Деяния 23 глава

Деяния
Слово Жизни → Переклад Огієнка

Павел посмотрел на Синедрион и сказал: — Братья, вплоть до сегодняшнего дня я с чистой совестью жил перед Богом.

І вп'явся очима Павло на той синедріо́н і промовив: „Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлі́нням!“

Тут первосвященник Aнания приказал стоявшим рядом с Павлом ударить его по губам.

Але первосвященик Ана́ній звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по уста́х.

Павел тогда сказал: — Бог ударит тебя, стена ты подбеленная! Ты сидишь здесь, чтобы судить меня по закону, а сам нарушаешь закон, приказывая бить меня!

Тоді промовив до нього Павло: „Тебе битиме Бог, ти сті́но побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Зако́ном, а наказуєш бити мене проти Зако́ну?“

Те, кто стоял рядом с Павлом, сказали ему: — Как ты смеешь оскорблять Божьего первосвященника?

А присутні сказали: „То ти Божому первосвященикові лихосло́виш?“

Павел ответил: — Братья, извините, я не знал, что он первосвященник, ведь Писание говорит: "Не говори плохо о вожде твоего народа".

І промовив Павло: „Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихосло́в“.

Павел знал, что одни из них были саддукеями, а другие — фарисеями, поэтому он громко сказал Синедриону: — Братья, я фарисей, сын фарисея, и меня судят за надежду на воскресение мертвых.

І Павло, спостерігшії, що частина одна — саддуке́ї, а друга — фарисеї, покликнув у синедріоні: „Мужі-браття, — я фарисей, і син фарисея. За наді́ю на воскресіння мертвих мене судять!“

Когда он это сказал, между фарисеями и саддукеями разгорелся спор, и собрание разделилось,

Якже він це промовив, колотне́ча постала поміж саддуке́ями та фарисеями, — і розділи́лась юрба́.

потому что саддукеи говорят, что нет ни воскресения, ни ангелов, ни духов. Фарисеи же во все это верят.

Саддуке́ї бо тве́рдять, що немає воскресіння, ані а́нгола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.

Поднялся крик, некоторые учителя закона из фарисеев встали и решительно заявляли: — Мы не находим в этом человеке ничего плохого. Что, если ему говорил дух или ангел?

І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали́ сперечатися, кажучи: „У чоловікові цьому ми жодного ли́ха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи ангол, не противмося Богові“.

Спор разгорелся настолько, что трибун, опасаясь, как бы Павла не разорвали на части, приказал солдатам забрать его от них силой и увести в казарму.

А коли колотне́ча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів вояка́м увійти та забрати його з-поміж них, і відве́сти в форте́цю.

Следующей ночью к Павлу пришел Господь и сказал: — Не бойся! Как ты свидетельствовал обо Мне в Иерусалиме, так будешь свидетельствовать и в Риме.

А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: „Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкува́ти й у Римі!“

Наутро иудеи собрались и поклялись ничего не есть и не пить до тех пор, пока не убьют Павла.

А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву скла́ли, говорячи, що ні їсти, ні пити не бу́дуть, аж доки Павла́ не заб'ють!

В заговоре участвовало более сорока человек.

А тих, що закляття таке покла́ли, було більш сорока́.

Они пошли к первосвященникам и старейшинам и сказали: — Мы поклялись ничего не есть, пока не убьем Павла.

І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: „Ми клятву скла́ли нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!

Вы же и Синедрион попросите трибуна привести его к вам якобы для того, чтобы поближе познакомиться с его делом. A мы будем наготове и убьем его еще до того, как он дойдет сюда.

Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він набли́зиться, готові забити його“.

Об этом заговоре узнал племянник Павла. Он пошел в казарму и рассказал об этом Павлу.

Як зачув же сестрі́нець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у форте́цю, і Павла́ завідо́мив.

Тогда Павел подозвал одного из центурионов и сказал ему: — Отведите этого мальчика к трибуну, у него есть что-то важное сказать ему.

Павло ж зараз покликав одно́го з сотників, та й сказав: „Цього юнака́ запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати“.

Тот отвел мальчика к трибуну и доложил: — Заключенный Павел позвал меня и попросил привести этого мальчика к тебе. У него есть что-то важное сказать тебе.

Той же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: „Павло в'язень покликав мене, і просив запрова́дити до тебе цього юнака́, що має тобі щось сказати“.

Трибун взял мальчика за руку, отвел его в сторону и спросил: — Что ты хочешь мне сообщить?

І взяв тисяцький того за руку, і на́бік відвів і спитав: „Що́ ти маєш звістити мені?“

Тот сказал: — Иудеи решили просить тебя привести завтра Павла в Синедрион, якобы для того, чтобы подробнее узнать о нем.

А той розповів: „Змову склали юдеї, — просити тебе, щоб ти взавтра до синедріо́ну Павла припрова́див, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.

Но ты этому не верь, потому что в засаде его поджидают более сорока человек. Они поклялись не есть и не пить, пока не убьют его. Они стоят наготове и только ждут твоего согласия исполнить их просьбу.

Отож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву скла́ли ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють. І тепер он готові вони, і чекають твого прире́чення“.

Трибун отпустил мальчика и наказал ему: — Никому не говори о том, что ты только что мне рассказал.

Тоді тисяцький відпустив юнака́, наказавши йому — „не розповіда́ти ані о́дному, що мені ти це ви́явив.“

Трибун вызвал двух центурионов и приказал им: — Подготовьте двести солдат, семьдесят всадников и двести копьеносцев для выхода в Кесарию через три часа после того, как стемнеет.

І він закли́кав якихось двох із сотників, і наказав: „Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотників сімдеся́т, та дві сотні стрільців.

Приготовьте Павлу коня и смотрите, чтобы Павел был в безопасности доставлен к правителю Феликсу.

Приготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фе́лікса.

И он написал такое письмо:

І листа написав він такого ось змісту:

"От Клавдия Лисия Досточтимому правителю Феликсу. Приветствую тебя.

„Кла́вдій Лі́сій намісникові вседостойному Фе́ліксові — поздоро́влення!

Этот человек был схвачен иудеями, и они собирались уже убить его, но я подоспел с воинами и спас его, так как узнал, что он римский гражданин.

Цього мужа, що його юдеї схопи́ли були́ та хотіли забити, урятував я, із вояка́ми прийшовши, довідавшися, що він ри́млянин.

Желая узнать, в чем они его обвиняют, я привел его в их Синедрион.

І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржа́ли, та й привів був його до їхнього синедріо́ну.

Я понял, что обвинение связано со спорными вопросами их закона и что он не виновен ни в чем, заслуживающем смерти или тюремного заключения.

Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Зако́ну, і що провини не має він жа́дної, ва́ртої смерти або ланцюгі́в.

Мне также стало известно, что против него составлен заговор, и я сразу же отослал его к тебе, велев обвинителям представить обвинения против него тебе".

Як доне́сли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позива́льникам, щоб перед тобою сказали, що́ мають на нього. Будь здоровий!“

Солдаты, выполняя приказ, взяли Павла и повели его ночью в Aнтипатриду.

Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла́, і вночі попровадили в Антипатри́ду.

На следующий день они отправили его с всадниками дальше, а сами возвратились в казарму.

А другого дня, полишивши кінно́тчиків, щоб ішли з ним, у форте́цю вони повернулись.

Когда всадники прибыли в Кесарию, они отдали правителю письмо и передали Павла.

А ті прибули́ в Кесарі́ю, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.

Правитель прочитал письмо и спросил Павла, из какой он провинции. Узнав, что Павел из Киликии,

Намісник листа прочитав і спитав, із якого він кра́ю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:

он сказал: — Я выслушаю тебя, когда сюда придут твои обвинители, — и приказал содержать Павла под стражей во дворце Ирода.

„Я тебе переслухаю, як при́йдуть і твої позива́льники“. І звелів стерегти його в Іродовому Прето́рії.

« 22 глава 24 глава »