Деяния 5 глава

Деяния
Слово Жизни → Сучасний переклад

Один же человек, по имени Анания, вместе со своей женой Сапфирой, продал свое имение

1-2 Чоловік на ймення Ананія разом зі своєю дружиною продав свою власну ділянку, але апостолам віддав не все. Разом з жінкою Сапфірою вони приховали частину грошей.

и часть вырученной суммы оставил себе, и его жена знала об этом. Остальное же он принес и положил к ногам апостолов.

Петр сказал ему: — Анания, как это сатана мог завладеть твоим сердцем настолько, что ты солгал Святому Духу и оставил себе часть денег, которые ты получил за проданную землю?

Петро сказав йому: «Ананіє, чому ти дозволив сатані керувати твоїм серцем? Адже ти збрехав Духові Святому і присвоїв частину грошей від продажу землі.

Ведь земля до того, как ты ее продал, была твоей, и деньги, которые ты за нее получил, тоже твои. Почему же ты замыслил такое? Ты солгал не людям, а Богу.

Чи вона не належала тобі, коли ти продавав її? А коли вже продав, то чи не від тебе залежало, як розпорядитися грішми? Навіщо ти надумав таке? Адже ти збрехав Богові, а не людям».

Как только Анания услышал эти слова, он упал мертвым. Все присутствующие сильно испугались.

Почувши ці слова, Ананія упав на землю й помер. Тоді великий страх охопив усіх, хто почув про це.

Подошли молодые люди, завернули его тело, вынесли и похоронили.

Кілька юнаків прийшли й, загорнувши тіло в саван, винесли і поховали його.

Часа три спустя пришла его жена, ничего не знавшая о происшедшем.

Приблизно через три години прийшла Ананієва дружина, яка нічого не знала про те, що сталося.

Петр спросил ее: — Скажи мне, вы с мужем за такую-то сумму продали землю? — Да, — ответила она, — за такую.

Петро запитав її: «Скажи мені, чи ви продали землю саме за таку суму?» Вона відповідає: «Так, оце все».

Петр сказал ей: — Что это вы сговорились испытывать Дух Господа? Ты слышишь шаги у дверей? Это возвращаются хоронившие твоего мужа. Они и тебя вынесут.

Тоді Петро й каже: «Навіщо ви двоє погодились випробувати Дух Господній? Поглянь! Ті, хто поховали твого чоловіка, вже стоять біля дверей. Вони понесуть також і тебе».

И в тот же момент она упала к его ногам мертвой. Молодые люди вошли и, найдя ее мертвой, вынесли и похоронили ее рядом с мужем.

Тієї ж миті вона впала й померла. Юнаки ввійшли і знайшли її вже мертвою. Тож вони винесли тіло й поховали поруч із її чоловіком.

Всей церковью и всеми, кто об этом слышал, овладел великий страх.

І великий страх напав на всю церкву, й на всіх, хто чув про ці події.

Через апостолов в народе совершалось много знамений и чудес. Все верующие собирались вместе в колоннаде Соломона.

Багато знамень і чудес були зроблені руками апостолів серед людей. Усі віруючі зібралися разом на Соломоновому ґанку, маючи спільну мету.

Никто из посторонних не решался к ним присоединяться, хотя народ их очень уважал.

Ніхто інший не наважувався пристати до їхнього гурту, але люди прославляли їх.

Верующих в Господа становилось все больше и больше, и мужчин, и женщин.

І все більше й більше віруючих додавалося до Господа, як чоловіків, так і жінок.

Люди выносили на улицы больных, клали их на кроватях и циновках, чтобы хоть тень Петра упала на них, когда он будет проходить мимо.

Зрештою люди почали виносити своїх хворих просто на вулиці. Ті, які лежали на ліжках або на постелях сподівалися, що коли Петро йтиме вулицею, то бодай тінь його впаде на когось із них.

И из городов, что были вблизи Иерусалима, приходили толпы людей. Они приносили больных и одержимых нечистыми духами, и все исцелялись.

Цілі юрби людей приходили до Єрусалиму з довколишніх міст і сіл. Вони також приносили своїх хворих чи одержимих нечистими духами і всі зцілювалися.

Первосвященник и все приближенные к нему, которые принадлежали к религиозной партии саддукеев, были переполнены завистью.

Тоді первосвященик і ті, хто був з ним, тобто саддукеї, сповнилися заздрощів.

Они арестовали апостолов и заключили их в народную тюрьму.

Вони схопили апостолів і кинули їх до громадської в’язниці.

Однако ангел Господа ночью открыл ворота тюрьмы и вывел их.

Але вночі Ангел Господній відчинив двері в’язниці, і вивів апостолів на волю, сказавши їм:

— Идите, станьте в храме, — сказал он, — и говорите людям о новой жизни.

«Ідіть, станьте у Храмі й усе розкажіть людям про нове життя».

Они послушались и, придя рано утром в храм, начали учить. Когда прибыли первосвященник и его приближенные, они созвали Cинедрион и всех старейшин Израиля и послали в тюрьму за апостолами.

Почувши ці слова, апостоли на світанку прийшли до Храму й почали навчати людей. Вранці первосвященик і ті, хто був з ним, скликали Синедріон і загальне зібрання старійшин Ізраїлю й послали варту до в’язниці, щоб привести апостолів.

Но когда стражники пришли в тюрьму, то не нашли их там и, возвратившись, доложили:

Коли вартові прийшли до в’язниці, то вони там апостолів не знайшли. Повернувшись до первосвященика, вони доповіли:

— Тюремные ворота надежно закрыты, у ворот стоит охрана, но когда мы вошли внутрь, мы никого там не нашли.

«Двері в’язниці були надійно зачинені, вартові стояли біля дверей, але, відчинивши двері, ми побачили, що всередині нікого немає».

Выслушав их, начальник храмовой стражи и первосвященники пришли в недоумение — что бы это значило?

Коли начальник варти й верховні священики почули цей звіт, вони були збентежені й дивувалися, що б то могло трапитися.

Потом кто-то пришел и сообщил им: — Люди, которых вы заключили в тюрьму, стоят в храме и учат народ.

Аж тут інший чоловік сказав їм: «Люди, яких ви кинули до в’язниці, стоять зараз у Храмі й навчають народ!»

Тогда начальник стражи пошел со стражниками и привел апостолов. Они не применяли силу, потому что боялись, что народ может побить их камнями.

Тоді начальник, узявши з собою воїнів, пішов до Храму й привів апостолів. Але силу вони не могли застосувати, бо розуміли, що люди можуть закидати їх камінням.

Aпостолов ввели и поставили перед Синедрионом. Первосвященник сказал им:

Коли апостоли постали перед Синедріоном, первосвященик промовив до них:

— Мы вам строго запретили учить от этого имени, но вы весь Иерусалим наполнили своим учением, и к тому же обвиняете нас в смерти этого человека.

«Ми вам суворо наказували не проповідувати про того Чоловіка. І все одно ви заповнили весь Єрусалим своїм ученням, та ще й прагнете звалити на нас вину за Його смерть!»

Петр и другие апостолы ответили: — Мы должны больше подчиняться Богу, чем людям!

На те Петро й інші апостоли відповіли: «Ми мусимо слухатися Бога більше, ніж людей.

Бог наших отцов воскресил Иисуса, которого вы убили, повесив на дереве.

Бог наших батьків воскресив Ісуса з мертвих. Того Ісуса, Якого ви стратили розп’яттям на хресті.

Но Бог возвысил Его своей рукой как Вождя и Спасителя, чтобы Он дал Израилю покаяние и прощение грехов.

Господь вшанував Христа, посадивши Його по праву руку від Себе, як Князя й Спасителя. Тож Він може дати народу ізраїльському покаяння і прощення гріхів.

Свидетели этому — мы и Дух Святой, которого Бог дал тем, кто послушен Ему.

Ми є свідками цих подій і тому знаємо, що вони істинні. Їх підтверджує і Святий Дух, якого Бог дав тим, хто слухається Його».

Когда присутствующие услышали это, они пришли в ярость и хотели убить апостолов.

Почувши таку відповідь, члени Синедріону розлютилися. Вони почали змовлятися, як вбити апостолів.

Но тогда встал один из членов Синедриона, фарисей по имени Гамалиил, учитель закона, уважаемый всем народом. Он велел вывести апостолов на некоторое время.

Але в Синедріоні був один фарисей, на ім’я Ґамалиїл. Він був вчителем Закону, та його дуже поважали всі люди. Підвівшись, він наказав на хвилину вивести апостолів.

Затем он сказал: — Израильтяне, хорошо подумайте о том, что вы собираетесь сделать с этими людьми.

Потім Ґамалиїл звернувся до Синедріону, сказавши: «Мужі ізраїльські, добре обміркуйте те, що ви збираєтеся зробити з цими людьми.

Не так давно был здесь Февда, выдававший себя за важную персону. За ним пошло около четырехсот человек, но когда он был убит, то все его последователи разбежались, и все окончилось ничем.

Колись з’явився Тевда [13] і видавав себе за велику людину. До нього тоді приєдналося близько чотирьохсот послідовників. Коли Тевду було вбито, його послідовники розійшлися, й це ні до чого не привело.

После него был Иуда из Галилеи. Он появился во время переписи и увлек народ за собой. Он тоже погиб, и его последователи рассеялись.

Після нього під час перепису населення прийшов з Ґалилеї Юда. І чимало людей пішло за ним. Його теж було вбито, а всі послідовники його порозбігалися.

Поэтому в настоящем случае вот вам мой совет: оставьте этих людей. Отпустите их. Если их начинание от людей, то оно обречено на провал.

Тож і зараз, кажу вам, стороніться цих людей. Залиште їх, бо якщо справа їхня йде від людей, вона провалиться.

Если же оно от Бога, то вы не сможете их остановить, а лишь сами окажетесь противниками Бога. Его речь убедила присутствующих.

А якщо від Бога, то все одно Його не зупините. Тільки виявиться, що ви воюєте проти Бога!»

Они призвали апостолов и приказали их избить. Потом они еще раз запретили им говорить от имени Иисуса и отпустили.

Члени Синедріону послухалися його і, побивши апостолів батогами, наказали їм не говорити більше від імені Ісуса й відпустили їх.

Aпостолы вышли из Синедриона, радуясь тому, что они оказались достойными понести такое бесчестье ради имени Иисуса.

Апостоли залишили Синедріон, радіючи з того, що сподобились зазнати страждань і зневаги заради Ісуса.

И каждый день, собираясь в храме и по домам, они продолжали учить и проповедовать о том, что Иисус — Мессия.

І кожен день у Храмі та йдучи з оселі в оселю вони навчали людей і проповідували Благовість, що Ісус є Христос.

« 4 глава 6 глава »