Иакова 1 глава

Послание Иакова
Русского Библейского Центра → Сучасний переклад

Иаков, раб Божий, раб Господа Иисуса Христа — двенадцати племенам в диаспоре: приветствую вас!

Вітання від Якова, слуги Всевишнього Бога і Господа Ісуса Христа, всім Божим людям,[1] розпорошеним по світу!

Какое бы ни выпало вам новое испытание, братья, каждое полагайте великой радостью.

Брати і сестри мої, вважайте для себе за радість велику, коли на долю вашу випадають різні випробування.

Вы сами знаете, что с испытанием веры приходит терпение.

Бо ви ж знаєте, що віра, проходячи через випробування, народжує терпіння.

Ну, а действие терпения в итоге сообщит вам совершенство законченное, неущербное.

Нехай ваше терпіння якнайкраще себе виявляє у всьому, що ви робите. Тож ви зможете стати досконалими й довершеними, щоб нічого вам не бракувало.

Если у кого из вас недостает мудрости, пусть просит у Бога. Он всем раздает щедрой рукой, без упреков. Даст и ему.

Отже, якщо комусь із вас бракує мудрості, то нехай просить у Бога. Він щедро і з радістю дарує всім людям і не дорікає нікому.

Но просит пусть с верой, ни на миг не усомнившись. Тот, кто сомневается, подобен морской волне, ветром гонимой и швыряемой:

Але треба просити з вірою і без сумнівів. Той, хто сумнівається, подібний до хвилі морської, яку ганяє і носить вітер.

Ему лучше оставить мысли получить что-нибудь от Господа.

Нехай така людина й не сподівається щось дістати від Господа,

Такой человек нескладен и во всем, что делает, ненадежен.

бо вона думає про різні справи одночасно і ніколи не може вирішити, що їй далі робити.

Брат униженный да примет как должное свое возвышение,

Якщо віруючий бідний, нехай пишається з того, що Бог дав йому духовне багатство.[2]

А богатый — унижение, потому что он отойдет как цвет на лугу.

А багатий нехай пишається з приниження свого, бо дні його минуть, [3] наче дика квітка.

Встает солнце, палящим зноем иссушает траву — и цвет осыпается, красота лугов сходит на нет. Так никнет и богатый в своей озабоченности.

Як сонце сходить і спека настає, квітка в’яне, цвіт її опадає, і краса зникає, так само й багатий загине разом зі справами своїми.

Счастлив, кто прошел через все испытания и не сломался: он обретет венец жизни — по обещанию Господа тем, кто Его любит.

Щаслива та людина, яка стоїть перед спокусами і залишається непохитною, бо як подолає їх, то дістане вінець життя вічного, якого Бог обіцяв тим, хто любить Його.

Когда случается беда, не говори: «Это мне от Бога испытание». Злу и бедам Бог не подвержен и Сам ни на кого беду не насылает.

Ніхто у спокусі не повинен казати: «Це мене Бог спокушає». Бог не має нічого спільного зі злом. Він ніколи нікого не спокушає.

Каждый попадает в беду из-за своей похоти — она и уведет, и обольстит.

Спокушають людину її ж власні бажання, які зваблюють і затягують її.

Похоть, понеся, рождает грех, а претворенный грех оборачивается смертью.

Тоді бажання породжують гріх, а гріх, як утвердиться, породжує смерть.

Не заблуждайтесь, дорогие братья:

Брати і сестри мої любі, не дозволяйте обдурювати себе.

От Отца светил, неизменного, не имеющего и тени перемен, приходит свыше только дарование полезное, дар совершенный.

Кожен добрий і довершений дар приходить згори, від Отця, Який створив усі світила небесні. Бог є постійним і незмінним.

Он по Слову истины задумал и породил нас, сделал нас неким первоначалом Своих творений.

Він назвав нас дітьми Своїми в Посланні істинному, щоб стали ми найважливішими з усіх Його створінь.

Запомните, дорогие братья: нам всем нужно прилежно слушать, обдуманно говорить и не давать воли гневу.

Пам’ятайте це, брати і сестри мої: намагайтеся більше слухати, ніж говорити, і не піддавайтеся гніву.

Гнев человека расходится с Божьей правдой.

Гнів людський стоїть на заваді життю праведному, якого вимагає Бог.

Откажитесь от развязных манер, от охватившего всех озлобления. С кротостью примите Слово — оно спасает, когда западает в душу.

Отож відкиньте усіляку нечистоту й зло в своєму житті, яких так багато. Прийміть покірливо вчення Боже, що посіяне в серцях ваших і може спасти душі ваші.

Будьте деятелями Слова, а не слушателями, поверившими собственному притворству.

Виконуйте Слово Боже, а не лише слухайте Його, бо інакше ви обдурюєте самі себе.

Кто слушает Слово и остается к нему глух, подобен тому, кто изучает в зеркале свое лицо, с которым родился:

Хто тільки слухає Слово Боже, та не виконує його, той подібний до людини, яка дивиться на своє відображення в дзеркалі.

Рассмотрел, отошел и в ту же минуту забыл, как и выглядел.

Вона пильно дивиться на себе, а як відійде, тієї ж миті забуде, як виглядає.

А кто проникся законом совершенным, законом свободы, и претворяет его не как рассеянный ученик, а как исполнитель дела, тот трудится с результатом.

Досконалий Закон Божий несе свободу людям. І той, хто уважно вивчає його й живе згідно з ним, хто втілює його в своє життя, а не просто, вислухавши, забуває, той неодмінно отримає благословення Боже.

Если кто из вас думает, что он набожен, тогда как в речах необуздан, да и сердцем не откровенен, у того набожность пустая.

Якщо хтось вважає себе побожним, та не вгамовує язика свого, він лише обманює себе. Побожність цієї людини нічого не варта.

Набожности ненапускной, чистой перед Богом Отцом, свойственно опекать сирот и вдов в их заброшенности и оставаться свободной от мерзости мира.

Побожність же, чиста й непорочна перед Богом і Отцем, виявляється в піклуванні про вдів та сиріт, які знаходяться в скруті, та у збереженні себе самого у чистоті від лихого світу.

« 28 глава 2 глава »