Деяния 20 глава

Деяния
Слово Жизни → Переклад Огієнка

Когда беспорядки утихли, Павел созвал учеников, ободрил их, попрощался и отправился в Македонию.

А як за́колот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македо́нію.

Проходя через разные области, Павел ободрял верующих пространными речами. Придя в Грецию,

Перейшовши ж ті сто́рони та підбадьо́ривши їх довгим словом, прибув до Гелла́ди,

он провел там три месяца. Когда он собирался отплыть в Сирию, иудеи подготовили покушение на него, и он решил возвращаться через Македонию.

і прожив там три місяці. А як він захотів був відпли́нути в Си́рію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.

Его сопровождали вериец Сопатр, сын Пирра, Aристарх и Секунд из Фессалоник, Гай из Дервии и Тимофей, а также Тихик и Трофим из Aсии.

Ра́зом із ним пішов Со́патер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солу́ня, і Гай дерв'яни́н, і Тимофій, а з азійців — Ти́хик та Трохим.

Они пошли вперед и ожидали нас в Троаде.

Вони відбули́ напере́д, і нас дожидали в Троаді.

Мы же после праздника Пресных хлебов отплыли из Филипп и через пять дней присоединились к ним в Троаде. Там мы пробыли семь дней.

А ми відпливли́ із Филипів по святах Опрі́сноків, і прибули́ днів за п'ять у Троа́ду до них, де сім день прожили́.

В первый день недели мы собрались вместе для преломления хлеба. Павел беседовал с ними и, так как он намеревался на следующий день отправиться в путь, его речь затянулась до полуночи.

А дня першого в тижні, як учні зібралися на лама́ння хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до пі́вночі.

В верхней комнате, где мы собрались, горело много ламп.

А в го́рниці, де зібралися ми, було багато світел.

На окне сидел молодой человек по имени Евтих. Когда Павел говорил, Евтих глубоко заснул и упал на землю с третьего этажа. Когда его подняли, он был мертв.

Юнак же один, Євти́х на ім'я́, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитну́вся, і додолу упав із третього поверху, — і підняли́ його мертвого.

Павел спустился, лег сверху на молодого человека и обнял его. — Не беспокойтесь, — сказал он, — он жив!

Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: „Заспокойтесь, бо душа його в ньому!“

Павел поднялся наверх, разломил хлеб и стал есть. На рассвете, закончив говорить, Павел отправился в путь,

А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бе́сіду довго точив, — аж до до́світку, потім відбув.

а молодого человека привели живым, и всех это очень обрадовало.

А хлопця живим привели́, — і зраділи немало.

Мы сели на корабль и отправились в Aсс, намереваясь забрать там Павла. Он сам так распорядился, потому что хотел отправиться по суше.

А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли́, щоб звідти забрати Павла, — бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.

В Aссе он встретил нас, и мы, взяв его на корабль, отправились в Митилину.

А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули́ в Мітіле́ну.

Отплыв оттуда, мы на следующий день прибыли к Хиосу. Спустя еще день мы пристали в Самосе, а еще через день — в Милете.

І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпро́ти Хіо́су, а другого дня припливли́ до Само́су, наступного ж ми прибули́ до Мілету.

Павел решил миновать Эфес, чтобы не задерживаться в Aсии, так как он спешил, желая успеть в Иерусалим ко дню Пятидесятницы.

Бо Павло захотів поминути Ефе́с, щоб йому не бари́тися в Азії, бо він ква́пився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.

Из Милета Павел послал в Эфес, прося старейшин церкви прийти к нему.

А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.

Когда те пришли, он сказал им: — Вы знаете, как я жил здесь у вас все время с первого дня, когда я пришел в Aсию.

І, як до нього вони прибули́, він промовив до них: „Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебува́в,

Я со смирением и слезами служил Господу, несмотря на все испытания, через которые мне пришлось пройти из-за заговоров иудеев.

і служив Господе́ві з усією покорою, і з рясни́ми слізьми́ та напа́стями, що спіткали мене від юдейської змови,

Проповедуя вам, я не упускал ничего из того, что полезно, и проповедовал открыто перед всеми, переходя из дома в дом.

як нічо́го кори́сного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в дома́х.

Я говорил иудеям и грекам, что они должны в раскаянии обратиться к Богу и верить в нашего Господа Иисуса.

І я сві́дчив юдеям та ге́лленам, щоб вони перед Богом покаялись, та вві́рували в Господа нашого Ісуса Христа.

Сейчас же я, понуждаемый Духом, иду в Иерусалим, не зная, что там со мной будет.

І ось тепер, побуджений Духом, подаю́сь я в Єрусалим, не ві́даючи, що там трапитись має мені,

Я знаю лишь, что в каждом городе Дух Святой свидетельствует мне о том, что меня ждут тюрьма и страдания.

тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайда́ни та муки чекають мене.

Но я не дорожу своей жизнью, только бы мне пройти мой путь и завершить порученное мне Господом Иисусом служение — свидетельствовать Радостную весть о милости Божьей.

Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчи́ти доро́гу свою та служі́ння, яке я оде́ржав від Господа Ісуса, — щоб засві́дчити Єва́нгелію благода́ті Божої.

— И сейчас я знаю, что все вы, с кем я общался и кому проповедовал о Царстве, никогда меня больше не увидите.

І ось я знаю тепер, що обличчя мого́ більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже.

Поэтому я заявляю сегодня: я не повинен ни в чьей погибели,

Тому́ дня сьогоднішнього вам свідку́ю, що я чистий від крови всіх,

потому что я без утайки возвещал вам весь Божий план.

бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!

Смотрите за собой и за всем стадом, которое Дух Святой вам поручил, чтобы вы пасли церковь Божью, которую Он приобрел своей собственной кровью.

Пильнуйте себе та всієї ота́ри, в якій Святий Дух вас поставив єпи́скопами, щоб пасти́ Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.

Я знаю, что когда я уйду, к вам придут лютые волки, а они уж стада щадить не станут.

Бо я знаю, що як я відійду́, то вві́йдуть між вас вовки люті, що ота́ри щадити не бу́дуть.

Даже среди вас самих появятся люди, которые станут искажать истину, чтобы увести учеников за собой.

Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекру́чене, аби тільки учнів тягну́ти за собою.

Поэтому будьте бдительны! Помните, что я целых три года предупреждал вас со слезами день и ночь каждого по отдельности.

Тому́ то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безпере́стань навчав зо слізьми́ ось три роки.

— Сейчас я вверяю вас Богу и Его слову благодати, которое может назидать вас и дать вам наследие среди всех святых.

А тепер доручаю вас Богові та слову благода́ті Його, Який має силу будувати та дати спа́дщину, серед усіх освячених.

Я ни от кого не хотел брать ни серебра, ни золота, ни одежды.

Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав.

Вы сами знаете, что я своими руками зарабатывал на свои нужды и на нужды моих спутников.

Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.

Во всем, что бы я ни делал, я показал вам пример того, что мы, трудясь, должны помогать слабым, помня слова Господа Иисуса: "Блаженнее давать, чем принимать".

Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слаби́м, та пам'ятати слова́ Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: „Блаже́нніше давати, ніж брати!“

Сказав это, Павел преклонил вместе со всеми колени и помолился.

Проказавши ж оце, він навко́лішки впав, та й із ними всіма́ помолився.

Все плакали и, обнимая Павла, целовали его.

І знявсь між усіма́ плач великий, і вони припадали на Па́влову шию, і його цілували.

Их особенно опечалили его слова о том, что они никогда больше его не увидят. Они проводили Павла до корабля.

А найтяжче вони сумували з-за сло́ва, яке він прорік, що не ба́читимуть більш обличчя його́. І вони провели́ його до корабля.

« 19 глава 21 глава »