1-е Коринфянам 1 глава

Первое послание Коринфянам
Русского Библейского Центра → Переклад Огієнка

Павел, призванный Божьей волей апостол Христа Иисуса, и со мной брат Сосфен —

Павло́, волею Божою покликаний за апо́стола Ісуса Христа, і брат Состе́н,

Призванному свыше, святому по святости Христа Иисуса, народу Божьей церкви в Коринфе, всем, кто вместе с нами где бы то ни было призывает имя Господа нашего Иисуса Христа:

Божій Церкві, що в Кори́нті, посвяченим у Христі Ісусі, покли́каним святим, зо всіма́, що на всякому місті приклика́ють Ім'я́ Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, —

Милость вам и мир от Бога Отца нашего и Господа Иисуса Христа!

благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

Всегда благодарю Бога моего за вас, за Божью благодать, дарованную вам через Христа Иисуса.

Я за́вжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благода́ть, що була вам да́на в Христі Ісусі,

Насколько выше стал уровень вашего владения словом, ваших знаний! И это все Он, Христос!

бо ви всім збагати́лися в Ньому, — словом усяким і всяким знання́м,

Наше свидетельство о Нем дало свои результаты.

бо свідо́цтво Христове між вами утверди́лось,

Ни в каких дарах свыше нет у вас теперь недостатка. Ждите лишь возвращения Господа нашего Иисуса Христа.

так що не маєте недоста́чі в жоднім да́рі благода́ті ви, що очікуєте з'я́влення Господа нашого Ісуса Христа.

С мыслью об этом не так трудно будет продержаться до конца, до истощения упрека в День Господа нашего Иисуса Христа.

Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа!

Верен Бог. Он призвал вас к духовному родству со Своим Сыном Иисусом Христом, нашим Господом.

Вірний Бог, що ви через Нього покли́кані до спільноти́ Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого.

Именем нашего Господа Иисуса Христа умоляю вас, братья, друг другу в речах не перечить, разобщению не способствовать, а хранить единство мысли и толка.

Тож благаю вас, браття, Ім'я́м Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поді́лення, але щоб були́ ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!

От домашних Хлои мне стало известно, братья, что среди вас пошли раздоры.

Бо стало відо́мо мені про вас, мої браття, від Хло́їних, що між вами супере́чки.

Как я понимаю, каждый у вас говорит свое: «Я Павлов», или: «Я Аполлосов», или: «Я Кифин», или: «Я Христов».

А кажу́ я про те, що з вас кожен говорить: я ж Па́влів, а я Аполло́сів, а я Ки́фин, а я Христів.

Христос что, расщепился? Да и разве Павел был за вас распят? Павлово ли приняли вы крещение?

Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп'я́тий за вас? Чи в Павло́ве ім'я́ ви христились?

Благодарение Богу! Никого из вас я не крестил, кроме Криспа и Гая,

Дякую Богові, що я ані одно́го з вас не христив, окрім Крі́спа та Га́я,

И не давал повода говорить о Павловом крещении.

щоб ніхто не сказав, ніби я охристив був у йме́ння своє.

Крестил Стефановых чад и домочадцев. А больше никого память не подсказывает.

Охристив же був я й дім Степанів; більш не знаю, чи христив кого іншого я.

Христос послал меня не крестить, а возвещать евангелие, при этом не увлекаться умозрительными построениями, не забывать о силе прямого воздействия креста Христова.

Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Єва́нгелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа.

Слово о Распятии для пропащих грешников — глупость, а для нас, спасенных, — Божья сила.

Бож слово про хреста тим, що гинуть, — то глупо́та, а для нас, що спасаємось, — Сила Божа!

Написано: «Развею мудрость мудрецов, разум разумных обессмыслю».

Бо написано: „Я погублю́ мудрість премудрих, а розум розумних відки́ну!“

Где ты, мудрец, книгочей, провозвестник этого века? Бог не дает ли нам знать, что мудрость мира глупа?

Де мудрий? Де книжник? Де дослі́дувач віку цього́? Хіба Бог мудрість світу цього́ не змінив на глупо́ту?

Вот Божья мудрость: при всем своем уме мир не знает Бога. Богу угодно было спасти верующих «глупостью» евангельской проповеди.

Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було́ спасти віруючих через ду́рість проповіді.

Иудеи требуют знамений, эллинам подавай глубокую мысль,

Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошу́кують мудрости,

А мы возвещаем распятого Христа: для иудеев — досада, для язычников — глупость.

а ми проповідуємо Христа розп'я́того, — для юдеїв згі́ршення, а для греків — безу́мство,

Но для призванных, как иудеев, так и эллинов, Христос — Божья сила и Божья мудрость.

а для самих покликаних юдеїв та греків — Христа, Божу силу та Божу мудрість!

И выходит, что немудреное Божье мудрее человека и бессильное Божье — сильнее.

Бо Боже й немудре — розумніше воно від людей, а Боже не́мічне — сильніше воно від людей!

Взгляните, братья, на самих себя, призванных. Много ли было среди вас прежде по свойству человека мудрых? Много ли в чемнибудь сильных? Много ли именитых?

Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за ті́лом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхе́тні.

Но Бог избрал немудреное мира, чтобы посрамить мудрых, и бессильное мира избрал Бог, чтобы посрамить силу.

Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоро́мити мудрих, і не́мічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне,

И неприметное в мире, приниженное и малоценное избрал Бог для упразднения ценимого,

і про́стих світу, і погорджених, і незначни́х вибрав Бог, щоб значне́ зні́вечити.

Чтобы не заноситься перед Богом ничему человеческому.

так щоб не хвалилося перед Богом жодне тіло.

Он — начало вашей причастности ко Христу Иисусу, который сделался для нас мудростью от Бога, праведностью и святостью. И искуплением.

А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, — пра́ведністю ж, і освя́ченням, і відку́пленням,

По этому поводу написано: «Превозносящийся — превозносись Господом».

щоб було, як написано: „Хто хва́литься, нехай хва́литься Господом!“

« 16 глава 2 глава »