1 Фессалоникийцам 2 глава

1-е Фессалоникийцам
Слово Жизни → Пераклад Анатоля Клышкi

 
 

Братья, вы знаете, что наш приход к вам был не напрасным.
 
Бо вы самі ведаеце, браты: наш уваход да вас — быў не дарэмны;

Нам, как вы знаете, пришлось пережить много страданий и унижений в Филиппах, но Бог наш дал нам смелость проповедовать вам Его Евангелие, невзирая на трудности.
 
а раней мы перацярпеўшы пакуты і здзекі ў Філіпах, як вы і ведаеце, адважыліся ў нашым Богу прапаведаць вам Дабравесце Божае ў вялікім змаганні.

В нашем призыве нет никакой лжи и никаких нечистых побуждений, и мы не пытаемся вас обмануть.
 
Бо наша навучанне не было ні з памылковасці, і ні з нечысціні, і ні з ашуканства;

Наоборот, мы говорим как люди, которых Бог испытал и доверил им проповедовать Евангелие. Мы стремимся угодить не людям, а Богу, испытывающему наши сердца.
 
а як мы выпрабаваны Богам, каб нам было даручана Дабравесце, так мы і кажам, не людзям дагаджаючы, а Богу, які выпрабоўвае нашы сэрцы.

Вы знаете, что мы никогда не льстим, и у нас нет корыстных побуждений, Бог этому свидетель;
 
Бо ніколі не было ў нас перад вамі слоў ліслівасці, як вы ведаеце, і ні ўтоенай хцівасці — Бог сведка.

нам не нужна слава от людей, ни от вас, ни от кого бы то ни было.
 
І хвалы ад людзей мы не шукалі, ні ад вас, ні ад іншых,

Будучи апостолами Христа, мы, может быть, и имеем право претендовать на вашу помощь, но мы вас не обременяли, а, наоборот, были нежны с вами, подобно тому, как кормилица нежно заботится о своих младенцах.
 
хоць маглі б мець вагу як Апосталы Хрыстовы. Але мы зрабіліся мяккімі1 між вас, якіх будзе саграваць карміліца, як сваіх дзяцей,

Мы любим вас так сильно, что готовы поделиться с вами не только Божьим Евангелием, но и самой нашей жизнью, — так вы нам дороги.
 
так мы ў сваім памкненні да вас уважаем за добрае перадаць вам не толькі Дабравесце Божае, але і нашы душы, бо вы сталіся для нас улюбёнымі.

Вы помните, братья, как мы трудились и какие трудности нам приходилось встречать. Проповедуя у вас Божье Евангелие, мы работали до изнурения день и ночь, чтобы никого из вас не обременять.
 
Бо вы памятаеце, браты, нашу працу і намаганне: уначы і ўдзень працуючы, каб не абцяжарыць каго з вас, мы прапаведавалі вам Дабравесце Божае.

Вы и Бог свидетели тому, что мы, находясь среди вас, верующих, во всем поступали свято, справедливо и безукоризненно.
 
Вы сведкі і Бог, як мы свята, справядліва і беззаганна вялі сябе з вамі, тымі, хто верыць,

Вы знаете, что мы обращались с каждым из вас так, как отец обращается со своими детьми:
 
таксама, як вы ведаеце, якія мы былі з кожным з вас, як бацька са сваімі дзецьмі, навучаючы, і падбадзёрваючы, і сведчачы,

ободряли вас, уговаривали и умоляли вас жить достойной жизнью перед Богом, призывающим вас в свое Царство и в свою славу.
 
каб вы жылі годна Бога, Які заклікаў вас у Сваё Царства і славу.

Мы всегда благодарим Бога и за то, что когда вы приняли Божье слово, услышанное от нас, вы приняли его не как человеческую выдумку, а таким, каково оно и есть, — как Божье слово, мощно действующее в вас, верующих.
 
А таму і мы несупынна дзякуем Богу, што, атрымаўшы слова Божае, пачутае ад нас, вы прынялі яго не як слова чалавечае, а як яно сапраўды ёсць, як слова Божае, якое і дзейнічае ў вас — тых, хто верыць.

Вы, братья, последовали примеру Божьих церквей в Иудее, живущих в Иисусе Христе: вы испытали от жителей вашей страны те же гонения, что и эти церкви от иудеев,
 
Бо вы, браты, зрабіліся пераймальнікамі цэркваў Божых, якія ў Іудзеі ў Хрысце Ісусе, бо і вы перацярпелі ад уласных супляменнікаў тое самае, што і яны ад іудзеяў,

которые убили и Господа Иисуса, и пророков, а нас выгнали. Они не угождают Богу и враждебны всем прочим людям.
 
якія і Госпада Ісуса і прарокаў забілі і нас выгналі; і Богу яны не дагаджаюць і ўсім людзям супроцьстаяць,

Они мешают нам говорить язычникам, не желая, чтобы те были спасены. Тем самым они лишь дополняют меру своих грехов, но гнев Бога, наконец, настиг их.
 
перашкаджаючы нам казаць язычнікам, каб тыя былі выратаваны, так што заўсёды папаўняюць свае грахі. Але ў канцы набліжаецца на іх гнеў.

Братья, мы были разлучены с вами на некоторое время, разлучены телом, но не душой, и предпринимали все возможное, чтобы вас увидеть.
 
Мы ж, браты, разлучаныя з вамі на кароткі час прысутнасцю, а не сэрцам, тым з большым жаданнем імкнуліся пабачыць вашы абліччы.

Мы очень хотели прийти к вам, и я, Павел, не раз собирался сделать это, но сатана препятствовал нам.
 
Таму мы хацелі прыйсці да вас — я, Павел, і раз, і два, аднак перашкодзіў нам сатана.

Ведь кто еще может быть нашей надеждой, нашей радостью, нашим венцом хвалы перед Господом нашим Иисусом в день Его пришествия, если не вы!
 
Бо хто ёсць наша надзея, ці радасць, ці вянок пахвалы — ці не вы ж — перад нашым Госпадам Ісусам [Хрыстом] у Яго прышэсці?

Потому что вы — слава наша и радость!
 
Бо вы — наша хвала і радасць.

Примечания:

 
 
Пераклад Анатоля Клышкi
7 1: немаўлятамі
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.