Деяния 22 глава

Деяния
Слово Жизни → Сучасний переклад

— Братья и отцы, разрешите мне высказаться в свою защиту.

Павло сказав: «Браття й батьки, вислухайте, що скажу я на свій захист».

Когда они услышали, что он говорит по-еврейски, то стали еще внимательнее слушать.

Коли юдеї почули, що Павло говорить до них арамійською мовою, то зовсім замовкли.

— Я иудей, уроженец Тарса в Киликии, но воспитывался я в этом городе у Гамалиила и был научен точно соблюдать закон наших отцов. Я борюсь за дело Божье так же ревностно, как и каждый из вас сегодня.

Він продовжував: «Я юдей, народився в Тарсі, в Кілікії, виріс у цьому місті. Наставником моїм був Ґамалиїл, який навчив мене законів наших предків. Я віддано служив Богу, як і ви всі сьогодні.

Я преследовал и мучил до смерти последователей учения Иисуса, арестовывал мужчин и женщин и отправлял их в тюрьмы.

Я нещадно переслідував послідовників «Дороги Господньої»: арештовував жінок і чоловіків й кидав їх до в’язниці.

Свидетели тому — первосвященник и весь Совет старейшин. Я даже получил от них письма к братьям в Дамаске и пошел туда, чтобы арестовать тех, кто там был, и привести их в Иерусалим для наказания.

Це можуть підтвердити первосвященики і всі члени ради старійшин. Саме від них я одержав листи до братів юдейських у Дамаску і пішов туди, щоб схопити Ісусових послідовників й привести їх як в’язнів до Єрусалиму для покарання.

— По пути, когда я уже подходил к Дамаску, около полудня меня вдруг озарил ослепительный свет с неба.

Але ось що сталося по дорозі до Дамаска, куди я прямував. Приблизно опівдні яскраве світло з Небес раптом осяяло мене.

Я упал на землю и услышал голос, который говорил мне: "Савл! Савл! Зачем ты преследуешь Меня?"

Я впав на землю й почув голос, який звертався до мене: „Савле! Савле! Чому ти переслідуєш Мене?”

Я спросил: "Кто Ты, Господи?" Он ответил: "Я Иисус из Назарета, которого ты преследуешь".

Я запитав: „Хто ти, Господи?” Він відповів мені: „Я Ісус із Назарета, Якого ти переслідуєш”.

Мои спутники видели свет, но голоса, который я слышал, они не слышали.

Ті, хто були зі мною, бачили це сяйво, але не чули голосу, зверненого до мене.

Я спросил: "Господи, что мне делать?" Господь сказал: "Встань и иди в Дамаск. Там тебе скажут все, что тебе предстоит сделать".

Я запитав: „Що мені робити, Господи?” І Господь відповів: „Підведися і йди в Дамаск, там тобі буде сповіщено, що Я призначив тобі робити”.

Мои спутники за руку привели меня в Дамаск, так как я был ослеплен сиянием света.

Я був осліплений тим сяйвом, тож мої супутники за руку відвели мене в Дамаск.

— Там ко мне пришел человек по имени Aнания, тщательно соблюдавший закон и уважаемый всеми местными иудеями.

У тому місті мешкав відданий знавець Закону на ім’я Ананій,[60] він мав добру славу поміж усіма юдеями, які жили там.

Он подошел ко мне и сказал: "Брат Савл, прозри!" И в тот же момент я прозрел и увидел этого человека.

Він прийшов до мене і сказав: „Брате Савле! Нехай зір повернеться до тебе!” І тієї ж миті я зміг побачити його.

Он сказал: "Бог наших отцов избрал тебя, чтобы ты узнал Его волю, увидел Праведного и услышал голос из Его уст.

Ананія мовив далі: „Бог наших предків обрав тебе спізнати волю Його, побачити Праведного й почути Його голос.

Ты будешь для всех людей свидетелем того, что ты видел и слышал.

Бо ти перед усім народом маєш бути свідком того, що бачив і чув.

Не медли! Вставай, прими крещение и смой свои грехи, призвав Его имя".

Ну, а тепер чого ти чекаєш? Встань і прийми хрещення, змий гріхи свої, закликаючи ім’я Господа [61]”.

Потом я возвратился в Иерусалим, и, молясь в храме, я пришел в состояние экстаза.

І сталося так, що коли я повернувся до Єрусалиму й молився у Храмі, то було мені видіння.

Я увидел Господа, который говорил мне: "Скорее выйди из Иерусалима, потому что здесь не примут твоего свидетельства обо Мне".

У ньому я побачив Ісуса, Який наказав мені: „Збирайся й негайно залиш Єрусалим, бо люди тут не приймуть твоє свідчення про Мене”.

Я ответил: "Господи, эти люди знают, что я ходил из синагоги в синагогу, чтобы арестовывать и избивать тех, кто верит в Тебя.

І я сказав: „Господи, ці люди знають, що ходив я по синагогах, арештовував і побивав тих, хто вірять у Тебе.

Когда проливалась кровь Твоего свидетеля Стефана, я стоял там и одобрял это, я сторожил одежды его убийц".

І коли пролилася кров Твого свідка Степана, я стояв там й схвалював те вбивство, і навіть охороняв речі тих, хто розправлявся з ним”.

Тогда Господь сказал мне: "Иди, Я посылаю тебя далеко к язычникам".

Тоді Ісус сказав мені: „Іди. Я посилаю тебе в далеку дорогу до поган”».

До этих слов толпа слушала Павла, но тут они стали кричать: — Долой его с лица земли! Он не достоин жизни!

До цих слів юдеї слухали Павла, а потім загукали: «Смерть йому! Він не повинен жити!»

Они кричали, размахивали своими плащами и бросали пыль в воздух.

Вони кричали, зриваючи з себе одяг і здіймаючи куряву.[62]

Трибун приказал увести Павла в казарму. Он велел избить его и допросить, чтобы узнать, почему народ так негодует на него.

Через те командир наказав відвести Павла до фортеці й учинити йому допит з батогами. Він хотів з’ясувати, чого вони так кричали на Павла.

Но когда Павла привязали, чтобы бить, он сказал стоявшему рядом центуриону: — Разве позволено бить римского гражданина, к тому же еще не осужденного?

Та коли вони зв’язали його, щоб бити батогами, Павло звернувся до сотника, який стояв поруч: «Хіба це по закону без суду бити батогами римського громадянина?»

Когда центурион это услышал, он пошел и доложил трибуну. — Что ты делаешь? Этот человек римский гражданин, — сказал он.

Почувши таке, сотник пішов до командира й сказав: «Що ж ти робиш? Цей чоловік — римський громадянин».

Трибун вышел к Павлу и спросил: — Ты действительно римский гражданин? — Да, — ответил тот.

Тоді командир підійшов до Павла й запитав: «Скажи, ти римський громадянин?» «Так», — відповів той.

Тогда трибун сказал: — Мне пришлось заплатить немало денег за мое гражданство. — A я был рожден в нем, — ответил Павел.

Командир зауважив: «Мені коштувало великих грошей придбати це громадянство». Тоді Павло промовив: «А я народився в ньому».

Те, кто должны были его допрашивать, сразу же отошли от него. Трибун тоже встревожился, когда узнал, что он заковал в цепи римского гражданина.

Ті, хто збирались допитувати його, відразу відступили, а командир дуже злякався, збагнувши, що він зв’язав римського громадянина.

На следующий день трибун, желая точно узнать, в чем же иудеи обвиняют Павла, освободил его от оков и приказал, чтобы собрались первосвященники и весь Синедрион. Затем он ввел Павла и поставил перед ними.

Усе ж таки командир хотів з’ясувати достеменно, в чому ж юдеї звинувачують Павла. Тож наступного дня він звелів зібрати старійшин і весь Синедріон. Знявши з Павла ланцюги, він привів його до юдейського зібрання.

« 21 глава 23 глава »