Деяния 14 глава

Деяния
Слово Жизни → Переклад Огієнка

В Иконии Павел и Варнава вошли, как обычно, в иудейскую синагогу и проповедовали так, что поверило очень много евреев и греков.

І трапилось, що в Іконі́ї вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що бе́зліч юдеїв й огре́чених увірували.

Однако иудеи, которые не уверовали, возбудили язычников и настроили их против братьев.

Невірні ж юдеї підбу́рили та роз'ятри́ли душі поган на братів.

Павел и Варнава провели там довольно много времени. Они смело проповедовали о Господе, который подтверждал весть о своей милости тем, что давал апостолам силу совершать знамения и чудеса.

Та проте довгий час пробули́ вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідо́цтво давав слову благода́ті Своєї і робив, щоб знаме́на та чу́да чинились їхніми руками.

Жители города разделились. Одни поддерживали иудеев, а другие — апостолов.

А в місті наро́д поділився, — і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апо́столів.

Но когда язычники и иудеи вместе со своими начальниками захотели применить к апостолам силу и побить их камнями,

Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старши́ми, щоб зневажити їх та камінням побити,

те, узнав об этом, бежали в города Ликаонии Листру и Дервию и в их окрестности,

то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікао́нських, до Лі́стри та Де́рвії, та в околиці їхні,

где продолжали проповедовать Радостную весть.

і Єва́нгелію там звіща́ли.

В Листре жил человек, не владевший своими ногами; он был инвалидом от рождения и никогда не ходил.

А в Лі́стрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніко́ли ходити не міг.

Он тоже слушал проповедь Павла. Павел посмотрел на него и увидел, что у него есть вера для исцеления.

Він слухав, як Павло́ говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,

— Встань на ноги прямо! — громко сказал он инвалиду. Человек вскочил и начал ходить.

то голосом гучни́м промовив: „Устань просто на ноги свої!“ А той скочив, і ходити почав.

Люди увидели, что сделал Павел, и стали кричать на ликаонском языке: — К нам пришли боги в образе людей!

А люди, побачивши, що́ Павло́ вчинив, підне́сли свій голос, говорячи по-лікао́нському: „Боги людям вподі́бнились, та до нас ось зійшли!“

Они назвали Варнаву Зевсом и Павла Гермесом, потому что он больше говорил.

І Варнаву вони звали Зе́всом, а Герме́сом Павла, бо він провід мав у слові.

За городом был храм Зевса, и жрец его привел быков и принес венки к городским воротам; народ хотел принести жертву.

А жрець Зе́вса, що святиня його перед містом була, припрова́див бики та вінки до воріт, та й з наро́дом прино́сити жертву хотів.

Когда же апостолы Варнава и Павел услышали об этом, они разорвали свои одежды, кинулись в толпу и стали кричать:

Та коли про це почули апо́столи Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між наро́д, кричачи

— Опомнитесь, что вы делаете? Мы такие же люди, как и вы! Мы принесли вам Радостную весть, и мы хотим, чтобы вы оставили этих бесполезных идолов и обратились к живому Богу, который создал небо и землю, море и все, что в них.

та говорячи: „Що́ це робите, люди? Таж і ми такі самі смерте́льні, подібні вам люди, і благовістимо́ вам, — від оцих ось марно́т наверну́тись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.

В прошлом Он позволял народам ходить каждому своими путями,

За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежка́ми своїми,

но Он продолжал свидетельствовать о себе, делая добро, посылая вам дождь с небес и урожай вовремя. Он дает вам пищу и наполняет ваши сердца радостью.

але́ не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи́, та напо́внював їжею й радощами серця наші“.

Но даже этими словами им едва удалось убедить народ не приносить им жертву.

І, говорячи це, зале́две спинили наро́д не приносити їм же́ртов.

Однако иудеи, которые пришли из Aнтиохии и Иконии, склонили толпу на свою сторону. Павла побили камнями и выволокли за город, думая, что он уже мертв.

А з Антіохі́ї та з Іконі́ї посхо́дились юдеї, і, підбуривши на́товп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він.

Но когда ученики собрались вокруг него, он поднялся и пошел обратно в город. На следующий день они с Варнавой ушли в Дервию.

Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Де́рвію.

Они проповедовали Радостную весть в этом городе и приобрели много учеников. Затем они возвратились в Листру, Иконию и Aнтиохию.

І, як звістили Єва́нгелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лі́стру, та в Іконі́ю, та в Антіохі́ю,

Там они ободряли учеников и воодушевляли их оставаться твердыми в вере. — Нам предстоит испытать много скорбей перед тем, как мы войдем в Божье Царство, — говорили они.

душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навча́ючи, що через великі у́тиски треба нам вхо́дити у Боже Царство.

Павел и Варнава в каждой церкви назначили старших и, помолившись с постом, передали их Господу, в которого они уверовали.

І рукопокла́ли їм пресві́терів по Церквах, і помолилися з по́стом та й їх передали Господе́ві, в Якого ввірували.

Aпостолы прошли Писидию и пришли в Памфилию.

Як вони ж перейшли Пісіді́ю, прибули в Памфілі́ю;

Проповедав Слово в Пергии, они пришли в Aтталию.

і, звістивши Господнє Слово в Пергі́ї, вони в Атталі́ю ввійшли,

Из Aтталии они отплыли обратно в Aнтиохию, где они были вверены Божьей милости для совершения работы, которую они успешно завершили.

а звідти поплинули в Антіохі́ю, звідки були благода́ті Божій віддані на ді́ло, що його й закінчи́ли.

Вернувшись обратно, они собрали церковь и рассказали обо всем, что Бог совершил через них, и как Он открыл дверь веры для язычников.

А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам.

Там они пробыли довольно много времени вместе с учениками.

І перебува́ли вони немали́й час із учнями.

« 13 глава 15 глава »