По Луке 1 глава

Евангелие по Луке
Русского Библейского Центра → Сучасний переклад

 
 

После того как многие взяли на себя труд повествования о событиях, представляющих для нас истину
 
1-4 Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле,[1] аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда.

И известных нам от самых ранних очевидцев и служителей Слова,
 

Надумалось и мне, после тщательного изучения всего, отступив к началу, дать тебе, уважаемый Теофил, их последовательное описание,
 

Чтобы ты узнал достоверную суть того учения, в котором был наставлен.
 

Во времена Ирода, царя Иудеи, был священник по имени Захария, из чреды Авия. Его жена была из дочерей Аароновых. Звали ее Елизавета.
 
У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія.[2] Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.

Оба были праведны перед Богом, по всем заповедям и порядкам Господним поступали безупречно.
 
Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.

Детей они не завели: Елизавета была бесплодна. Оба были в преклонных летах.
 
Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.

В тот день Захария исполнял служение перед Богом в порядке своей чреды,
 
8-9 Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до Храму Господнього й покадити там.

И по священническому уставу выпал ему жребий войти в Храм Господень и возжечь благовонное курение.
 

Пока совершалось каждение, все множество народа молилось снаружи.
 
Дуже багато людей зібралося біля стін Храму молитися, коли Захарія почав кадити.

И явился ему ангел Господень, встав по правую сторону кадильного жертвенника.
 
І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.

Увидев его, Захария оробел, смешался.
 
Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.

Но ангел сказал ему: «Не бойся, Захария. Услышана твоя молитва. Елизавета, жена твоя, родит тебе сына. Назови его Иоанном.
 
Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.

Он будет тебе радость и торжество. Многие отпразднуют его рождение.
 
Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.

И будет он велик перед Господом, не захочет пить вина и сикеры и исполнится Святого Духа прямо с рождения.
 
Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим.

Многих сынов Израиля он возвратит Господу, их Богу,
 
І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.

Силой и духом Ильи будет предварять Господа, склонит сердца отцов к детям, гордыню юношей к мудрости старцев, представит Господу народ подготовленный».
 
Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».

Захария спрашивает ангела: «В чем видеть мне указание на это? Я уже стар, да и жена моя в преклонных летах».
 
І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».

Ангел отвечает ему: «Я Гавриил. Я стою перед Богом. Он послал меня говорить с тобой, донести до тебя это известие.
 
У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.

У тебя отнимется язык и будешь оставаться нем до тех пор, пока оно не подтвердится. Ты не поверил моим словам, а они сбудутся в свое время».
 
Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».

Люди ждали Захарию и не могли понять, почему он медлит в Храме.
 
Люди біля Храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.

Выйдя к ним, он не мог ничего выговорить, и они поняли, что в Храме ему было видение. Он объяснялся с ними знаками и оставался нем.
 
А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в Храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.

Подошли к концу дни его служения, и он вернулся домой.
 
Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.

Вскоре его жена Елизавета забеременела и пять месяцев не выходила из дому. Она говорила:
 
Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.

«Так сотворил мне Господь. И вовремя! Его взор остановился на мне, чтобы снять с меня людскую молву».
 
Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».

На шестой месяц Бог послал ангела Гавриила в город Назарет, что в Галилее,
 
26-27 Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.

К девушке, обрученной с Иосифом из дома Давида. Имя девушки — Мария.
 

Ангел пришел и сказал: «Радуйся, избранница! С тобой Господь».
 
Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».

От его слов Мария растерялась, не понимая, для чего такое приветствие.
 
Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.

Ангел сказал ей: «Не бойся, Мария. Это тебе Божья милость.
 
І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.

Забеременеешь и родишь Сына. Дай Ему имя Иисус.
 
Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.

Он будет велик, назван Сыном Всевышнего. И даст Ему Господь Бог престол Его отца Давида.
 
Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.

Он будет царствовать над домом Иакова вечно. Царству Его не будет конца».
 
Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».

Мария говорит ангелу: «Как это может быть, если я не знаю мужа?».
 
Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»

Ангел отвечал: «На тебя сойдет Святой Дух и осенит тебя сила Всевышнего, поэтому у рожденного Святого будет имя Сын Божий.
 
Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.

Елизавета, родственница твоя, считалась бесплодной, а зачала сына уже в годах и теперь на шестом месяце.
 
І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!

Для Бога нет ничего невозможного».
 
Немає нічого неможливого для Бога”».

Тогда Мария сказала: «Я в руках Господа. Пусть будет как ты говоришь». И ангел ушел.
 
Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.

Теми же днями Мария не мешкая собралась и пошла в город Иудин, что на горах,
 
Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського.

И с приветствием к Елизавете вошла в дом Захарии.
 
Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

Елизавета услышала приветствие Марии, и в ней толкнулось дитя. Она исполнилась Святого Духа
 
І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа.

И с чувством сказала: «Благословенна ты среди женщин! Благословенно твое дитя!
 
Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш.

И кто я, что пришла ко мне Мать Господа моего?!
 
Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?

Лишь только прозвучало у меня в ушах твое приветствие, во мне от радости толкнулось дитя.
 
Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.

Счастлива та, что поверила! Все, что сказал ей Господь, совершится».
 
Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».

Мария говорит: «Величает душа моя Господа.
 
І мовила Марія:

Счастлив дух мой перед Богом Спасителем моим,
 
«Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,

Что обратил Он взор на смирение рабы Своей. Отныне благословенной будут почитать меня в поколениях.
 
бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,

Сотворил мне великое Сильный, свято имя Его.
 
бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе.

Из поколения в поколение милость Его — к убоявшимся Его.
 
Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.

Явил Он силу руки Своей: рассеял высокомерных с их самомнением,
 
Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.

Свергнул властителей с престолов — и возвысил смиренных,
 
Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.

Забитых нуждой оделил благами, а богатых отпустил ни с чем.
 
Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.

Позаботился о рабе Своем Израиле, дал знать, что помнит о милости,
 
Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,

Обещанной нашим праотцам — Аврааму и потомкам его — навеки».
 
як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди».

Мария прогостила у нее около трех месяцев и вернулась домой.
 
Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.

Пришло время Елизавете рожать, и она родила сына.
 
Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.

Узнали соседи и родственники о великой ей от Господа милости и радовались вместе с ней.
 
Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.

На восьмой день пришли обрезать младенца и хотели было дать ему имя по отцу — Захария.
 
І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.

Но мать сказала: «Нет, нужно назвать его Иоанном».
 
Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».

Ей говорят: «Таким именем никого в твоем роду не называли».
 
Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».

И знаками спрашивают отца, как он хочет его назвать.
 
Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.

Захария попросил дощечку и написал: «Иоанн». Всем это было удивительно.
 
Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.

И тотчас отпустило ему уста и язык, и он заговорил, благословляя Бога.
 
Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.

Это потрясло всех живущих по соседству, и молва об этом прошла по всей нагорной стране Иудее.
 
І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.

Те, кто об этом слышал, молча задавали себе вопрос: «Кем же будет этот младенец?». С ним была рука Господня.
 
Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.

Захария, отец его, исполненный Святого Духа, прорекал:
 
А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:

«Благословен Господь, Бог Израиля. Он посетил Свой народ, сотворил ему свободу,
 
«Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.

Воздвиг рог спасения нашего в доме раба Своего Давида;
 
І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,

Сдержал слово, сказанное в давние времена через святых Своих пророков,
 
як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину.

Что спасет нас от наших врагов, от руки ненавидящих нас.
 
Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,

Он сотворил милость нашим отцам, не забыл о святом Своем договоре,
 
аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт, [3]

О клятвенном обещании отцу нашему Аврааму позволить нам
 
про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:

Уйти из вражеских рук и уже без оглядки
 
визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,

Служить Ему в святости и правде перед Ним во все дни нашей жизни.
 
а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.

А ты, дитя, будешь зваться пророком Всевышнего. Ты идешь прежде Господа — путь Ему приготовить,
 
Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому

Народу Его открыть правду о спасении через отпущение грехов
 
і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.

По утробной Бога нашего милости. Сойдет к нам свет свыше
 
Через велике милосердя нашого Бога новий день [4] засяє на нас з висоти,

И будет светить всем, кто живет во тьме, в тени смертной — откроет нашему взору путь к миру».
 
щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».

Между тем младенец рос, укреплялся духом. И был он в пустынных местах до того самого дня, когда явился перед Израилем.
 
Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.