Деяния 20 глава

Деяния
Слово Жизни → Сучасний переклад

 
 

Когда беспорядки утихли, Павел созвал учеников, ободрил их, попрощался и отправился в Македонию.
 
Коли припинилися заворушення, Павло покликав учнів Ісусових і, звернувшись до них із втішним словом, попрощався з ними, й подався до Македонії.

Проходя через разные области, Павел ободрял верующих пространными речами. Придя в Грецию,
 
Мандруючи тими краями, він знаходив багато слів, які підбадьорювали людей.

он провел там три месяца. Когда он собирался отплыть в Сирию, иудеи подготовили покушение на него, и он решил возвращаться через Македонию.
 
Потім Павло дістався до Греції, де пробув три місяці. А як зібрався відплисти до Сирії, юдеї змовилися проти нього, і тому він вирішив повертатися до Сирії через Македонію.

Его сопровождали вериец Сопатр, сын Пирра, Aристарх и Секунд из Фессалоник, Гай из Дервии и Тимофей, а также Тихик и Трофим из Aсии.
 
Супроводжували Павла Сопатер, син Пирра з Верії, Аристарх та Секунд із Солуні, Ґай з Дервії, Тимофій та Тихик і Трохим з Малої Азії.

Они пошли вперед и ожидали нас в Троаде.
 
Вони вийшли раніше й чекали нас у Троаді.

Мы же после праздника Пресных хлебов отплыли из Филипп и через пять дней присоединились к ним в Троаде. Там мы пробыли семь дней.
 
Ми ж відпливли з Филипії після свята Опрісноків і через п’ять днів приєдналися до них у Троаді, де й пробули сім днів.

В первый день недели мы собрались вместе для преломления хлеба. Павел беседовал с ними и, так как он намеревался на следующий день отправиться в путь, его речь затянулась до полуночи.
 
У неділю, [50] коли учні зібралися всі разом для вечері Господньої,[51] Павло розмовляв з ними. Маючи намір відбути наступного дня, він говорив до півночі.

В верхней комнате, где мы собрались, горело много ламп.
 
У верхній кімнаті, де ми зібралися, горіло багато світильників.

На окне сидел молодой человек по имени Евтих. Когда Павел говорил, Евтих глубоко заснул и упал на землю с третьего этажа. Когда его подняли, он был мертв.
 
Поки Павло говорив, молодик, на ім’я Евтих, який сидів на підвіконні, став потихеньку засинати. Нарешті, сон зовсім здолав його і він упав з третього поверху. Коли люди підняли його, він був мертвий.

Павел спустился, лег сверху на молодого человека и обнял его. — Не беспокойтесь, — сказал он, — он жив!
 
Павло, зійшовши униз, припав до юнака, обняв його й промовив: «Не хвилюйтеся, він іще живий».

Павел поднялся наверх, разломил хлеб и стал есть. На рассвете, закончив говорить, Павел отправился в путь,
 
Потім Павло піднявся нагору, переломив хліб і поїв. І він довго говорив, аж до світанку, а потім пішов.

а молодого человека привели живым, и всех это очень обрадовало.
 
А юнака живого повели додому, і всі були дуже втішені.

Мы сели на корабль и отправились в Aсс, намереваясь забрать там Павла. Он сам так распорядился, потому что хотел отправиться по суше.
 
Ми ж вирушили далі й попливли до Асси, де збиралися зустріти Павла. Це він сам так усе спланував, бо мав намір йти до того міста пішки.

В Aссе он встретил нас, и мы, взяв его на корабль, отправились в Митилину.
 
Коли він зустрів нас в Ассі, ми взяли його на корабель і попливли до Мітилена.

Отплыв оттуда, мы на следующий день прибыли к Хиосу. Спустя еще день мы пристали в Самосе, а еще через день — в Милете.
 
Звідти ми вийшли наступного дня й пристали до берега неподалік від Хіоса. Наступного дня перетнули затоку й пристали до Самоса, а ще через день дісталися до Мілета.

Павел решил миновать Эфес, чтобы не задерживаться в Aсии, так как он спешил, желая успеть в Иерусалим ко дню Пятидесятницы.
 
Павло вирішив не заходити в Ефес, щоб не витрачати час в Малій Азії. Він дуже поспішав, аби дістатися в Єрусалим до дня П’ятидесятниці.

Из Милета Павел послал в Эфес, прося старейшин церкви прийти к нему.
 
З Мілета він послав гінця до Ефеса, щоб той запросив старійшин церкви.

Когда те пришли, он сказал им: — Вы знаете, как я жил здесь у вас все время с первого дня, когда я пришел в Aсию.
 
Коли вони прибули, Павло сказав їм: «Ви знаєте, як я жив увесь цей час, коли був із вами, з першого дня, як прибув до Малої Азії.

Я со смирением и слезами служил Господу, несмотря на все испытания, через которые мне пришлось пройти из-за заговоров иудеев.
 
Я покірно і з сльозами служив Господу, незважаючи на всі випробування, що випали на мою долю через змови юдеїв.

Проповедуя вам, я не упускал ничего из того, что полезно, и проповедовал открыто перед всеми, переходя из дома в дом.
 
Ви знаєте, що я завжди проголошував усе те, що було б корисне для вас. Я навчав вас Благовісті про Христа без вагань, привселюдно, а також ідучи з дому в дім.

Я говорил иудеям и грекам, что они должны в раскаянии обратиться к Богу и верить в нашего Господа Иисуса.
 
Юдеям, як і грекам, свідчив я про покаяння та навернення до Бога, про віру в Господа нашого Ісуса Христа.

Сейчас же я, понуждаемый Духом, иду в Иерусалим, не зная, что там со мной будет.
 
І тепер, за велінням Святого Духа, йду я в Єрусалим, не знаючи, що там зі мною станеться.

Я знаю лишь, что в каждом городе Дух Святой свидетельствует мне о том, что меня ждут тюрьма и страдания.
 
Знаю тільки, що в кожному місті Дух Святий застерігає мене про те, що ув’язнення й випробування чекають на мене в Єрусалимі.

Но я не дорожу своей жизнью, только бы мне пройти мой путь и завершить порученное мне Господом Иисусом служение — свидетельствовать Радостную весть о милости Божьей.
 
Я не вважаю життя своє цінним для себе. Найважливіше — закінчити справу та служіння, яке дав мені Господь Ісус — розповідати людям Благовість про Божу милість.

— И сейчас я знаю, что все вы, с кем я общался и кому проповедовал о Царстве, никогда меня больше не увидите.
 
І тепер я знаю, що ніхто з вас, з ким я ходив, проповідуючи про Царство Боже, більше ніколи не побачить мене.

Поэтому я заявляю сегодня: я не повинен ни в чьей погибели,
 
26-27 Ось чому сьогодні я й проголошую вам, що Господь не судитиме мене, якщо хтось не буде врятований, бо без вагань проповідував я вам волю Божу.

потому что я без утайки возвещал вам весь Божий план.
 

Смотрите за собой и за всем стадом, которое Дух Святой вам поручил, чтобы вы пасли церковь Божью, которую Он приобрел своей собственной кровью.
 
Пильнуйте себе і всіх тих, кого Господь ввірив вам.[52] Дух Святий обрав вас, аби ви стали пастирями церкви Божої,[53] яку Він викупив кров’ю Свого власного Сина.[54]

Я знаю, что когда я уйду, к вам придут лютые волки, а они уж стада щадить не станут.
 
Знаю я, що після того, як я піду, деякі люди, немов люті вовки з’являться поміж вас. І не помилують вони стада.

Даже среди вас самих появятся люди, которые станут искажать истину, чтобы увести учеников за собой.
 
Навіть серед вас заведуться такі люди, які перекрутять правду, щоб потягнулися за ними учні.

Поэтому будьте бдительны! Помните, что я целых три года предупреждал вас со слезами день и ночь каждого по отдельности.
 
Тож будьте обережні! Пам’ятайте, як я невпинно закликав зі сльозами кожного з вас день і ніч, протягом трьох років, триматися істинного життя.

— Сейчас я вверяю вас Богу и Его слову благодати, которое может назидать вас и дать вам наследие среди всех святых.
 
А тепер доручаю вас Богу і Слову Його милості. Слово Господнє може укріпити вас і дати вам спадщину милості Божій серед усіх людей святих.

Я ни от кого не хотел брать ни серебра, ни золота, ни одежды.
 
Ніколи я не зазіхав на чиєсь срібло, золото або гарне вбрання.

Вы сами знаете, что я своими руками зарабатывал на свои нужды и на нужды моих спутников.
 
Ви самі знаєте, що мої руки служили потребам моїм і тих людей, які були зі мною.

Во всем, что бы я ни делал, я показал вам пример того, что мы, трудясь, должны помогать слабым, помня слова Господа Иисуса: "Блаженнее давать, чем принимать".
 
Кожним своїм вчинком я показував, що тяжкою працею ми мусимо допомагати немічним. Необхідно пам’ятати слова Господа Ісуса, які Він сказав: „Справжнє щастя в тому, щоб віддавати, а не в тому, щоб брати”».

Сказав это, Павел преклонил вместе со всеми колени и помолился.
 
Як промовив це Павло, всі стали на коліна молитися.

Все плакали и, обнимая Павла, целовали его.
 
Віруючі дуже тужили й ридали, кидалися Павлові на шию, обіймали й цілували його.

Их особенно опечалили его слова о том, что они никогда больше его не увидят. Они проводили Павла до корабля.
 
Найбільше всіх засмутили його слова про те, що вони більше його не побачать. Потім вони провели Павла до корабля.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.