1-е Коринфянам 1 глава

Первое послание Коринфянам
Русского Библейского Центра → Сучасний переклад

Павел, призванный Божьей волей апостол Христа Иисуса, и со мной брат Сосфен —

1-2 Павло, покликаний бути апостолом Христа Ісуса волею Божою, разом із братом нашим у Христі Состеном до церкви Божої, що в Коринті, до людей відданих Богу в Христі Ісусі, яких Бог покликав бути святими, а також до всіх тих, хто повсюди молиться в ім’я Господа нашого [1] Ісуса Христа, Господа їхнього і нашого.

Призванному свыше, святому по святости Христа Иисуса, народу Божьей церкви в Коринфе, всем, кто вместе с нами где бы то ни было призывает имя Господа нашего Иисуса Христа:

Милость вам и мир от Бога Отца нашего и Господа Иисуса Христа!

Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого і від Господа Ісуса Христа.

Всегда благодарю Бога моего за вас, за Божью благодать, дарованную вам через Христа Иисуса.

Я завжди дякую моєму Богу за вас, за Божу благодать, що дана вам в Христі Ісусі.

Насколько выше стал уровень вашего владения словом, ваших знаний! И это все Он, Христос!

Бо в Ньому ви збагатилися всім: і словом, і знанням.

Наше свидетельство о Нем дало свои результаты.

Наше свідчення про Христа підтвердилося в вас.

Ни в каких дарах свыше нет у вас теперь недостатка. Ждите лишь возвращения Господа нашего Иисуса Христа.

Зараз ви маєте усі дари Божі, поки чекаєте приходу нашого Господа Ісуса Христа.

С мыслью об этом не так трудно будет продержаться до конца, до истощения упрека в День Господа нашего Иисуса Христа.

Він також повністю підтвердить у День другого Пришестя Господа нашого Ісуса Христа, що ви невинні.

Верен Бог. Он призвал вас к духовному родству со Своим Сыном Иисусом Христом, нашим Господом.

Істинний і вірний Бог покликав вас до єднання зі Своїм Сином, нашим Господом Ісусом Христом.

Именем нашего Господа Иисуса Христа умоляю вас, братья, друг другу в речах не перечить, разобщению не способствовать, а хранить единство мысли и толка.

Я благаю вас, брати і сестри мої, іменем Господа нашого Ісуса Христа, щоб усі ви погоджувалися одне з одним, щоб не було розбрату між вами, і щоб були ви єдині в думках своїх і прагненнях.

От домашних Хлои мне стало известно, братья, что среди вас пошли раздоры.

Бо стало мені відомо від Хлоїних домашніх, що між вами є суперечки.

Как я понимаю, каждый у вас говорит свое: «Я Павлов», или: «Я Аполлосов», или: «Я Кифин», или: «Я Христов».

І ось що я маю на увазі: кожен із вас каже: «Я — прибічник Павла» — «Я — Аполлосів» — «Я — Кифин» — «А я — прибічник Христа».

Христос что, расщепился? Да и разве Павел был за вас распят? Павлово ли приняли вы крещение?

Хіба ж Христос розділився? Хіба був розіп’ятий за вас Павло? Чи, може, хрестилися ви в ім’я Павлове?

Благодарение Богу! Никого из вас я не крестил, кроме Криспа и Гая,

Я дякую Богові, що нікого з вас не хрестив, окрім Криспа і Ґая.

И не давал повода говорить о Павловом крещении.

Тож ніхто з вас не може сказати, що хрестився моїм ім’ям.

Крестил Стефановых чад и домочадцев. А больше никого память не подсказывает.

Хрестив я ще Степанову родину, а щодо інших, то не пригадаю, чи хрестив я ще когось.

Христос послал меня не крестить, а возвещать евангелие, при этом не увлекаться умозрительными построениями, не забывать о силе прямого воздействия креста Христова.

Бо Христос посилав мене не хрестити, а проповідувати Добру Звістку та без надмірного красномовства, щоб хрест [2] Христовий не втратив сили своєї.

Слово о Распятии для пропащих грешников — глупость, а для нас, спасенных, — Божья сила.

Бо для тих, хто гине, учення про хрест — це дурниця, а для нас, хто спасенний, то є сила Божа.

Написано: «Развею мудрость мудрецов, разум разумных обессмыслю».

Як сказано у Святому Писанні: «Я знищу мудрість мудрих і зведу нанівець розум розумних».

Где ты, мудрец, книгочей, провозвестник этого века? Бог не дает ли нам знать, что мудрость мира глупа?

Де той мудрець? Де той вчений? Де той мислитель, який належить часу нинішньому? Чи Бог не зробив мудрість світу цього безглуздою?

Вот Божья мудрость: при всем своем уме мир не знает Бога. Богу угодно было спасти верующих «глупостью» евангельской проповеди.

Світ своєю мудрістю не осягнув Бога. То Бог Своєю мудрістю вибрав для порятунку тих, хто вірить, хоч яке безглузде Вчення, що ми проповідуємо.

Иудеи требуют знамений, эллинам подавай глубокую мысль,

Юдеї вимагають чудесних знамень, а греки — мудрості.

А мы возвещаем распятого Христа: для иудеев — досада, для язычников — глупость.

Ми ж проповідуємо про розіп’ятого Христа. Для юдеїв це вчення є образою, а для поган — безглуздям.

Но для призванных, как иудеев, так и эллинов, Христос — Божья сила и Божья мудрость.

І лиш покликані Богом, чи то юдеї, чи то погани, розуміють, що Христос — сила і мудрість Божа.

И выходит, что немудреное Божье мудрее человека и бессильное Божье — сильнее.

Адже Боже «безглуздя» мудріше за людську мудрість, а Божа «неміч» міцніша за людську силу.

Взгляните, братья, на самих себя, призванных. Много ли было среди вас прежде по свойству человека мудрых? Много ли в чемнибудь сильных? Много ли именитых?

Брати і сестри, подумайте про своє власне покликання! Небагато з вас були мудрими за людськими мірками. Небагато було й сильних, небагато шляхетних.

Но Бог избрал немудреное мира, чтобы посрамить мудрых, и бессильное мира избрал Бог, чтобы посрамить силу.

Ні, Бог вибрав «нерозумних», щоб присоромити мудрих світу цього. Він вибрав немічних, щоб присоромити сильних.

И неприметное в мире, приниженное и малоценное избрал Бог для упразднения ценимого,

28-29 Бог вибрав усе принижене й зневажене, все «немічне», щоб знищити все те, що «чогось варте», щоб ніхто не вихвалявся перед лицем Божим.

Чтобы не заноситься перед Богом ничему человеческому.

Он — начало вашей причастности ко Христу Иисусу, который сделался для нас мудростью от Бога, праведностью и святостью. И искуплением.

Він — джерело життя вашого в Ісусі Христі, Який став нашою мудрістю з Божої волі, нашою праведністю, нашим освяченням і нашою спокутою.

По этому поводу написано: «Превозносящийся — превозносись Господом».

Адже сказано у Святому Писанні: «Хто хвалиться, той мусить хвалитися Господом».

« 16 глава 2 глава »