Деяния 15 глава

Деяния
Слово Жизни → Переклад Огієнка

Из Иудеи в Aнтиохию пришли люди, которые стали учить братьев: — Если вы не будете обрезаны по обычаю, установленному Моисеем, вы не можете быть спасены.

А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: „Якщо ви не обріжетеся за звича́єм Мойсеєвим, то спастися не можете“.

Это привело к разногласиям и горячему спору между ними с одной стороны, и Павлом и Варнавой — с другой. Тогда Павлу и Варнаве поручили пойти вместе с несколькими другими верующими в Иерусалим и обсудить этот вопрос с апостолами и старейшинами.

Коли ж суперечка повстала й чимале змага́ння в Павла́ та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло́ та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апо́столів й старших у Єрусалим.

Отправившись по поручению церкви в путь, они проходили через Финикию и Самарию, рассказывая там об обращении язычников. Эта весть вызывала у всех верующих большую радость.

Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікі́ю та Самарі́ю, розповідаючи про поганське наве́рнення, і радість велику чинили всім браттям.

В Иерусалиме они были приняты членами церкви, апостолами и старейшинами, и прибывшие рассказали им обо всем, что Бог совершил с ними.

Коли ж в Єрусалим прибули́ вони, були прийняті Церквою, та апо́столами, та старши́ми, і вони розповіли́, як багато вчинив Бог із ними.

Верующие, принадлежавшие к партии фарисеев, говорили, что язычников следует обрезывать и требовать от них соблюдения закона Моисея.

Але дехто, що вві́рували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрі́зувати й наказати, щоб Зако́на Мойсеєвого берегли.

Aпостолы и старейшины собрались, чтобы рассмотреть этот вопрос.

І зібрались апо́столи й старші, щоб розглянути справу оцю.

После долгих обсуждений Петр поднялся и сказал: — Братья, вы знаете, что с самого начала Бог выбрал среди вас меня проповедовать слово Евангелия язычникам, чтобы они уверовали.

Як велике ж змага́ння повстало, Петро встав і промовив до них: „Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене́, щоб погани почули слово Єва́нгелії через у́ста мої, та й увірували.

Бог знает сердца людей, и Он дал уверовавшим язычникам свидетельство, даровав им Духа Святого так же, как и нам.

І засві́дчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,

Он не делает никакой разницы между нами и ними, потому что Он верой очистил их сердца!

і між нами та ними різни́ці Він жодної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.

Так зачем же вы испытываете Бога, возлагая на шеи учеников бремя, которое не в состоянии были нести ни наши отцы, ни мы?

Отож, чого Бога тепер споку́шуєте, щоб учням на шию покласти ярмо́, якого ані наші отці, ані ми не здола́ли поне́сти?

Нет! Мы верим в то, что получаем спасение по милости Господа Иисуса так же, как и они.

Та ми віруємо, що спасе́мося благода́ттю Господа Ісуса так само, як і вони“.

Тогда все затихли и стали слушать рассказ Варнавы и Павла о знамениях и чудесах, которые Бог совершил через них среди язычников.

І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знаме́на та чу́да вчинив через них Бог між поганами!

Когда они закончили, Иаков сказал: — Братья, послушайте меня.

Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: „Мужі-браття, послухайте також мене.

Симон рассказал нам о том, как Бог с самого начала позаботился взять из среды язычников народ для себя.

Си́мон ось розповів, як зглянувся Бог від поча́тку, щоб вибрати люд із поганів для Йме́ння Свого.

Об этом говорили и пророки, у которых сказано:

І пророчі слова́ з цим погоджуються, як написано:

"Затем Я возвращусь и восстановлю разрушенную скинию Давида. Я восстановлю разрушенное и воссоздам ее,

„Пото́му вернуся, і відбуду́ю Давидову ски́нію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,

чтобы оставшиеся из людей и все народы, которые были названы Моим именем, стали искать Господа. Так говорит Господь, который

щоб шукали Господа люди зосталі та всі наро́ди, над якими Ім'я́ Моє кликано, — говорить Господь, що чинить це все!

объявил об этом издревле".

Господе́ві відвіку відо́мі всі вчинки Його“.

— Поэтому я считаю, что мы не должны создавать трудностей для язычников, обращающихся к Богу.

Тому ду́маю я, щоб не турбувати поган, що до Бога наверта́ються,

Напротив, мы должны написать им письмо, предупредив лишь, чтобы они воздерживались от вещей, оскверненных идолами, от блуда, от мяса удушенных животных и от крови. И чтобы не делали другим того, чего себе не желают.

але написати до них, щоб стри́мувались від занечи́щення і́дольського, та від блу́ду, і задушени́ни, і від кро́ви.

Ведь закон Моисея читается в синагогах каждую субботу и в каждом городе издавна проповедуется.

Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавенда́вна, і щосуботи читають його в синагогах“.

Aпостолы и старейшины вместе со всей церковью решили выбрать несколько человек из своей среды и послать их с Павлом и Варнавой в Aнтиохию. Они выбрали Иуду, которого еще называли Варсавой, и Силу. Эти двое были руководителями среди братьев.

Тоді постановили апо́столи й старші з ці́лою Церквою вибрати му́жів із них, і послати до Антіохі́ї з Павло́м та Варна́вою Юду, що зветься Варса́вва, і Силу, му́жів проводирів між братами,

С ними передали такое письмо: "Братья апостолы и старейшины, братьям из язычников, находящимся в Aнтиохии, Сирии и Киликии. Приветствуем вас!

написавши свої́ми руками оце́: „Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохі́ї, і Си́рії, і Кілікі́ї: Вітаємо вас!

До нас дошли слухи о том, что какие-то люди, пришедшие от нас, хотя мы их не посылали, привели вас в замешательство своими словами и взволновали ваши умы.

Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не дору́чували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,

Поэтому мы с общего согласия решили выбрать из нашей среды несколько человек и послать их к вам вместе с нашими дорогими Варнавой и Павлом.

то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб о́браних мужів послати до вас із коханими нашими — Варнавою та Павло́м,

Эти люди рисковали своей жизнью ради имени нашего Господа Иисуса Христа.

людьми́ тими, що ду́ші свої віддали́ за Ім'я́ Господа нашого Ісуса Христа.

Мы посылаем к вам также Иуду и Силу, чтобы они на словах подтвердили то, что мы пишем.

Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.

Дух Святой и мы решили не обременять вас ничем, кроме следующих требований:

Бо зво́лилось Духові Святому і нам, — тягару́ вже нія́кого не наклада́ти на вас, окрім цього необхідного:

воздерживайтесь от пищи, принесенной в жертву идолам, от крови, от мяса удушенных животных и от блуда. И не делайте другим того, чего себе не желаете. Если вы будете соблюдать это, то поступите правильно. Всех благ".

стри́муватися від ідольських жертов та крови, і задушени́ни, та від блу́ду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!“

Посланные отправились и пришли в Aнтиохию. Там они собрали церковь и вручили письмо.

Посланці́ ж прийшли в Антіохі́ю, і, зібравши наро́д, доручили листа.

Люди читали его и радовались ободряющей вести.

А перечитавши, раділи з поті́шення того.

Иуда и Сила, которые сами были пророками, своими словами ободряли и воодушевляли братьев.

А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьо́рували та зміцняли братів.

Они провели там некоторое время, и братья с миром отпустили их к тем, кто их послал.

А як перебули́ вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав.

Сила, однако же, решил остаться, а Иуда вернулся в Иерусалим.

Але Сила схотів лиши́тися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.

Павел и Варнава остались в Aнтиохии. Там они, и с ними многие другие, учили и проповедовали слово Господа.

А Павло з Варнавою в Антіохії жили́, навчаючи та благові́стячи ра́зом із іншими багатьома́ Слово Господнє.

Спустя некоторое время Павел предложил Варнаве: — Давай посетим братьев во всех городах, где мы проповедовали слово Господне, и посмотрим, как они живут.

А по декількох днях промовив Павло́ до Варнави: „Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, — як вони пробува́ють“.

Варнава хотел взять с собой Иоанна, которого называли еще Марком,

А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що зва́ний був Ма́рком.

но Павел не хотел брать с собой того, кто оставил их в Памфилии и не помог исполнить порученную им работу.

Та Павло́ вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.

Разногласие по этому вопросу было столь острым, что они расстались. Варнава взял Марка и отплыл на Кипр,

І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Ма́рка, і попли́нув до Кіпру.

а Павел выбрал Силу и, получив благословение от братьев, отправился в путь.

А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благода́ті братами доручений.

Павел проходил через Сирию и Киликию, утверждая церкви.

І проходив він Си́рію та Кілікі́ю, Церкви́ зміцнюючи.

« 14 глава 16 глава »