моя в преклонных летах».

І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.

Ангел отвечает ему: «Я Гавриил. Я стою перед Богом. Он послал меня говорить с тобой, донести до тебя это известие.

А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.

У тебя отнимется язык и будешь оставаться нем до тех пор, пока оно не подтвердится. Ты не поверил моим словам, а они сбудутся в свое время».

І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“

Люди ждали Захарию и не могли понять, почему он медлит в Храме.

А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.

Выйдя к ним, он не мог ничего выговорить, и они поняли, что в Храме ему было видение. Он объяснялся с ними знаками и оставался нем.

Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.

Подошли к концу дни его служения, и он вернулся домой.

І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.

Вскоре его жена Елизавета забеременела и пять месяцев не выходила из дому. Она говорила:

А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:

«Так сотворил мне Господь. И вовремя! Его взор остановился на мне, чтобы снять с меня людскую молву».

„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“

На шестой месяц Бог послал ангела Гавриила в город Назарет, что в Галилее,

А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,

К девушке, обрученной с Иосифом из дома Давида. Имя девушки — Мария.

до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.

Ангел пришел и сказал: «Радуйся, избранница! С тобой Господь».

І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“

От его слов Мария растерялась, не понимая, для чего такое приветствие.

Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.

Ангел сказал ей: «Не бойся, Мария. Это тебе Божья милость.

А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!

Забеременеешь и родишь Сына. Дай Ему имя Иисус.

І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.

Он будет велик, назван Сыном Всевышнего. И даст Ему Господь Бог престол Его отца Давида.

Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.

Он будет царствовать над домом Иакова вечно. Царству Его не будет конца».

І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.

Мария говорит ангелу: «Как это может быть, если я не знаю мужа?».

А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“

Ангел отвечал: «На тебя сойдет Святой Дух и осенит тебя сила Всевышнего, поэтому у рожденного Святого будет имя Сын Божий.

І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!

Елизавета, родственница твоя, считалась бесплодной, а зачала сына уже в годах и теперь на шестом месяце.

А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

Для Бога нет ничего невозможного».

Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“

Тогда Мария сказала: «Я в руках Господа. Пусть будет как ты говоришь». И ангел ушел.

А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.

Теми же днями Мария не мешкая собралась и пошла в город Иудин, что на горах,

Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.

И с приветствием к Елизавете вошла в дом Захарии.

І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.

Елизавета услышала приветствие Марии, и в ней толкнулось дитя. Она исполнилась Святого Духа

Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,

И с чувством сказала: «Благословенна ты среди женщин! Благословенно твое дитя!

і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!

И кто я, что пришла ко мне Мать Господа моего?!

І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

Лишь только прозвучало у меня в ушах твое приветствие, во мне от радости толкнулось дитя.

Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!

Счастлива та, что поверила! Все, что сказал ей Господь, совершится».

Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“

Мария говорит: «Величает душа моя Господа.

А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,

Счастлив дух мой перед Богом Спасителем моим,

і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

Что обратил Он взор на смирение рабы Своей. Отныне благословенной будут почитать меня в поколениях.

що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,

Сотворил мне великое Сильный, свято имя Его.

бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,

Из поколения в поколение милость Его — к убоявшимся Его.

і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!

Явил Он силу руки Своей: рассеял высокомерных с их самомнением,

Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!

Свергнул властителей с престолов — и возвысил смиренных,

Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,

Забитых нуждой оделил благами, а богатых отпустил ни с чем.

удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!

Позаботился о рабе Своем Израиле, дал знать, что помнит о милости,

Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,

Обещанной нашим праотцам — Аврааму и потомкам его — навеки».

як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“

Мария прогостила у нее около трех месяцев и вернулась домой.

І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.

Пришло время Елизавете рожать, и она родила сына.

А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.

Узнали соседи и родственники о великой ей от Господа милости и радовались вместе с ней.

І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.

На восьмой день пришли обрезать младенца и хотели было дать ему имя по отцу — Захария.

І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.

Но мать сказала: «Нет, нужно назвать его Иоанном».

І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“

Ей говорят: «Таким именем никого в твоем роду не называли».

А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“

И знаками спрашивают отца, как он хочет его назвать.

І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?

Захария попросил дощечку и написал: «Иоанн». Всем это было удивительно.

Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.

И тотчас отпустило ему уста и язык, и он заговорил, благословляя Бога.

І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!

Это потрясло всех живущих по соседству, и молва об этом прошла по всей нагорной стране Иудее.

І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.

Те, кто об этом слышал, молча задавали себе вопрос: «Кем же будет этот младенец?». С ним была рука Господня.

А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.

Захария, отец его, исполненный Святого Духа, прорекал:

Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

«Благословен Господь, Бог Израиля. Он посетил Свой народ, сотворил ему свободу,

„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

Воздвиг рог спасения нашего в доме раба Своего Давида;

Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,

Сдержал слово, сказанное в давние времена через святых Своих пророков,

як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,

Что спасет нас от наших врагов, от руки ненавидящих нас.

що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

Он сотворил милость нашим отцам, не забыл о святом Своем договоре,

що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

О клятвенном обещании отцу нашему Аврааму позволить нам

що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,

Уйти из вражеских рук и уже без оглядки

щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

Служить Ему в святости и правде перед Ним во все дни нашей жизни.

у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

А ты, дитя, будешь зваться пророком Всевышнего. Ты идешь прежде Господа — путь Ему приготовить,

Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,

Народу Его открыть правду о спасении через отпущение грехов

щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,

По утробной Бога нашего милости. Сойдет к нам свет свыше

через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,

И будет светить всем, кто живет во тьме, в тени смертной — откроет нашему взору путь к миру».

щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“

Между тем младенец рос, укреплялся духом. И был он в пустынных местах до того самого дня, когда явился перед Израилем.

А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.

« 16 глава 2 глава »