От Луки 1 глава

Евангелие от Луки
Аверинцев: отдельные книги → Пераклад Л. Дзекуць-Малея

 
 

Поскольку многие уже брались составлять повествования о событиях, совершившихся среди нас и
 
Як ужо многія браліся напісаць аповесьць аб зусім добра вядомых сярод вас здарэньнях,

переданных нам теми, кто с самого начала были очевидцами и служителями Слова, —
 
як пераказалі нам тое быўшыя з са́мага пачатку вачавідцамі і слугамі Слова,

счел за благо и я, тщательно исследовав все с самого начала, связно изложить это для тебя, достойнейший Феофил,
 
то прыйшло на думку і мне́, пільна разьве́даўшы аб усім ад пачатку, як сьле́д апісаць табе́, высокапаважаны Феафіле,

чтобы ты мог усмотреть, насколько достоверно учение, которое тебе преподали.
 
каб ты даве́даўся праўду аб тых словах, якіх цябе́ навучылі.

Был во времена Ирода, царя Иудеи, некий священник, именем Захария, из разряда Авии, и была у него жена из рода Аарона, имя ее — Елисавета;
 
Быў у дні Ірада, цара Юдэйскага, сьвяшчэньнік з Авіявае чаргі, на імя Захарыя, і жонка яго з дачок Ааронавых; і было імя яе́ Альжбе́та.

и были они оба праведны пред Богом, соблюдая безукоризненно все заповеди и установления Господни.
 
Былі-ж яны абое праведныя перад Богам, паступаючы паводле прыказаньняў і законаў Госпада беззаганна.

И не было у них ребенка, потому что Елисавета была бесплодна, и оба были уже в преклонных годах.
 
І ня было ў іх дзіцяці, бо Альжбе́та была няплодная, і абое яны былі паджылыя ў гадох сваіх.

И вот, когда был его черед исполнять свои священнические обязанности перед Богом,
 
І ста́лася, калі ў парадку свае́ чаргі служыў ён перад Богам,

ему по обычаю, принятому у священников, выпал жребий войти в Храм Господень и совершать каждение,
 
выпала яму паводле звычаю сьвяшчэньнікаў увайсьці ў царкву Гасподнюю кадзíць;

между тем как весь народ во время каждения стоял за дверями и молился.
 
а ўся маса народу вонках малілася ў час каджэньня.

И явился ему ангел Господень, представ по правую руку возле жертвенника каждения.
 
І зьявіўся яму Ангел Гасподні, стоячы справа ля кадзільнага ахвярніку.

И Захария, увидев, смутился, и напал на него страх.
 
І спалохаўся Захарыя, убачыўшы яго, і зьняў яго страх.

Но ангел сказал ему: «Не страшись, Захария! Ибо услышана молитва твоя, и жена твоя Елисавета родит тебе сына, и ты наречешь имя ему: Иоанн.
 
Ангел жа сказаў яму: ня бойся, Захарыя; бо вы́слухана малітва твая, і жонка твая Альжбе́та ўродзіць табе́ сына, і дасі яму імя — Іоан.

И будет радость тебе и ликование, и многие рождению его возрадуются;
 
І будзе табе́ радасьць і ўце́ха, і многія ўзрадуюцца з нараджэньня яго.

ибо он велик будет пред Господом, ни вина, ни хмельного пить не станет, и Дух Святой исполнит его еще от чрева матери его.
 
Бо ён будзе вялікі перад Госпадам; і ня будзе піць віна і сікеру, і Духам Сьвятым напоўніцца яшчэ ў чэраве маткі свае́.

И многих из сынов, Израиля обратит он к Господу, Богу их.
 
І многіх з сыноў Ізраілявых наве́рне да Госпада Бога іх.

И пойдет он пред Господом в духе и силе Илии, чтобы возвратить детям — сердца отцов, и непокорным — разумение праведных, чтобы сделать народ уготованным для Господа».
 
І пройдзе перад Ім у духу і сіле Ільлі, каб вярнуць сэрцы бацькоў дзе́цям, і непаслухмя́ных да мудрасьці праведных, каб прыгатаваць Госпаду народ падгатоўлены.

И спросил Захария ангела: «По какому знаку я узнаю, что так будет? Ведь я стар, и жена моя в преклонных годах».
 
І сказаў Захарыя Ангелу: Па чым пазна́ю я гэтае? То-ж я стары́, і жонка мая ў гадо́х пажылых.

И сказал ангел ему в ответ: «Я — Гавриил и предстою пред лицом Бога, и послан говорить с тобой и возвестить тебе эту благую весть.
 
І сказаў яму Ангел у адказ: я — Гаўрыіл, што перад Богам стаю, і пасла́ны гаварыць з табою і абвясьціць табе́ гэтае.

Смотри же, ты лишишься речи и не сможешь говорить вплоть до того дня, когда это исполнится, за то, что не поверил словам моим, которые сбудутся в свое время».
 
І вось, будзеш ты маўчаць, і ня здолееш гаварыць да дня, калі гэтае станецца: за тое, што не паве́рыў словам маім, якія збудуцца ў свой час.

И народ дожидался Захарию и дивился, что он так медлит в Храме.
 
І ждаў народ Захарыю і дзівіўся, што ён марудзіць у царкве́.

А тот, выйдя, не мог с ними говорить, и поняли они, что в Храме явилось ему видение; он подавал им знаки и оставался нем.
 
Выйшаўшы-ж, ён ня мог гаварыць да іх: і пазналі, што бачыў зья́ву ў царкве́; і ён ківаў і астаўся не́мы.

И было, когда окончились дни его служения, вернулся он в дом свой.
 
І сталася, як скончыліся дні службы яго, вярнуўся ён у дом свой.

А после дней тех зачала Елисавета, жена его, и пять месяцев скрывала себя от всех. Она говорила:
 
Пасьля гэтых дзён зачала Альжбе́та, жонка яго, і таілася пяць ме́сяцаў, ды гаварыла:

«Это сотворил для меня Господь в те дни, когда Ему благоугодно было снять с меня позор перед людьми».
 
так учыніў мне́ Госпад у дні гэтыя, як глянуў на мяне́, каб зьняць з мяне́ ганьбу між людзьмі.

А когда была она на шестом месяце, послал Бог ангела Гавриила в галилейский город, именуемый Назарет,
 
У шосты-ж ме́сяц пасланы быў Ангел Гаўрыіл ад Бога ў места Галіле́йскае, называнае Назарэт,

к деве, обрученной жениху по имени Иосиф, из рода Давида; и было имя девы той Мариам.
 
да дзе́вы, зару́чанай з мужам іме́ньнем Язэп, з дому Давідавага; імя-ж дзе́вы — Марыя.

И ангел, войдя к ней, сказал: «Радуйся, Благодатная! С Тобою Господь!»
 
Ангел, увайшоўшы да яе́, сказаў: радуйся, дабрадатная! Госпад з табою; багасла́ўлена ты між жанок.

Но она сильно смутилась от его слов и стала раздумывать, что же значит такое приветствие.
 
Яна-ж, убачыўшы яго, спалохалася ад слоў яго і разважала, што-б гэта было за прывітаньне такое?

И сказал ей ангел: «Не страшись, Мариам, ибо ты обрела милость у Бога:
 
І сказаў ёй Ангел: ня бойся, Марыя; бо ты знайшла ласку ў Бога.

и вот, ты зачнешь и родишь Сына, и наречешь Ему имя: Иисус;
 
І вось зачне́ш у чэраве і народзіш Сына, і дасі Яму імя: Ісус.

и будет Он велик, и назовут Его Сыном Вышнего; и даст Ему Господь Бог престол Давида, праотца Его,
 
Ён будзе вялікі і Сынам Найвышэйшага назаве́цца, і дасьць Яму Госпад Бог пасад Давіда, бацькі Яго,

и воцарится Он над родом Иакова вовек, и Царству Его не будет конца».
 
і цары́ць будзе над домам Якава даве́ку, і царству Яго ня будзе канца.

И сказала Мариам ангелу: «Как же будет это, если я не знаю мужа?»
 
Марыя-ж сказала Ангелу: як гэта будзе, калі я ня знаю мужа?

И ангел сказал ей в ответ: «Дух Святой сойдет на тебя, и Сила Вышнего осенит тебя; потому Дитя твое будет свято и наречется: Сын Божий.
 
І ў адказ сказаў ей: Дух Сьвяты найдзе́ на цябе́, і сіла Найвышэйшага ахіне́ цябе́: вось чаму й тое, што народзіцца сьвятое, Сынам Божым назаве́цца.

Вот и Елисавета, родственница твоя, в старости своей зачала сына, и тому уже шестой месяц — а ее называли бесплодной.
 
Вось і Альжбе́та, сваячка твая, і яна зачала сына ў ста́расьці сваёй, і гэта ўжо шосты ме́сяц у яе́, хоць і называнай няплоднай.

Ибо нет для Бога ничего невозможного».
 
Бо-ж у Бога ніводнае слова ня будзе немагчымым.

Тогда Мариам сказала: «Пред тобою раба Господня; да будет со мною, как ты сказал». И удалился от нее ангел.
 
І сказала Марыя: вось я — слуга Госпада; няхай ста́нецца мне́ па слову твайму. І адыйшоў ад яе́ Ангел.

По прошествии нескольких дней Мариам, выйдя в путь, с поспешностью направилась в нагорный край, в иудейский город,
 
Устаўшы-ж Марыя ў тыя дні борзда пайшла ў горную краіну, у ме́ста Юдзіна.

и вошла в дом Захарии, и приветствовала Елисавету. И вот, когда услышала Елисавета слова, которыми приветствовала ее Мария, взыграл младенец в ее чреве.
 
І ўвайшла ў дом Захарыі і прывітала Альжбе́ту.

И исполнилась Елисавета Духом Святым,
 
І ста́лася, як Альжбе́та ўчула прывітаньне Марыі, узварухну́лася дзіцятка ў чэраве яе́, і Альжбе́та напоўнілася Духам Сьвятым.

и громко вскричала такие слова: «Благословенна Ты между женами, и благословен плод чрева Твоего!
 
І загаласіла моцным голасам і сказала: багасла́ўлена ты між жанок, і багасла́ўлены плод чэ́рава твайго.

И откуда мне такая честь, что Матерь Господа Моего пришла ко мне?
 
І адкуль гэтае мне́, што прыйшла маці Госпада майго да мяне́?

Ибо когда звук приветствия Твоего достиг ушей моих, взыграл от радости младенец во чреве моем;
 
Бо вось, як голас вітаньня твайго дайшоў да вушэй маіх, узварухнулася вясёла дзіцятка ў чэраве маім.

и блаженна Уверовавшая, что исполнится предреченное Ей от Господа».
 
І шчасьлíва паве́рыўшая: бо збудзецца сказанае ёй ад Госпада.

И сказала Мариам: «Величает душа моя Господа,
 
І сказала Марыя: вяліча́е душа мая́ Госпада;

и ликует дух мой о Боге, Спасителе моем,
 
і ўзрадаваўся дух мой у Богу Спасіцелю маім,

ибо призрел Он на убожество рабы Своей: вот, блаженною назовут меня из рода в род!
 
што глянуў Ён на пакорнасьць рабы свае́, бо адгэтуль шчасьліваю называцімуць мяне́ ўсе́ роды,

Ибо великое свершил для меня Сильный, и свято Имя Его,
 
бо вялікае ўчыніў мне́ Дужы́; і сьвятое імя Яго;

и милость Его в род и род для чтущих Его.
 
і міласьць Яго ў роды радоў для тых, што баяцца Яго.

Явил Он силу длани Своей, посрамил замыслы горделивых сердец;
 
Учыніў сілу рукой сваёй; рассе́яў гордых думкамі сэрца іх;

со престолов низверг властителей, а смиренных возвысил,
 
адабраў у моцных пасады, узьвялічыў пакорных,

алчущих утолил обилием, а богатых отослал ни с чем;
 
галодных здаволіў дабром, а багатыроў адпусьціў ні з чым.

пришел на помощь Израилю, рабу Своему, вспомнив о милости,
 
Прыняў Ізраіля, слугу свайго, успомніў міласьць,

обетованной праотцам нашим, Аврааму и потомству его, вовеки».
 
як гаварыў да айцоў нашых, да Аўраама і насе́ньня яго даве́ку.

И оставалась Мария с нею около трех месяцев, а после возвратилась в дом свой.
 
Прабыла-ж Марыя з ёю каля трох ме́сяцаў і вярнулася ў дом свой.

Елисавете же настало время родов, и родила она сына;
 
Альжбе́це-ж настаў час радзіць, і яна ўрадзіла сына.

и услышали ее соседи и родичи, что Господь явил к ней столь великую милость, и радовались вместе с ней.
 
І пачулі сусе́дзі ды сваякі яе́, што ўзьвялічыў Госпад міласьць сваю над ёю, і це́шыліся з ёю.

И вот в день восьмой пришли совершить над младенцем обрезание, и хотели назвать его по имени отца его Захарией.
 
У восмы дзе́нь прыйшлі абрэзаць дзіцятка і хаце́лі назваць яго па іме́ньню бацькі яго Захарыям.

И мать его возразила: «Нет, имя ему будет Иоанн».
 
На гэтае маці яго сказала: не́, а назваць яго Іоанам.

И сказали ей, что, мол, в родне твоей нет никого, кто звался бы так; и
 
І сказалі ёй: нікога няма ў родзе тваім, хто зваўся-б гэтым іме́ньнем.

стали знаками спрашивать отца, как бы он хотел назвать младенца.
 
І пыталіся на міга́х у бацькі, як бы ён хаце́ў назваць яго.

И он, потребовав дощечку для письма, написал: «Имя ему — Иоанн». И все изумились;
 
Ён зажадаў дошчачку і напісаў: Іоан імя яму. І ўсе́ дзівіліся.

но в тот же миг разрешились уста Захарии и язык его, и он заговорил, благословляя Бога.
 
І ў той жа час расчыніліся вусны яго і язык яго, і ён стаў гаварыць, багасла́ўлючы Бога.

И нашел страх на всех, кто обитал по округе, и молва об этом прошла по всему нагорному краю Иудеи.
 
І страх узьняўся сярод сусе́дзяў іх; і расказвалі пра ўсё гэтае па ўсёй нагорнай старане́ Юдэйскай.

И все слышавшие слагали весть в сердце своем, спрашивая: «Чем же будет это дитя?» Ибо рука Господня была на нем.
 
І ўсе́ чуўшыя ўзялі гэтае да сэрца свайго і гаварылі: што-ж гэта будзе за дзіця? І рука Госпадава была з ім.

И Захария, отец его, исполнился Духа Святого и пророчествовал такими словами:
 
І Захарыя, бацька яго, напоўніўся Сьвятым Духам і прарочыў, кажучы:

«Благословен Господь, Бог Израиля, ибо посетил Он народ Свой и сотворил ему избавление,
 
Багасла́ўлены Госпад Бог Ізраіляў, што адве́даў народ свой і даў выбаўле́ньне яму;

и воздвиг нам силу спасения в роду Давида, слуги Своего,
 
і падняў рог спасе́ньня нашага ў доме Давіда, слугі Свайго,

как обещал Он устами святых, от века бывших пророков Своих, —
 
(як апавясьцíў вуснамі быўшых ад ве́ку сьвятых прарокаў Сваіх),

спасение от врагов наших и от руки всех ненавидящих нас,
 
спасе́ нас ад ворагаў нашых і ад рукі ўсіх ненавíдзячых нас;

дабы сотворить милость ради отцов наших и вспомнить о Завете Своем святом,
 
і ўчы́ніць ла́ску бацьком нашым і спамяне́ сьвяты тастамант свой,

о клятве, которою Он клялся ко Аврааму, отцу нашему, что Он даст нам
 
прысягу, што кляўся Аўрааму, бацьцы нашаму, даць нам,

без страха, избавясь от рук врагов наших,
 
не з баязьні, па выбаўле́ньні з рукі ворагаў нашых

служить Ему в святости и праведности пред лицом Его, во все дни жизни нашей.
 
служыць Яму ў сьвятасьці і праўдзе перад ім у-ва ўсе́ дні жыцьця нашага.

И ты, дитя, пророком Всевышнего будешь зваться, ты пойдешь пред лицом Господа, уготовляя пути Ему,
 
І ты, дзіцятка, назавешся прарокам Усявышняга, бо пройдзеш напе́рад прад абліччам Госпада — прыгатаваць шляхі Яму,

подавая спасительное знание народу Его о прощении грехов их;
 
даць народу пазнаць спасе́ньне ў адпушчэньні грахоў яго,

по любвеобильной милости Бога нашего, в которой посетит нас Заря свыше —
 
па ўну́транаму міласэрдзю Бога нашага, якім адве́даў нас Усход з вышыні,

просветить скорбящих во мраке и тени смерти, и направить стопы наши на путь мира».
 
прасьвяціць тых, што ў це́мры і ў цяню́ сьмяротным, пакіраваць ногі нашыя, на дарогу міра.

А отрок подрастал, и дух его укреплялся; и был он в местах пустынных, пока не пришел ему день явить себя Израилю.
 
Дзіця-ж узрастала і ўмацоўвалася духам, і было ў пустынях да дня зьяўле́ньня свайго Ізраілю.

Примечания:

 
 
Пераклад Л. Дзекуць-Малея
9 + вершы 21, 22 — царква = храм.
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.