Деяния 23 глава

Деяния
Слово Жизни → Сучасний переклад

Павел посмотрел на Синедрион и сказал: — Братья, вплоть до сегодняшнего дня я с чистой совестью жил перед Богом.

Павло подивився на членів Синедріону і сказав: «Браття, досі я жив перед Богом із чистою совістю і завжди робив тільки те, що вважав праведним».

Тут первосвященник Aнания приказал стоявшим рядом с Павлом ударить его по губам.

Первосвященик Ананія [63] звелів тим, хто стояв поруч із Павлом, ударити його по губах.

Павел тогда сказал: — Бог ударит тебя, стена ты подбеленная! Ты сидишь здесь, чтобы судить меня по закону, а сам нарушаешь закон, приказывая бить меня!

Тоді Павло сказав йому: «Бог покарає тебе! Ти, неначе брудна стіна, яку побілили, аби приховати гидоту. Хіба не на те тебе тут посаджено, щоб ти судив мене за Законом Мойсея? А ти всупереч Закону наказуєш, щоб мене били».

Те, кто стоял рядом с Павлом, сказали ему: — Как ты смеешь оскорблять Божьего первосвященника?

Ті, хто стояли поруч із Павлом, вигукнули: «Як ти наважився образити Божого первосвященика?»

Павел ответил: — Братья, извините, я не знал, что он первосвященник, ведь Писание говорит: "Не говори плохо о вожде твоего народа".

Та Павло відповів: «Браття, я не знав, що то є первосвященик. Адже сказано: „Не говори погано про правителя народу твого”».

Павел знал, что одни из них были саддукеями, а другие — фарисеями, поэтому он громко сказал Синедриону: — Братья, я фарисей, сын фарисея, и меня судят за надежду на воскресение мертвых.

Коли Павло зрозумів, що частина присутніх — саддукеї, а ще частина — фарисеї, він вигукнув до членів Синедріону: «Браття, я сам із фарисеїв, син фарисея! А судять мене за те, що маю надію на воскресіння із мертвих».

Когда он это сказал, между фарисеями и саддукеями разгорелся спор, и собрание разделилось,

І коли він сказав це, то виникла незгода між фарисеями та саддукеями, і громада розділилася.

потому что саддукеи говорят, что нет ни воскресения, ни ангелов, ни духов. Фарисеи же во все это верят.

(Саддукеї не визнають ні воскресіння, ні Ангелів, ні духів, а фарисеї в усе це вірять).

Поднялся крик, некоторые учителя закона из фарисеев встали и решительно заявляли: — Мы не находим в этом человеке ничего плохого. Что, если ему говорил дух или ангел?

Здійнявся страшенний галас, і деякі фарисейські книжники підвелися й гаряче почали сперечатися. Вони твердили: «Ми не бачимо, щоб чоловік цей зробив щось лихе. Може й справді дух чи Ангел говорив до нього».

Спор разгорелся настолько, что трибун, опасаясь, как бы Павла не разорвали на части, приказал солдатам забрать его от них силой и увести в казарму.

Суперечка ставала все запеклішою і згодом переросла в бійку. Тоді командир злякався, що Павла можуть роздерти на шматки, і наказав воїнам спуститися й відвести його до фортеці.

Следующей ночью к Павлу пришел Господь и сказал: — Не бойся! Как ты свидетельствовал обо Мне в Иерусалиме, так будешь свидетельствовать и в Риме.

Наступної ночі прийшов до Павла Господь і сказав: «Будь мужнім. Бо так, як свідчив ти про Мене в Єрусалимі, так само мусиш свідчити і в Римі».

Наутро иудеи собрались и поклялись ничего не есть и не пить до тех пор, пока не убьют Павла.

Наступного ранку, юдеї змовились і заприсягнулися, що не будуть ні їсти, ні пити, доки не вб’ють Павла.

В заговоре участвовало более сорока человек.

Тих, хто брав участь у змові було понад сорок чоловік.

Они пошли к первосвященникам и старейшинам и сказали: — Мы поклялись ничего не есть, пока не убьем Павла.

Вони пішли до головних священиків і старійшин й сказали: «Ми дали клятву нічого не їсти, доки не вб’ємо Павла.

Вы же и Синедрион попросите трибуна привести его к вам якобы для того, чтобы поближе познакомиться с его делом. A мы будем наготове и убьем его еще до того, как он дойдет сюда.

Отож ви й Синедріон пошліть запит до командира. Нехай знову приведуть Павла сюди, ніби для того, щоб іще раз розглянути справу більш детально, а ми підготуємось і вб’ємо його ще до того, як його сюди доставлять».

Об этом заговоре узнал племянник Павла. Он пошел в казарму и рассказал об этом Павлу.

Але син Павлової сестри, почувши про цю змову, пробрався до фортеці та й розказав про все Павлові.

Тогда Павел подозвал одного из центурионов и сказал ему: — Отведите этого мальчика к трибуну, у него есть что-то важное сказать ему.

Павло покликав одного з офіцерів і сказав: «Відведи цього юнака до начальника, він має щось йому розповісти».

Тот отвел мальчика к трибуну и доложил: — Заключенный Павел позвал меня и попросил привести этого мальчика к тебе. У него есть что-то важное сказать тебе.

Той узяв хлопця й, відвівши його до начальника, сказав: «Ув’язнений Павло покликав мене й попросив, щоб я привів цього юнака до тебе, бо він хоче тобі щось розповісти».

Трибун взял мальчика за руку, отвел его в сторону и спросил: — Что ты хочешь мне сообщить?

Начальник узяв хлопця за руку і, відвівши убік, запитав: «Що ти хотів розповісти мені?»

Тот сказал: — Иудеи решили просить тебя привести завтра Павла в Синедрион, якобы для того, чтобы подробнее узнать о нем.

Тоді юнак сказав: «Юдеї змовилися, що проситимуть тебе привести завтра Павла до Синедріону, буцімто для того, щоб вони розглянули його справу уважніше.

Но ты этому не верь, потому что в засаде его поджидают более сорока человек. Они поклялись не есть и не пить, пока не убьют его. Они стоят наготове и только ждут твоего согласия исполнить их просьбу.

Але не дай їм себе переконати, бо більше сорока чоловік будуть чекати на нього в засідці. Вони поклялися не їсти й не пити, доки не вб’ють Павла. І тепер вони вже напоготові, тільки й чекають твоєї згоди».

Трибун отпустил мальчика и наказал ему: — Никому не говори о том, что ты только что мне рассказал.

Начальник відпустив юнака, застерігши: «Гляди, нікому не кажи, що ти попередив мене про це».

Трибун вызвал двух центурионов и приказал им: — Подготовьте двести солдат, семьдесят всадников и двести копьеносцев для выхода в Кесарию через три часа после того, как стемнеет.

Потім він покликав двох своїх офіцерів [64] і наказав: «О дев’ятій годині вечора ми вирушаємо до Кесарії. Приготуйте двісті воїнів, сімдесят вершників і двісті списоносців,

Приготовьте Павлу коня и смотрите, чтобы Павел был в безопасности доставлен к правителю Феликсу.

а також коней для Павла, аби перепровадити його живим до правителя Фелікса».

И он написал такое письмо:

Він написав Феліксу такого листа:

"От Клавдия Лисия Досточтимому правителю Феликсу. Приветствую тебя.

«Клавдій Лісій шле вітання вельмишановному правителю Феліксові.

Этот человек был схвачен иудеями, и они собирались уже убить его, но я подоспел с воинами и спас его, так как узнал, что он римский гражданин.

Юдеї схопили цього чоловіка і мало його не вбили, але дізнавшись, що він є римським громадянином, я з воїнами прийшов і врятував його.

Желая узнать, в чем они его обвиняют, я привел его в их Синедрион.

Оскільки я хотів дізнатися, з якої саме причини його звинувачують, то й відвів його до юдейського Синедріону.

Я понял, что обвинение связано со спорными вопросами их закона и что он не виновен ни в чем, заслуживающем смерти или тюремного заключения.

Я з’ясував, що їх звинувачення пов’язані зі спірними питаннями про їхній Закон. За цим чоловіком немає провини, яка б вимагала смерті або ув’язнення.

Мне также стало известно, что против него составлен заговор, и я сразу же отослал его к тебе, велев обвинителям представить обвинения против него тебе".

Коли ж мене повідомили, що проти цього чоловіка готується змова, то я одразу ж направив його до тебе й наказав, щоб ті, хто його звинувачує, зробили це в твоїй присутності».

Солдаты, выполняя приказ, взяли Павла и повели его ночью в Aнтипатриду.

І воїни виконали наказ. Вони взяли Павла і вночі привели його в Антипатриду.

На следующий день они отправили его с всадниками дальше, а сами возвратились в казарму.

Наступного дня вершники залишилися із Павлом і супроводжували його до Кесарії, а решта повернулася до фортеці.

Когда всадники прибыли в Кесарию, они отдали правителю письмо и передали Павла.

Коли вершники прибули до Кесарії, вони віддали листа правителю Феліксу й передали йому Павла.

Правитель прочитал письмо и спросил Павла, из какой он провинции. Узнав, что Павел из Киликии,

Той прочитав листа й запитав Павла, з якої він провінції. І дізнавшись, що той із Кілікії, сказав:

он сказал: — Я выслушаю тебя, когда сюда придут твои обвинители, — и приказал содержать Павла под стражей во дворце Ирода.

«Я вислухаю тебе в присутності тих, хто тебе звинувачує». Він наказав стерегти Павла в палаці Ірода.

« 22 глава 24 глава »