Римлянам 1 глава

Послание Римлянам
Русского Библейского Центра → Сучасний переклад

Павел, раб Христа Иисуса, призванный апостол, Богом востребованный на возвещение прекрасной вести.

1-2 Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний Богом апостол, вибраний для того, щоб нести людям Добру Звістку Божу. Про неї ще раніше сповіщали пороки у Святому Писанні.

Эта весть, издревле обещанная Богом в святых Писаниях через Его пророков, —

Весть о Его Сыне. По естеству рождения Он потомок Давида,

3-4 Ця Добра Звістка — про Сина Божого, Господа нашого Ісуса Христа. Як людина Він походив з роду Давидового, але Духом Святим,[1] був проголошений могутнім Сином Божим завдяки воскресінню з мертвих.

А по Духу, в силу святости, — правомочный Сын Божий Иисус Христос, наш Господь, воскресший из мертвых.

Он поручил мне благое дело апостольское: Его именем покорить вере все народы.

Від Нього я одержав велику благодать бути апостолом, щоб принести в ім’я Христа всім неюдеям смирення, народжене вірою.

И вас я могу тут назвать в числе тех, кто уже услышал зов Иисуса Христа.

Серед цих народів і ви, римляни, також покликані Богом належати Ісусу Христу.

Всем в Риме любимым детям Божьим, призванному святому народу: милость вам и мир от Бога Отца нашего и Господа Иисуса Христа!

Звертаюсь я до всіх вас, хто живе в Римі, кого Бог любить і покликав бути святим народом Божим. Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа!

Прежде всего благодарю Бога моего через Иисуса Христа за всех вас. Вера ваша уже дает знать о себе повсюду в мире.

Насамперед, я дякую моєму Богу через Ісуса Христа за вас усіх, бо люди всього світу говорять про вашу віру.

Свидетель мне Бог, которому всеми силами служу, неся прекрасную весть о Его Сыне: не перестаю помнить о вас.

9-10 Богу я служу всім своїм серцем і несу людям Добру Звістку про Його Сина. Бог — свідок мені в тому, що я постійно пам’ятаю вас. У своїх молитвах я завжди прошу Бога, щоб Він дозволив мені прийти до вас.

Всегда в молитве прошу, чтобы мне по Божьей воле посчастливилось наконец навестить вас.

Очень хочу повидаться с вами, разделить с вами в пользу вашего возмужания духовный дар —

Бо прагну я вас побачити, щоб розділити з вами той духовний дар, що надасть вам сили.

Взаимное прибавление сил в нашей общей вере, вашей и моей.

Я маю на увазі те, що коли ми будемо разом, то зможемо підбадьорити одне одного через нашу віру: ви допоможете мені, а я допоможу вам.

Не хочу, братья, держать от вас в тайне, что я, до этого самого дня стесненный преградами, не раз собирался прийти к вам и позаботиться о созревании плода и у вас, как у других народов.

Браття і сестри, я хочу, щоб ви знали, що багато разів я збирався до вас, щоб зібрати гарний урожай також серед вас, так само, як я вже зібрав серед інших народів, та на моєму шляху завжди вставали якісь перешкоди.

Я в долгу перед эллинами и варварами, мудрыми и умом невеликими.

Я боржник перед усіма народами: як перед греками, так і перед варварами, як перед ученими, так і перед неосвіченими.

Короче говоря, римляне, я решительно настроен идти с этой вестью наконец и к вам.

Ось чому я прагну проповідувати Добру Звістку і вам, хто живе в Римі.

Не стыжусь евангелия. В нем Божья сила — спасение верующего: прежде всего иудея, следом и эллина.

І не соромлюся я Євангелії, бо це сила Божа для спасіння всіх віруючих — спершу юдеїв, а тоді й поган.

В нем и откровение: Божья правда дается за веру и только за веру. Написано: «Праведен, у кого вера. Он будет жить».

Бо Добра Звістка відкриває праведність Божу, яка ґрунтується на вірі — з самого початку й до кінця. Про це сказано у Святому Писанні: «Праведний вірою житиме».

Отворяется Божий гнев с неба на всякое зло и неправду людей, заслоняющих неправдой истину.

Гнів Божий сходить з Неба на все лихе й неправедне, що чинять люди. Своєю неправедністю вони пригнічують істину.

А между тем им не нужно далеко ходить, чтобы знать о Боге: Бог Сам дал им это знание.

Бог гнівається на них, бо все, що може бути відоме про Бога, досконально ясно, тому що Він зробив це ясним для людей.

Постижение Его незримых свойств — вечной силы и Божественной сущности — от создания мира дается через восприятие творений. Вот и нет у них оправдания.

20-21 Від створення світу для людей стали ясними і зрозумілими Його незримі властивості — вічна сила Його і божественність. Це видно по тому, що Бог здійснив. Отже, немає людям виправдання за гріхи їхні, бо навіть знаючи Бога, вони не дякували й не прославляли Його. Вони знікчемніли думками своїми, а їхні нерозумні серця затьмарилися.

Познав Бога, они не стали прославлять Его как Бога, благодарения не воздали, а вместо этого забили себе голову пустыми идеями. Так их непонятливый ум погрузился во тьму.

Выставляя себя мудрецами, дошли до глупости

Хоча й назвали вони себе мудрими, та стали нерозумними.

И славу бессмертного Бога променяли на идолов — подобия смертного человека, птиц, зверей, пресмыкающихся.

Вони проміняли Славу невмирущого Бога на вигадані образи, подібні до смертних людей, птахів, тварин і гадів.

Вот Бог и погрузил их в грязь вожделенную на осквернение собственных тел.

Через те Бог віддав їх розпусті разом з гріховними прагненнями їхніх сердець. Він дозволив їм оскверняти свої тіла одне з одним.

Божью истину они подменили обманом и поклонялись и служили предмету творения, а не Творцу, благословенному вовеки. Аминь.

Вони проміняли істину про Бога на брехню, оскільки поклонялись і служили радше творінням, аніж Творцю, благословенному в віках. Амінь.

За это Бог погрузил их в скверну страстей: женщины заменили естественное влечение противоестественным.

Отож Бог полишив тих людей, віддавши їх ганебним пристрастям: жінки проміняли природні статеві стосунки на протиприродні.

Наравне с ними и мужчины, пренебрегая естественным влечением к женщине, обратили воспаленную похоть друг на друга и мужчины с мужчинами творили срам, в самих себе получая за свое бесчинство должное возмездие.

Так само і чоловіки залишили природні статеві стосунки з жінками й запалилися безсоромною пожадливістю одне до одного. Вони почали чинити сором поміж собою, і за те прийняли покарання, яке заслужили за свої збочення.

Они отвергли мысль о познании Бога. И тогда Бог погрузил их в состояние поврежденного ума — совершать непотребное.

Вони не вважали за потрібне визнавати Бога, тож Він віддав їх їхньому ж збоченому розуму, щоб чинили вони те, що не годиться робити.

Поэтому им близка всякая неправда, ненависть, зависть, злоба. Им по душе коварство, кровожадность, дрязги и брань, плутовство, мошенничество, сплетни.

Ці люди сповнені всілякого гріха, злоби, себелюбства, скнарості, заздрощів, вбивства, розбрату, облуди й лихих думок про інших. Вони поширюють плітки,

Они клеветники, богохульники, издевщики, наглецы, хвастуны, смутьяны, неслухи в родительском доме.

зводять наклепи, ненавидять Бога. Вони брутальні й самовпевнені, вихваляються перед іншими, вигадують, як вчинити зло, і не шанують своїх батьків.

Они недалеки, вероломны, черствы, немилосердны.

Це нерозумні люди, котрі ніколи не виконують обіцянок; вони недобрі й немилосердні.

Им известно о Божьем порядке, что делать все это — значит обрекать себя на смерть, и все равно не только делают, но и другим потворствуют, кто делает.

Навіть знаючи праведний Наказ Божий, що кожен, хто чинить таке, заслуговує на смерть, вони не лише чинять так, а й схвалюють вчинки подібних до себе.

« 1 глава 2 глава »