Деяния 22 глава

Деяния
Слово Жизни → Переклад Огієнка

— Братья и отцы, разрешите мне высказаться в свою защиту.

„Мужі-браття й батьки! Послухайте ось тепер ви́правда́ння мого перед вами!“

Когда они услышали, что он говорит по-еврейски, то стали еще внимательнее слушать.

Як зачули ж вони, що до них він говорить єврейською мовою, то тиша ще більша настала. А він промовляв:

— Я иудей, уроженец Тарса в Киликии, но воспитывался я в этом городе у Гамалиила и был научен точно соблюдать закон наших отцов. Я борюсь за дело Божье так же ревностно, как и каждый из вас сегодня.

„Я юде́янин, що родився в кілікі́йському Та́рсі, а ви́хований у цім місті, у ніг Гамалії́ла докладно навчений Зако́ну отці́в; горли́вець я Божий, як і всі ви сьогодні.

Я преследовал и мучил до смерти последователей учения Иисуса, арестовывал мужчин и женщин и отправлял их в тюрьмы.

Переслідував я аж до смерти цю путь, і в'язав, і до в'язниці вкидав чоловіків і жінок,

Свидетели тому — первосвященник и весь Совет старейшин. Я даже получил от них письма к братьям в Дамаске и пошел туда, чтобы арестовать тех, кто там был, и привести их в Иерусалим для наказания.

як засві́дчить про мене первосвященик та вся старши́на. Я від них був узяв навіть листи́ на братів, і пішов до Дама́ску, щоб тамте́шніх зв'язати й приве́сти до Єрусалиму на кару.

— По пути, когда я уже подходил к Дамаску, около полудня меня вдруг озарил ослепительный свет с неба.

І сталося, як у дорозі я був, і наближа́всь до Дамаску опі́вдня, то ось мене нагло осяяло світло велике з неба!

Я упал на землю и услышал голос, который говорил мне: "Савл! Савл! Зачем ты преследуешь Меня?"

І я повалився на землю, і голос почув, що мені говорив: „Савле, Савле, — чому́ ти Мене переслідуєш?“

Я спросил: "Кто Ты, Господи?" Он ответил: "Я Иисус из Назарета, которого ты преследуешь".

А я запитав: „Хто Ти, Господи?“ А Він мені відказав: „Я Ісус Назаряни́н, що Його переслідуєш ти“.

Мои спутники видели свет, но голоса, который я слышал, они не слышали.

А ті, що зо мною були́, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, що мені говорив.

Я спросил: "Господи, что мне делать?" Господь сказал: "Встань и иди в Дамаск. Там тебе скажут все, что тебе предстоит сделать".

А я запитав: „Що́ я, Господи, маю робити?“ Господь же до мене промовив: „Уставай та й іди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призна́чено робити“.

Мои спутники за руку привели меня в Дамаск, так как я был ослеплен сиянием света.

А від ясности світла того невидю́щим я став. І присутні зо мною за руку мене повели́, і до Дамаску прибув я.

— Там ко мне пришел человек по имени Aнания, тщательно соблюдавший закон и уважаемый всеми местными иудеями.

А один муж Ана́ній, у Зако́ні побожний, що добре свідо́цтво про нього дають усі юдеї в Дамаску,

Он подошел ко мне и сказал: "Брат Савл, прозри!" И в тот же момент я прозрел и увидел этого человека.

до мене прибув, і, ставши, промовив мені: „Савле брате, — стань видю́щий!“ І я хвилі тієї побачив його.

Он сказал: "Бог наших отцов избрал тебя, чтобы ты узнал Его волю, увидел Праведного и услышал голос из Его уст.

І озвавсь він до мене: „Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.

Ты будешь для всех людей свидетелем того, что ты видел и слышал.

Бо бу́деш ти свідком Йому перед усіма людьми́ про оте, що ти бачив та чув!

Не медли! Вставай, прими крещение и смой свои грехи, призвав Его имя".

А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його!“

Потом я возвратился в Иерусалим, и, молясь в храме, я пришел в состояние экстаза.

І сталось, як вернувся я в Єрусалим, і молився у храмі, то в захо́плення впав я,

Я увидел Господа, который говорил мне: "Скорее выйди из Иерусалима, потому что здесь не примут твоего свидетельства обо Мне".

і побачив Його, що до мене сказав: „Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідо́цтва твого про Мене“.

Я ответил: "Господи, эти люди знают, что я ходил из синагоги в синагогу, чтобы арестовывать и избивать тех, кто верит в Тебя.

А я відказав: „Самі вони, Господи, знають, що я до в'язниць садови́в та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе.

Когда проливалась кровь Твоего свидетеля Стефана, я стоял там и одобрял это, я сторожил одежды его убийц".

А коли лилась кров Твого свідка Степа́на, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожи́в“.

Тогда Господь сказал мне: "Иди, Я посылаю тебя далеко к язычникам".

Але Він до мене промовив: „Іди, бо пошлю Я далеко тебе, — до поган!“

До этих слов толпа слушала Павла, но тут они стали кричать: — Долой его с лица земли! Он не достоин жизни!

І аж до слова цього його слухали. Аж ось підне́сли вони голос свій, гукаючи: „Геть такого з землі, бо жити йому не годи́ться!“

Они кричали, размахивали своими плащами и бросали пыль в воздух.

І як вони верещали, і одежу шпурля́ли, і кидали порох у повітря,

Трибун приказал увести Павла в казарму. Он велел избить его и допросить, чтобы узнать, почему народ так негодует на него.

то звелів тисяцький у фортецю його відвести́, і звелів бичува́нням його допитати, щоб довідатися, з якої причини на нього вони так кричали.

Но когда Павла привязали, чтобы бить, он сказал стоявшему рядом центуриону: — Разве позволено бить римского гражданина, к тому же еще не осужденного?

І як його розтягли́ для ремінних бичів, то Павло сказав сотникові, що стояв: „Хіба бичува́ти дозволено вам громадянина римського та ще й незасу́дженого?“

Когда центурион это услышал, он пошел и доложил трибуну. — Что ты делаешь? Этот человек римский гражданин, — сказал он.

Якже сотник це почув, то подався до тисяцького, і завідо́мив, говорячи: „Що́ хочеш робити? Бож ри́млянин цей чоловік!“

Трибун вышел к Павлу и спросил: — Ты действительно римский гражданин? — Да, — ответил тот.

Підійшов тоді тисяцький, та й поспитався його: „Скажи мені, чи ти ри́млянин?“ А він: „Так!“ відказав.

Тогда трибун сказал: — Мне пришлось заплатить немало денег за мое гражданство. — A я был рожден в нем, — ответил Павел.

Відповів на те тисяцький: „За великі гро́ші громадянство оце я набув“. А Павло відказав: „А я в нім і родився!“

Те, кто должны были его допрашивать, сразу же отошли от него. Трибун тоже встревожился, когда узнал, что он заковал в цепи римского гражданина.

І відступили негайно від нього оті, що хотіли допи́тувати його. І злякався тисяцький, довідавшись, що той ри́млянин, і що він ізв'язав був його.

На следующий день трибун, желая точно узнать, в чем же иудеи обвиняют Павла, освободил его от оков и приказал, чтобы собрались первосвященники и весь Синедрион. Затем он ввел Павла и поставил перед ними.

А другого дня, бажавши довідатись правди, у чо́му юдеї його оскаржа́ють, він звільнив його та звелів, щоб зібра́лися первосвященики та ввесь синедріо́н. І він вивів Павла, і поставив його перед ними.

« 21 глава 23 глава »