От Луки 1 глава

От Луки
Слово Жизни → Переклад Огієнка

Поскольку уже многие принялись составлять описание произошедших среди нас событий

Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,

на основе сведений, переданных нам людьми, которые с самого начала были очевидцами и служителями слова,

як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,

то и я решил, тщательно исследовав все от начала, описать тебе, многоуважаемый Теофил, все по порядку,

тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,

чтобы ты мог убедиться в достоверности того, чему был научен.

щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.

Во время правления в Иудее царя Ирода там жил священник, которого звали Захарией; он принадлежал к священнической группе Aвии. Его жена была из рода Aарона, ее звали Елизавета.

За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.

Оба они были праведны перед Богом, живя непорочно и строго соблюдая все заповеди и установления Господа.

І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.

Но у них не было детей, потому что Елизавета была бесплодна. Оба они были уже в преклонном возрасте.

А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.

Однажды, когда была очередь служения священнической группы Захарии, он нес службу перед Богом.

І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,

В соответствии с установленным для священников порядком, ему выпало по жребию войти в храм Господа и принести на жертвенник благовонное курение.

за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.

В это время во дворе храма собралось много народа, и все молились, как это обычно бывало при возжигании курения.

Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.

A Захарии в это время явился ангел Господа. Он стоял справа от жертвенника курения.

І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.

Когда Захария увидел его, он был чрезвычайно поражен и испуган.

І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.

Aнгел сказал ему: — Не бойся, Захария, твоя молитва услышана. Твоя жена Елизавета родит тебе сына, и ты назовешь его Иоанном.

А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.

Твое сердце наполнится счастьем и ликованием, и многие будут радоваться его рождению,

І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.

потому что он станет великим человеком перед Господом. Он никогда не будет пить вина и других хмельных напитков. От самого рождения он будет исполнен Святым Духом.

Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.

Многих израильтян он обратит к Господу, их Богу.

І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.

Он будет предшествовать Ему в духе и силе Илии, чтобы обратить сердца отцов к детям, а непокорных — к мудрости праведных, чтобы приготовить народ к приходу Господа.

І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.

Захария спросил ангела: — Как мне поверить этому? Я ведь уже стар, и жена моя в преклонных годах.

І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.

Aнгел ответил: — Я — Гавриил, стоящий перед Богом, и я послан, чтобы сообщить тебе эту радостную весть.

А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.

Но сейчас, за то, что ты не поверил моим словам, которые обязательно исполнятся в свое время, ты онемеешь и не будешь говорить до того дня, как все это сбудется.

І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“

Между тем люди ждали Захарию и удивлялись, почему он так долго не выходит из храма.

А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.

Когда Захария вышел, он не мог говорить и вынужден был общаться с ними жестами. Все поняли, что он видел в храме видение.

Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.

Когда срок его служения закончился, Захария возвратился домой.

І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.

Вскоре его жена Елизавета забеременела и пять месяцев скрывала это от людей.

А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:

Она говорила: — Вот что сделал для меня Господь, когда взглянул на меня милостиво и снял с меня позор перед людьми!

„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“

Когда Елизавета была на шестом месяце беременности, Бог послал ангела Гавриила в галилейский город Назарет,

А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,

к девушке по имени Мария. Мария была обручена с Иосифом, потомком Давида.

до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.

Aнгел пришел к ней и сказал: — Здравствуй, получившая милость! С тобой Господь!

І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“

Марию эти слова очень удивили, и она размышляла, что бы значило такое приветствие.

Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.

Aнгел продолжал: — Не бойся, Мария, потому что Бог проявил милость к тебе!

А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!

Ты забеременеешь и родишь Сына и назовешь Его Иисусом.

І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.

Он станет великим, и Его будут называть Сыном Всевышнего. Господь Бог даст Ему престол Его предка Давида,

Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.

и Он будет царствовать над домом Иакова вовеки, и Его Царству не будет конца.

І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.

— Как это может быть? — спросила Мария. — Ведь я не замужем.

А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“

Aнгел ответил: — Святой Дух сойдет на тебя, и тебя осенит сила Всевышнего. Поэтому ребенок, который родится у тебя, будет святым и будет назван Сыном Бога.

І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!

Вот и твоя родственница Елизавета тоже родит сына в ее преклонные годы. О ней говорили, что она бесплодна, но она уже на шестом месяце беременности.

А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

Для Бога нет ничего невозможного.

Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“

— Я служанка Господа, — ответила Мария, — пусть все произойдет со мной так, как ты сказал. И ангел оставил ее.

А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.

Вскоре после этого Мария собралась и поспешила в город, расположенный в Иудейских горах.

Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.

Она вошла в дом Захарии и приветствовала Елизавету.

І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.

Когда Елизавета услышала приветствие Марии, ребенок внутри у нее встрепенулся; Елизавету наполнил Святой Дух,

Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,

и она громким голосом воскликнула: — Благословенна ты среди женщин, и благословен ребенок, которого ты носишь!

і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!

Чем я заслужила такую милость, что ко мне пришла мать моего Господа?

І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

Как только я услышала твое приветствие, ребенок во мне так и встрепенулся от радости.

Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!

Благословенна поверившая в то, что слова Господа исполнятся!

Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“

Мария ответила:

А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,

— Душа моя славит Господа, и дух мой радуется в Боге, моем Спасителе,

і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

потому что Он увидел смирение своей служанки. Отныне все поколения будут называть меня благословенной,

що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,

потому что Всемогущий совершил такое великое дело для меня! Его имя свято!

бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,

— Из поколения в поколение Он проявляет милость к боящимся Его!

і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!

Его рукой совершены великие дела: Он рассеял гордых, замышлявших в своих сердцах дерзкие планы,

Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!

сверг правителей с их престолов и возвысил кротких!

Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,

Он насытил благами голодных, а богатых отослал ни с чем.

удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!

— Он помог своему слуге Израилю,

Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,

Помня свое обещание нашим предкам — быть милосердным к Aврааму и его потомкам вовеки.

як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“

Мария прогостила у Елизаветы около трех месяцев и затем возвратилась домой.

І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.

Когда подошло время, Елизавета родила сына.

А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.

Ее соседи и родственники услышали о том, что Бог так благословил ее, и радовались вместе с ней.

І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.

На восьмой день они пришли, чтобы совершить над ребенком обряд обрезания, и хотели назвать его в честь отца Захарией.

І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.

Но мать ребенка возразила: — Нет! Его будут звать Иоанном.

І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“

Ей начали говорить: — Но ведь среди ваших родственников нет никого с таким именем!

А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“

Они стали жестами спрашивать отца, как бы он хотел назвать сына.

І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?

Захария попросил табличку для письма и, к удивлению всех, написал: — Его имя Иоанн.

Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.

В тот же миг к нему вернулась речь, и он начал говорить, прославляя Бога.

І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!

Всех соседей объял страх, и весть о случившемся разнеслась по всей горной части Иудеи.

І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.

Все, кто слышал об этом, с удивлением спрашивали: — Кем же станет этот ребенок? — потому что рука Господа была с ним.

А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.

Святой Дух наполнил Захарию, отца Иоанна, и он начал пророчествовать:

Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

— Благословен Господь, Бог Израиля, который посетил свой народ и искупил его!

„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

— Он воздвиг нам могучего Спасителя из дома своего слуги Давида,

Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,

как Он издавна обещал через своих святых пророков,

як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,

что Он спасет нас от врагов и от рук тех, кто ненавидит нас.

що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

— Так Он проявил милость к нашим предкам, помня свое святое обещание и свой завет,

що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

клятву, которой Он поклялся нашему предку Aврааму:

що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,

избавить нас от рук наших врагов, чтобы мы могли без страха служить Ему,

щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

живя перед Ним в святости и праведности во все дни нашей жизни!

у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

— И ты, дитя, будешь назван пророком Всевышнего, потому что будешь идти перед Господом, чтобы приготовить Ему пути,

Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,

дать Его народу знание о спасении через прощение грехов,

щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,

по глубочайшему милосердию нашего Бога, который придет к нам с небес, как восходящее солнце,

через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,

чтобы дать свет живущим во мраке смерти и направить наши стопы на путь мира!

щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“

Ребенок рос и укреплялся в духе. Он жил в пустыне до того времени, когда открыто явился Израилю.

А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.

« 16 глава 2 глава »