Деяния 13 глава

Деяния
Слово Жизни → Сучасний переклад

В церкви Aнтиохии были пророки и учителя: Варнава, Симеон, которого называли Нигером, киренец Луций, Манаил, получивший воспитание вместе с тетрархом Иродом, и Савл.

У церкві в Антиохії були деякі пророки й учителі: Варнава, Симеон, якого ще називали Ніґером, Луцій з Киринеї, Манаїл, який зростав разом з Іродом-тетрархом,[34] та Савл.

Однажды, когда они служили Господу и постились, Дух Святой сказал: — Отделите мне Варнаву и Савла для дела, к которому Я их призвал.

Одного разу, коли вони служили Господу й постилися, Дух Святий промовив до них: «Відділіть Мені Варнаву і Савла для справи, на яку Я їх обрав».

И они после поста и молитвы возложили на них руки и отпустили их.

Тож після поста і молитви, апостоли й учителі поклали руки на Варнаву й Савла і вирядили їх у дорогу.

Эти два апостола, посланные Святым Духом, пошли в Селевкию, а оттуда отплыли на Кипр.

Послані Духом Святим, вони вирушили до Селевкії, звідки відпливли на Кіпр.

Они прибыли в Саламин и там проповедовали слово Божье в иудейских синагогах. Иоанн тоже был с ними и помогал им.

Опинившись у Саламині, вони проповідували Слово Боже в юдейських синагогах. Їм допомагав Іоан Марко.

Они прошли весь остров и пришли в Пафосо. Там они встретили чародея, иудейского лжепророка по имени Вар-Иисус.

Вони перетнули весь острів аж до Пафоса, там зустріли ворожбита і лжепророка, юдея, якого звали Вар-Ісус.

Он был с римским проконсулом Сергием Павлом, человеком разумным. Проконсул пригласил Варнаву и Савла, желая услышать слово Божье.

Він був при губернаторі Сергії Павлі, чоловікові розумному. Той послав по Варнаву й Савла, бо хотів почути Слово Боже.

Но Елим (его имя в переводе означает "колдун") действовал против них и пытался отвратить проконсула от веры.

Але проти них виступив Елімас-ворожбит (так перекладається його ім’я). Він намагався відвернути губернатора від віри в Ісуса.

Тогда Савл, он же Павел, полный Святого Духа, посмотрел прямо на Елима

Тоді Савл, якого також звали Павлом, сповнений Духа Святого, поглянув пильно на Елімаса й сказав:

и сказал: — Сын дьявола, враг всякой праведности, полный лжи и нечестия! Неужели ты никогда не перестанешь искривлять прямые пути Господни?

«Ти повен усіляких підступів і лихого лукавства! Ти син диявола, і ворог усього доброго! Чи припиниш ти коли-небудь удавати брехню за істини Господні?

Рука Господа обращена против тебя, ты будешь поражен слепотой и некоторое время не будешь видеть солнечного света. И сразу же его окутали мрак и тьма, и он стал метаться из стороны в сторону, ища кого-либо, кто бы повел его за руку.

Тож слухай! Господь торкнеться тебе і ти осліпнеш й певний час не бачитимеш сонця». Тієї ж миті глибока темрява накрила Елімасові очі, і він почав ходити безпорадно кругами, намагаючись знайти когось, хто повів би його за руку.

Когда проконсул увидел, что произошло, он поверил, изумленный учением о Господе.

Побачивши, що сталося, губернатор здивувався науці Господній і повірив.

Отплыв из Пафоса, Павел и его спутники прибыли в Пергию в Памфилии. Там Иоанн оставил их и возвратился в Иерусалим.

Павло з супутниками відпливли з Пафоса й прибули до Перґи Памфилійської. Іоан Марко залишив їх і повернувся до Єрусалиму.

Из Пергии они пошли дальше, в Писидийскую Aнтиохию. В субботу они пришли в синагогу.

А вони вирушили далі з Перґи до Антиохії Пісідійської. У суботу Павло й Варнава прийшли до синагоги й сіли там.

После чтения из закона и пророков начальники синагоги передали им: — Братья, если у вас есть что-либо сказать в назидание людям, то говорите.

Після читання Закону Мойсея й книг пророків старші синагоги послали по них, переказуючи: «Браття, якщо маєте ви слова підтримки до людей, то кажіть, будь ласка».

Павел встал и, сделав жест рукой, сказал: — Израильтяне и боящиеся Бога, выслушайте меня!

Тоді Павло встав, подав знака рукою і промовив: «Народе ізраїльський і ви, погани, які поклоняються істинному Богу, слухайте.

— Бог израильского народа избрал наших отцов. Он поднял народ во время пребывания его в Египте и могучей рукой вывел их оттуда.

Бог народу ізраїльського обрав наших предків і звеличив їх під час перебування в землях Єгипетських, та Своєю всемогутньою рукою Він вивів їх із тієї країни.

Сорок лет Он заботился о них в пустыне.

Протягом добрих сорока років Він терпів наш народ у пустелі.

Он истребил в Ханаане семь народов и отдал их землю в наследие нашим предкам.

Він знищив сім народів у країні Ханаанській, а землі їхні віддав у володіння ізраїльському народові на чотириста п’ятдесят років.

На это ушло около 450 лет. Затем, до времени пророка Самуила, Бог давал им судей.

А після цього Бог дав нашому народові суддів аж до часів пророка Самуїла.

Потом народ попросил себе царя, и Бог дал им из племени Вениамина Саула, сына Киша. Саул правил сорок лет.

Після цього ізраїльтяни попросили дати їм царя. Бог дав їм Саула, сина Кіша з роду Веніаминового, який правив близько сорока років.

Потом, отстранив Саула, Бог сделал царем Давида. Он свидетельствовал о нем: "Я нашел Давида, сына Иессея, человек этот Мне по сердцу, он исполнит все Мои замыслы".

Після його зміщення Бог підніс Давида, щоб той був їхнім царем. Бог так говорив про нього: „Давид, син Єссея — такий чоловік, який Мені подобається. Він робитиме все, що Я бажатиму від нього”.

Из потомков Давида Бог, согласно своему обещанию, призвал Спасителя Израилю — Иисуса.

З його, Давидового, роду Бог, як і обіцяв, привів до Ізраїлю Спасителя Ісуса.

Перед пришествием Иисуса Иоанн проповедовал крещение покаяния всему народу Израиля.

А ще перед Його приходом Іоан проголосив для всіх людей ізраїльських хрещення на покаяння.

Заканчивая свое служение, Иоанн говорил: "За кого вы меня принимаете? Я не Он. Но за мной идет тот, у кого я не достоин даже развязать ремни сандалий на ногах".

Завершивши свою справу, Іоан сказав: „Ким ви мене вважаєте? Я — не Христос.[35] Але Тому, Хто прийде за мною, я не гідний навіть розв’язати ременці Його сандалій”.

— Братья, дети рода Aвраама, и те, кто боится Бога! Эта весть спасения была послана к нам!

Браття, сини Авраамового роду, і ви, погани, які поклоняються Богу, це ж до нас звернене те Послання про спасіння.

Жители Иерусалима и их начальники не узнали Мессию, они осудили Его и тем самым исполнили слова пророков, которые читаются каждую субботу.

Мешканці Єрусалиму та їхні правителі не впізнали Христа, й засудили Його. Тим самим справдилися слова пророків, котрі читають щосуботи.

Они не нашли в Нем никакой вины, за которую Он был бы достоин смерти, и все-таки выпросили у Пилата разрешение казнить Его.

І хоч вони не могли знайти ніяких підстав для винесення смертного вироку, вони попросили Пилата вбити Ісуса.

Когда они исполнили все, что было о Нем написано, они сняли Его с дерева и положили в гробницу.

Виконавши все, що було про Нього сказане у Святому Писанні, вони зняли Його з хреста й поклали в могилу.

Но Бог воскресил Его из мертвых,

Але Бог воскресив Його з мертвих!

и еще много дней те, кто пришли вместе Ним из Галилеи в Иерусалим, видели Его. Они сейчас — Его свидетели перед народом.

Протягом багатьох днів з’являвся Він тим, хто супроводжував Його в мандрах з Ґалилеї до Єрусалиму. І сьогодні вони — Його свідки нашому народу.

Мы провозглашаем вам сейчас эту Радостную весть: то, что Бог обещал нашим отцам,

32-33 Ми оповідаємо вам Благовість: те, що Бог обіцяв нашим предкам, Він здійснив для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса з мертвих. Ось що написано в другому Псалмі: „Ти Мій Син; Сьогодні Я став Твоїм Батьком”.

Он исполнил для нас, их детей, воскресив Иисуса. Во втором псалме написано: "Ты Сын Мой, сегодня Я родил Тебя!"

— А о том, что Бог воскресил Его из мертвых, так что тело Его уже никогда не увидит тления, Он сказал так: "Я дам Тебе святые и неизменные благословения, обещанные Давиду".

І як Бог воскресив Його з мертвих, щоб Він ніколи не повернувся у тлін, то сказав так: „Я дам вам святе й вірне благословіння, яке обіцяв Давидові”.

— И в другом месте Он говорит: "Ты не дашь Твоему Святому увидеть тление".

Також і в іншому місці Він сказав: „Ти не даси Своєму Святому зазнати тління”.

— Давид в своем поколении выполнял Божий замысел. Давид умер, его похоронили с его отцами, и тело его истлело.

Адже Давид служив волі Божій свого часу, а потім помер. Він був похований зі своїми предками, й зазнав тління.

Но тот, кого Бог воскресил, избежал тления!

А той, Кого Бог воскресив із мертвих, тління не зазнав.

— Поэтому братья, я хочу, чтобы вы знали, что через этого Человека вам сегодня проповедуется прощение грехов, и во всем, в чем закон Моисея не мог вас оправдать,

38-39 Тож, браття, ви мусите знати, що через Нього дано вам прощення гріхів, і через Нього кожен, хто вірить, буде виправданий від усього, від чого не міг виправдатися через Закон Мойсея.

каждый верующий получает оправдание в Нем.

Смотрите, чтобы не случилось с вами того, о чем сказано у пророков:

Отже, пильнуйте, щоб із вами не сталося того, про що писали пророки:

"Посмотрите, насмешники! Изумитесь и погибните. Я совершу для вас в ваши дни такое, чему бы вы никогда не поверили, если бы вам рассказали об этом".

„Слухайте, ви, хто сумніваються, дивуйтеся і гиньте, бо в ваші дні таке Я роблю, у що ви ніколи не повірите, навіть якби вам хтось розповів”».

Когда Павел и Варнава покидали синагогу, их попросили говорить о том же в следующую субботу.

Коли Павло й Варнава йшли з синагоги, люди почали просити їх, щоб наступної суботи вони знову прийшли й розповіли їм більше про все це.

Собрание разошлось, но многие иудеи и благочестивые люди из обращенных в иудаизм пошли за Павлом и Варнавой. Те говорили с ними и убеждали их оставаться в благодати Божьей.

А коли з синагоги всі розійшлися, то чимало юдеїв і побожних новонавернених у юдаїзм подалися за Павлом і Варнавою. Апостоли розмовляли з ними й переконували їх не полишати віри в Божу милість.

В следующую субботу почти весь город собрался, чтобы послушать слово Господа.

Наступної суботи мало не все місто зійшлося послухати Слово Господа.

Когда иудеи увидели столько народа, они исполнились завистью и оскорбительно отзывались о том, что говорил Павел.

Коли юдеї побачили юрмиська людей, серця їхні сповнилися заздрощів. Вони почали сперечатися з Павлом і ображати його.

Тогда Павел и Варнава решительно сказали им: — Слово Божье следовало в первую очередь проповедовать вам. Но так как вы отрицаете его и не считаете себя достойными вечной жизни, мы обращаемся теперь к язычникам.

А Павло та Варнава відважно промовляли: «Так було необхідно, щоб Слово Боже спершу було звернене до вас. Але ж ви відштовхнули його, вирішивши, що не гідні вічного життя. Тож ми й звертаємося до поган.

Так нам повелел Господь. Он сказал: "Я делаю Тебя светом для язычников, чтобы через Тебя спасение пришло во все концы земли".

Так наказував нам Господь: „Я зробив Тебе світлом для поган, щоб Ти міг нести спасіння у всі кінці землі”».

Язычники радовались и славили Господа, когда слышали это, и все предопределенные к вечной жизни поверили.

Почувши це, погани зраділи й почали славили Слово Господнє. І ті, кому було призначене життя вічне, повірили.

Слово Господне распространилось по всей той области.

Слово Господнє поширювалося по всіх навколишніх землях.

Иудеи, однако же, подговорили богобоязненных женщин из знатных семей и начальников города, и те возбудили преследование против Павла и Варнавы и выгнали их из своих границ.

Але юдеї підбурили впливових побожних жінок і найважливіших людей міста, і ті почали переслідування проти Павла та Варнави, й вигнали їх з цих земель.

Тогда апостолы отряхнули пыль со своих ног в знак свидетельства против них, и пошли в Иконию.

Тоді апостоли обтрусили порох зі своїх ніг проти цих людей [36] і вирушили в Іконію.

Ученики же были полны радости и Святого Духа.

А учні сповнилися втіхи й Духа Святого.

« 12 глава 14 глава »