Деяния 19 глава

Деяния
Слово Жизни → Сучасний переклад

В то время, когда Aполлос был в Коринфе, Павел, пройдя через горные области, пришел в Эфес. Там он встретил нескольких учеников.

Сталося так, що поки Аполлос перебував у Коринті, Павло йшов до Ефеса, відвідуючи на своєму шляху різні міста. Зустрівши там деяких послідовників Ісусових,

— Вы приняли Духа Святого, когда вы поверили? — спросил он их. — Мы даже и не слышали о том, что существует Святой Дух, — ответили те.

він запитав їх: «Чи одержали ви Дух Святий, коли ви повірили?» Вони відповіли: «Ми навіть не чули про Духа Святого».

Тогда Павел спросил: — Во что же вы были крещены? — В крещение Иоанна, — ответили они.

Тоді Павло запитав: «То яке ж хрещення ви мали?» Вони й кажуть: «Іоанове хрещення».

Павел сказал: — Крещение Иоанна было крещением покаяния. Он призывал народ верить в того, кто должен был прийти после него: в Иисуса.

Павло тоді мовив: «Іоанове хрещення ґрунтується на покаянні. Він закликав людей повірити в того, Хто прийде за ним, тобто в Ісуса».

Когда они услышали об этом, они приняли крещение во имя Господа Иисуса.

Почувши це, вони охрестилися в ім’я Господа Ісуса.

И когда Павел возложил на них руки, на них сошел Святой Дух. Они тогда начали говорить языками и пророчествовать.

І коли Павло поклав на них руки, Дух Святий зійшов на них, і вони почали говорити різними мовами й пророкувати.

Всего их было около двенадцати человек.

Всього їх було з дванадцятеро.

Павел три месяца смело проповедовал в синагоге, беседуя с людьми и убеждая их о Божьем Царстве.

Павло ходив до синагоги й протягом трьох місяців сміливо говорив про Царство Боже, сперечаючись і переконуючи юдеїв.

Некоторые из них, однако, ожесточались и отказывались верить, перед всеми браня учение Иисуса. Тогда Павел оставил их. Он отделил учеников и ежедневно беседовал с ними в зале для лекций, принадлежавшем Тиранну.

Але дехто з них були впертими і відмовилися повірити. Вони паплюжили «Дорогу Господню» перед людьми. Тоді Павло залишив їх, узявши з собою учнів Ісусових, і щодня вів бесіди в школі такого собі Тиранна.

Так продолжалось два года, и все иудеи и греки, жившие в Aсии, слышали слово Господа.

Це тривало два роки. То ж усі, хто жили в Азії, як юдеї, так і погани, почули Слово Господнє.

Бог совершал через Павла необыкновенные чудеса.

Руками Павла Бог творив надзвичайні чудеса.

Больным давали прикоснуться к платкам и передникам, к которым прежде прикасался Павел, и у них проходили болезни и злые духи выходили из них.

Навіть коли носовички та фартухи, до яких Павло лише доторкувався, відносили до недужих, ті зцілювалися від хвороб, і нечисті духи виходили з них.

Некоторые из иудеев, которые скитались и также изгоняли злых духов, тоже попробовали призывать над одержимыми имя Господа Иисуса. Они говорили: — Заклинаю вас Иисусом, которого проповедует Павел.

Дехто з юдеїв, які мандрували й виганяли нечистих, намагалися використовувати ім’я Господа Ісуса, щоб виганяти нечистих духів. Вони казали: «Заклинаю тебе ім’ям Ісуса, Якого проповідує Павло, вийди з цієї людини».

Это были семь сыновей иудейского первосвященника Скевы.

Робили таке і сім синів юдейського первосвященика Скеви.

Но злой дух ответил им: — Иисуса я знаю, о Павле тоже знаю, а вы кто такие?

Але нечистий дух сказав їм: «Я знаю Ісуса, і я знаю Павла. А ви хто такі?»

И человек, в котором был злой дух, набросился на них и оказался настолько сильнее их, что они выбежали из дома раздетые и израненные.

Тоді чоловік, у котрому сидів злий дух, кинувся на них. Він був дужчий і подолав їх усіх, тож мусили вони тікати з хати голі та побиті.

Когда об этом узнали иудеи и греки, жившие в Эфесе, их охватил страх, и к имени Господа Иисуса стали относиться с большим почтением.

Це стало відомо всім юдеям та грекам, які жили в Ефесі, і охопив їх жах. Вони ще більше почали шанувати ім’я Господа Ісуса.

Многие из поверивших приходили и признавались перед всеми в своих делах.

Багато з тих, хто повірив, приходили покаятися й відверто визнавали свої гріховні вчинки.

А многие занимавшиеся прежде волшебством приносили свои колдовские свитки и перед всеми сжигали их. Когда подсчитали общую стоимость всех сожженных свитков, то она оказалась в пятьдесят тысяч драхм.

Деякі з тих, хто займався чаклунством, позбирали свої книжки й спалили їх на очах у громади. Коли ж підрахували вартість тих книжок, то виявилося, що вони коштують близько п’ятдесяти тисяч срібних монет.[46]

Так слово Божье распространялось и набирало силу.

Так слово Господнє поширювалося й ставало дедалі могутнішим, і завдяки йому число віруючих постійно зростало.

После всего этого Павел решил пойти в Иерусалим через Македонию и Aхайю. — После того, как я побываю в Иерусалиме, мне нужно посетить и Рим, — говорил он.

Після того, як усе це сталося, Павло вирішив пройти Македонією та Ахаєю і дійти до Єрусалиму. Він сказав: «Після того, як побуваю в Єрусалимі, потрібно мені ще й Рим відвідати».

Он послал в Македонию двух помощников, Тимофея и Эраста, а сам еще на некоторое время остался в Aсии.

Отож відіслав він двох із своїх помічників, Тимофія та Ераста, в Македонію, а сам іще лишився в Азії.

В это время произошел большой мятеж из-за учения Иисуса.

Приблизно тоді ж почалися заворушення в Ефесі проти «Дороги Господньої». Ось як це трапилося.

Человек по имени Димитрий, серебряных дел мастер, изготовлял из серебра модели храма Aртемиды и тем самым давал местным ремесленникам возможность заработать.

У цьому місті мешкав один чоловік на ім’я Димитрій, майстер, який робив срібні зображення храму Артеміди.[47] Це давало чималий заробіток ремісникам.

Он созвал их и других мастеровых и сказал: — Вы знаете, что эта работа дает нам хорошую прибыль.

Він зібрав їх разом з іншими майстрами подібних ремесел і сказав: «Люди, ви ж знаєте, що ми маємо добрий прибуток з цієї роботи.

Но вы видите и слышите, что этот Павел убедил и ввел в заблуждение многих людей не только здесь в Эфесе, но и по всей Aсии. Он говорит, что боги, сделанные руками, — это вовсе не боги.

Але разом з тим ви бачите й чуєте, що цей Павло переконав і привернув багатьох людей до своєї віри. І то не лише в Ефесі, а майже по всій Малій Азії. Він стверджує, що боги, зроблені руками людськими, не є справжніми богами.

Это грозит не только тем, что наше ремесло потеряет свое доброе имя, но и что храм великой богини Aртемиды будет считаться ни за что. И сама богиня, которую почитает вся Aсия и вселенная, будет лишена божественного величия!

Та загроза не тільки в тому, що ремесло наше набуває поганої слави, а справа в тому, що храм славетної богині Артеміди втратить свою важливість. І ще є одна небезпека: богиню, якій поклоняються вся Мала Азія і весь світ, буде позбавлено її величі».

Услышав это, они в ярости стали кричать: — Велика Aртемида Эфесская!

Почувши це, вони страшенно розлютилися й загукали: «Велика Артеміда Ефеська!»

Вскоре весь город пришел в движение. Люди схватили спутников Павла македонян Гая и Aристарха, и все единодушно ринулись в театр.

У місті почалися заворушення. Всі ті люди кинулися до амфітеатру, схопивши Ґая та Аристарха — македонців, які мандрували разом з Павлом.

Павел хотел выйти к народу, но ученики ему не позволили.

Павло хотів вийти до натовпу, та учні його не пустили.

Даже некоторые из представителей провинциальной власти, друзья Павла, передали ему просьбу не появляться в театре.

Дехто з можновладців Малої Азії, Павлових друзів, також послали йому попередження й благали не йти до амфітеатру.

Собравшиеся были в замешательстве, потому что одни кричали одно, другие другое. Большинство вообще не знали, зачем они пришли.

Тепер вже одні горлали одне, інші — інше, а вся громада геть збурилася. Більшість уже не могла збагнути, навіщо всі вони тут зібралися.

Из толпы выдвинули Aлександра, которого проталкивали иудеи. Aлександр жестом призвал народ к тишине, чтобы сказать защитную речь.

Деякі юдеї з натовпу навчили Олександра, що сказати і виштовхнули його наперед. Він дав знак рукою і намагався щось пояснити людям.

Но когда все узнали, что он иудей, то стали в один голос кричать: — Велика Aртемида Эфесская! И кричали около двух часов.

Та коли натовп зрозумів, що він юдей, то всі закричали в один голос: «Велика Артеміда Ефеська!» — і не вгамовувалися десь зо дві години.

Тогда к народу вышел один из начальников города. Он успокоил их и сказал: — Эфесяне, разве не известно всему миру, что город Эфес является хранителем храма великой Aртемиды и упавшего с небес образа?

Міський писар заспокоїв натовп словами: «Люди Ефеса! Немає в світі жодної людини, яка б не знала, що місто Ефес дбає про храм великої Артеміди й священний камінь,[48] котрий впав з небес.

Это неопровержимый факт. Поэтому вы должны успокоиться и не делать ничего опрометчиво.

І оскільки ніхто не може цьому заперечити, то слід вам заспокоїтися й не поводитися необачно.

Вы привели сюда этих людей, хотя ни один из них не обокрал храма и не похулил нашей богини.

Бо ви привели сюди цих людей,[49] хоч вони ні храмів не грабували, ані богиню нашу не паплюжили.

Если у Димитрия и его коллег на кого-либо жалоба, то у нас для этого есть суд и проконсулы. Туда вы можете приносить обвинения друг на друга.

Якщо у Димитрія та ремісників є проти когось звинувачення, то на це є суди й судді. Там нехай і звинувачують одне одного.

Если у вас есть еще какие-либо вопросы, то представьте их на рассмотрение законного собрания.

Якщо ви маєте ще якісь нерозібрані справи, вам слід робити це на звичайному міському зібранні.

По причине сегодняшних событий нам грозит опасность быть обвиненными в мятеже, и в таком случае нам нечем будет оправдаться.

Я так кажу, бо ми знаходимося під загрозою звинувачень у заколоті, що стався сьогодні. І немає такої причини, яку ми можемо висунути, щоб виправдати цей заколот».

С этими словами он распустил собрание.

Скінчивши промову, він розпустив громаду.

« 18 глава 20 глава »