Деяния 21 глава

Деяния
Слово Жизни → Переклад Огієнка

Расставшись с ними, мы вышли в море и направились прямо в Кос. На следующий день мы были в Родосе и оттуда отправились в Патару.

А як ми розлучи́лися з ними й відпли́нули, то дорогою про́стою в Кос прибули́, а другого дня до Родо́су, а звідти в Пата́ру.

Там мы нашли корабль, направлявшийся в Финикию, сели на него и отправились дальше.

І знайшли корабля́, що плив у Фінікі́ю, увійшли та й попли́нули.

Мы миновали Кипр, оставив его слева и держа курс на Сирию. Мы пристали к берегу в Тире, потому что там наш корабль должен был оставить груз.

А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліво́руч його та й попливли в Си́рію. І пристали ми в Тирі, бо там корабель вантажа́ мав скласти.

В Тире мы нашли учеников и пробыли у них семь дней. Они, по откровению Духа, убеждали Павла не ходить в Иерусалим,

І, учнів знайшовши, перебули́ тут сім день. Вони через Духа казали Павло́ві, щоб до Єрусалиму не йшов.

но когда время подошло, мы отправились дальше. Все ученики, их жены и дети провожали нас из города, и на берегу мы преклонили колени и молились.

І, як дні побуту скінчи́лися, то ми вийшли й пішли, а всі нас прово́дили з дружи́нами й дітьми́ аж за місто. І, ставши навко́лішки, помолились на бе́резі.

Попрощавшись с ними, мы сели на корабль, а они возвратились домой.

І, попрощавшись один із одним, ми ввійшли в корабель, а вони повернулись додому.

Продолжив плавание, мы из Тира прибыли в Птолемаиду. Там мы приветствовали братьев и провели с ними один день.

А ми, закінчи́вши від Тиру плавбу́, пристали до Птолемаїди, і, братів привітавши, один день перебули́ в них.

А на следующий день мы, отправившись оттуда, пришли в Кесарию и остановились в доме благовестника Филиппа, одного из семи.

А назавтра в дорогу ми вибрались, і прийшли в Кесарі́ю. І ввійшли до госпо́ди благові́сника Пилипа, одно́го з семи, і позосталися в нього.

У него были четыре незамужних дочери, пророчицы.

Він мав чотири панні дочки́, що пророкували.

После того, как мы пробыли там много дней, из Иудеи пришел пророк по имени Aгав.

І коли ми багато днів у них зоставались, то прибув із Юдеї якийсь пророк, Ага́в на ім'я́.

Он подошел к нам, взял пояс Павла, связал им себе ноги и руки и сказал: — Дух Святой говорит: "Так иудеи в Иерусалиме свяжут и отдадут в руки язычников того, кому принадлежит этот пояс".

І прийшов він до нас, і взяв пояса Па́влового, та й зв'язав свої руки та ноги й сказав: „Дух Святий так звіщає: Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї того мужа, що цей пояс його, і видадуть в руки поган“...

Когда мы это услышали, то и мы, и местные стали умолять Павла не ходить в Иерусалим.

Як почули ж оце, то благали ми та тамте́шні Павла, щоб до Єрусалиму не йшов.

Но Павел на это ответил: — Зачем вы плачете и разрываете мне сердце? Я готов не только быть связанным, но и умереть в Иерусалиме ради имени Господа Иисуса.

А Павло відповів: „Що́ робите ви, плачучи́ та серце мені розрива́ючи? Бо за Ім'я́ Господа Ісуса я готовий не тільки зв'я́заним бути, а й померти в Єрусалимі“!

Когда мы поняли, что он непоколебим в своем решении, мы умолкли, сказав только: — Пусть будет воля Господа.

І не могли ми його вмо́вити, і замовкли, сказавши: „Нехай діється Божа воля!“

Затем мы собрались и отправились в Иерусалим.

А після оцих днів приготува́лись ми, та до Єрусалиму ви́рушили.

С нами пошли некоторые ученики из Кесарии. Они привели нас в дом киприота Мнасона, давнего ученика, у которого мы и остановились.

А з нами пішли й деякі учні із Кесарі́ї, ведучи́ якогось кіпрянина Мнасо́на, давнього учня, що ми в нього спинитися мали.

Когда мы явились в Иерусалим, братья радушно нас приняли.

А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати́ прийняли́ нас гости́нно.

На следующий же день Павел вместе с нами пошел к Иакову. Там были все старейшины.

А другого дня Павло з нами пода́вся до Якова. І всі старші посхо́дились.

Павел поприветствовал их и подробно рассказал о том, что Бог сделал среди язычников через его служение.

Поздоро́вивши ж їх, розповів він докладно, що́ Бог через служі́ння його вчинив між поганами.

Они выслушали его и прославили Бога. Затем они сказали Павлу: — Брат, ты видишь, сколько тысяч иудеев поверили, и все они ревностные защитники закона.

Як вони ж це почули, то сла́вили Бога, а до нього промовили: „Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони — ревні оборонці Зако́ну!

А о тебе они слышали, что ты учишь иудеев, живущих среди язычников, отступлению от закона Моисея и советуешь не совершать больше обрезания детей и вообще не жить по нашим обычаям.

Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відсту́плення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звича́їв.

Что же делать? Они, конечно, услышат о том, что ты пришел.

Що ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти.

Поэтому сделай, что мы тебе скажем. Среди нас есть четыре человека, принявших обет.

Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох му́жів, що обі́тницю склали на себе.

Возьми их, пройди вместе с ними обряд очищения и заплати за них, чтобы они могли обрить головы. Тогда все увидят, что слухи о тебе неверны и что ты живешь по закону.

Візьми їх, та й із ними очисться, і вида́тки за них заплати́, щоб постри́гли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Зако́на пильнуєш.

Что же касается верующих язычников, то мы написали им о нашем решении: они должны воздерживаться от пищи, принесенной в жертву идолам, от крови, от мяса удушенных животных и от блуда.

А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушени́ни, та від блу́ду“.

На следующий день Павел взял с собой этих людей и прошел вместе с ними обряд очищения. Затем он вошел в храм и объявил, когда очищение будет окончено и когда за каждого из них будет принесена жертва.

Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очи́стився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про ви́конання днів очи́щення, так, аж за кожного з них була́ жертва прине́сена.

На исходе семи дней, несколько иудеев из Aсии, увидев Павла в храме, возбудили всю толпу и схватили его

А коли ті сім день закінчи́тися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбу́рили ввесь наро́д, та руки на нього наклали,

с криком: — Израильтяне! Помогите! Это тот человек, который повсюду распространяет учение, противное нашему народу, нашему закону и нашему храму. Сейчас он к тому же привел в храм греков, чем осквернил его.

кричачи́: „Ізраїльські мужі, рятуйте! Це люди́на ота, що проти народу й Зако́ну та місця цього всіх усюди навчає! А до того у храм упровадив і ге́лленів, — і занечи́стив це місце святе!“

Они видели раньше в городе вместе с Павлом эфесянина Трофима и предполагали, что Павел приводил его в храм.

Бо перед тим вони бачили в місті з ним ра́зом Трохима ефе́сянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм.

Весь город пришел в смятение, сбежался народ. Павла схватили, выволокли из храма, и ворота храма сразу же были заперты.

І порушилося ціле місто, і повстало збіго́висько люду. І, схопи́вши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено.

Они уже намеревались убить Павла, но весть о том, что весь Иерусалим охвачен волнением, дошла до трибуна когорты.

Як хотіли ж забити його, то вістка досталась до полково́го тисяцього, що ввесь Єрусалим збунтувався!

Он сразу же взял несколько солдат и центурионов и направился к толпе. Когда иудеи увидели трибуна и солдат, они перестали избивать Павла.

І він зараз узяв воякі́в та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали.

Трибун, подойдя, арестовал Павла и приказал связать его двумя цепями. Он спрашивал у народа, кто это такой и что он сделал.

Приступив тоді ти́сяцький, та й ухопи́в його, і двома́ ланцюга́ми зв'язати звелів, і допитувати став: хто такий він і що́ він зробив?

Одни в толпе кричали одно, другие — другое, и так как при таком шуме он не мог понять ничего определенного, то приказал, чтобы Павла отвели в казармы.

Але кожен що інше викрикував у нато́впі. І, не мігши довідатись певного через за́колот, він звелів відпрова́дити його до форте́ці.

Когда они были уже на лестнице, толпа стала напирать так, что солдатам пришлось буквально нести Павла.

А коли він до сходів прийшов, то трапилося, що мусіли не́сти його вояки із-за на́товпу лю́дського,

Множество народа шло за ними, крича: — Смерть ему!

бо бе́зліч народу йшла слідкома́ та кричала: „Геть із ним!“

Уже перед самым входом в казарму Павел сказал трибуну: — Можно мне сказать тебе кое-что? — Ты говоришь по-гречески? — удивился тот.

А коли Павло вхо́див до фортеці, то тисяцького поспитався: „Чи можна мені щось сказати тобі?“ А той відказав: „То ти вмієш по-грецькому?

— Значит, ты не тот египтянин, который недавно поднял бунт и увел за собой в пустыню четыре тысячи бандитов?

Чи не той ти єги́птянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і ви́провадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників?“

Павел ответил: — Я иудей из Тарса в Киликии, гражданин крупного города. Прошу тебя, разреши мне обратиться к народу.

А Павло відказав: „Я юде́янин із Та́рсу, громадя́нин відо́мого міста в Кілікі́ї. Благаю тебе, — дозволь мені до наро́ду промовити!“

Получив разрешение, Павел стал на ступени и жестом призвал народ к тишине. Когда наступила тишина, он заговорил по-еврейски:

А коли той дозволив, то Павло став на сходах, і дав знака рукою наро́дові. А як тиша велика настала, промовив єврейською мовою, ка́жучи:

« 20 глава 22 глава »