2 Коринфянам 1 глава

2-е Коринфянам
Слово Жизни → Переклад Огієнка

От Павла, по Божьей воле апостола Христа Иисуса, и от брата Тимофея. Церкви Божьей в Коринфе и всем святым в Aхайе.

Павло, з волі Божої апо́стол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої Церкви в Коринті, з усіма́ святими в ці́лій Аха́ї, —

Пусть с вами будут благодать и мир от Бога Отца и Господа Иисуса Христа.

благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

Слава Богу и Отцу Господа нашего Иисуса Христа, Отцу милосердия и Богу всяческого утешения.

Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої,

Он утешает нас во всех наших тяготах, чтобы и мы, в свою очередь, могли утешить других в их горе тем утешением, которым Бог утешает нас.

що в усякій скорбо́ті Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорбо́ті знахо́дяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих.

Потому что как мы участвуем в великих страданиях Христа, так же мы получаем от Христа и великое утешение.

Бо поскільки намно́жуються в нас терпіння Христові, — так через Христа й поті́шення наше намножується.

Если нам в жизни трудно, то трудности мы переносим ради вашего утешения и спасения. Утешение, которое мы получаем, тоже дается нам ради вашего утешения. Оно поможет и вам стойко перенести те же страдания, которые приходится переносить нам.

Бо як те́рпимо скорбо́ти, то на вашу потіху й спасі́ння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих стражда́нь, які те́рпимо й ми.

Мы твердо надеемся на вас и знаем, что как вы разделяете с нами наши страдания, так разделяете и наше утешение.

А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі.

Братья, я хочу, чтобы вы знали о том, что мы пережили в Aсии. Там было настолько трудно, что мы потеряли надежду остаться в живых.

Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорбо́ту, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були́ ми обтяжені, так що ми не наді́ялися навіть жити.

Казалось, что мы уже получили смертный приговор, но так было для того, чтобы мы научились полагаться не на себя, а на Бога, который воскрешает мертвых.

Та самі ми в собі мали при́суд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,

Он избавил нас от смертельной опасности и еще не раз избавит. На Него мы надеемся, и Он спасет нас.

що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й поклада́ємося, що й ще визволить Він,

Только вы помогайте нам своими молитвами, чтобы многие возблагодарили Бога за то, что Он был так милостив к нам по их молитвам.

як поможете ра́зом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма́, багато-хто дяку складали за нас.

Мы хвалимся тем — и наша совесть может быть этому порукой, — что мы и в жизни, и в особенности в наших отношениях с вами, поступали искренне и свято, и это нам было дано от Бога. Мы поступали не по "мудрости" этого мира, но по Божьей благодати.

Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас.

Во всем, что мы вам написали, не кроется ничего такого, что вы, прочитав, не смогли бы понять. Я надеюсь, что поняв нас до конца, —

Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіва́юсь, що ви й до кінця зрозумієте,

а отчасти вы нас уже понимаете, — в день пришествия Господа Иисуса вы сможете хвалиться нами так же, как и мы вами.

як части́нно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала́, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.

Я уверен в этом и потому сперва хотел прийти к вам, чтобы вы дважды получили благодать.

І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благода́ть удру́ге,

Я собирался посетить вас по пути в Македонию и из Македонии обратно, и на обратном пути вы проводили бы меня в Иудею.

і через вас перейти в Македонію, а з Македонії зно́ву прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпрова́дили.

Может, вам кажется, что это необдуманно принятое решение? Или, может, я из человеческих соображений говорю в одно и то же время и "да" и "нет"?

Маючи за́дум такий, чи я чини́в легковажно? Чи те, що заду́мую, за тілом задумую, щоб було в мене і „Так, так“, і „Ні, ні?“

Заверяю вас перед Богом, что то, что я говорю вам, говорю без колебаний.

Але вірний Бог, що наше слово до вас не було „Так“ і „Ні“.

В Сыне Божьем Иисусе Христе, которого вам проповедовали я, Силуан и Тимофей, нет никакой неопределенности, в Нем всегда лишь только "да".

Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуа́н, і Тимофій, не був „Так“ і „Ні“, але в Нім було „Так“.

Все Божьи обещания подтвердились в Иисусе Христе! Поэтому и мы говорим через Него во славу Бога — "аминь".

Скільки бо Божих обі́тниць, то в Ньому „Так“, і в Ньому „Амінь“, — Богові на славу через нас.

Бог делает нас во Христе непоколебимыми. Он совершил над нами помазание

А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намасти́в, — то Бог,

и запечатлел нас своей печатью. Он вложил в наши сердца свой Дух как залог.

Який і запечатав нас, і в наші серця дав завда́ток Духа.

Бог — свидетель того, что я до сих пор не приходил в Коринф ради вашего же блага.

А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи́ вас, не прийшов у Кори́нт дотепе́р,

Мы не хотим повелевать вашей верой, нет, мы делаем все лишь для вашей радости, потому что вы стоите твердо в вере.

не тому́, ніби ми беремо́ вла́ду над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, — бо ви всто́яли вірою!

« 16 глава 2 глава »