От Луки 1 глава

Евангелие от Луки
Аверинцев: отдельные книги → Переклад Огієнка

Поскольку многие уже брались составлять повествования о событиях, совершившихся среди нас и

Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,

переданных нам теми, кто с самого начала были очевидцами и служителями Слова, —

як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,

счел за благо и я, тщательно исследовав все с самого начала, связно изложить это для тебя, достойнейший Феофил,

тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,

чтобы ты мог усмотреть, насколько достоверно учение, которое тебе преподали.

щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.

Был во времена Ирода, царя Иудеи, некий священник, именем Захария, из разряда Авии, и была у него жена из рода Аарона, имя ее — Елисавета;

За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.

и были они оба праведны пред Богом, соблюдая безукоризненно все заповеди и установления Господни.

І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.

И не было у них ребенка, потому что Елисавета была бесплодна, и оба были уже в преклонных годах.

А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.

И вот, когда был его черед исполнять свои священнические обязанности перед Богом,

І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,

ему по обычаю, принятому у священников, выпал жребий войти в Храм Господень и совершать каждение,

за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.

между тем как весь народ во время каждения стоял за дверями и молился.

Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.

И явился ему ангел Господень, представ по правую руку возле жертвенника каждения.

І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.

И Захария, увидев, смутился, и напал на него страх.

І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.

Но ангел сказал ему: «Не страшись, Захария! Ибо услышана молитва твоя, и жена твоя Елисавета родит тебе сына, и ты наречешь имя ему: Иоанн.

А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.

И будет радость тебе и ликование, и многие рождению его возрадуются;

І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.

ибо он велик будет пред Господом, ни вина, ни хмельного пить не станет, и Дух Святой исполнит его еще от чрева матери его.

Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.

И многих из сынов, Израиля обратит он к Господу, Богу их.

І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.

И пойдет он пред Господом в духе и силе Илии, чтобы возвратить детям — сердца отцов, и непокорным — разумение праведных, чтобы сделать народ уготованным для Господа».

І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.

И спросил Захария ангела: «По какому знаку я узнаю, что так будет? Ведь я стар, и жена моя в преклонных годах».

І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.

И сказал ангел ему в ответ: «Я — Гавриил и предстою пред лицом Бога, и послан говорить с тобой и возвестить тебе эту благую весть.

А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.

Смотри же, ты лишишься речи и не сможешь говорить вплоть до того дня, когда это исполнится, за то, что не поверил словам моим, которые сбудутся в свое время».

І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“

И народ дожидался Захарию и дивился, что он так медлит в Храме.

А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.

А тот, выйдя, не мог с ними говорить, и поняли они, что в Храме явилось ему видение; он подавал им знаки и оставался нем.

Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.

И было, когда окончились дни его служения, вернулся он в дом свой.

І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.

А после дней тех зачала Елисавета, жена его, и пять месяцев скрывала себя от всех. Она говорила:

А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:

«Это сотворил для меня Господь в те дни, когда Ему благоугодно было снять с меня позор перед людьми».

„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“

А когда была она на шестом месяце, послал Бог ангела Гавриила в галилейский город, именуемый Назарет,

А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,

к деве, обрученной жениху по имени Иосиф, из рода Давида; и было имя девы той Мариам.

до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.

И ангел, войдя к ней, сказал: «Радуйся, Благодатная! С Тобою Господь!»

І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“

Но она сильно смутилась от его слов и стала раздумывать, что же значит такое приветствие.

Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.

И сказал ей ангел: «Не страшись, Мариам, ибо ты обрела милость у Бога:

А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!

и вот, ты зачнешь и родишь Сына, и наречешь Ему имя: Иисус;

І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.

и будет Он велик, и назовут Его Сыном Вышнего; и даст Ему Господь Бог престол Давида, праотца Его,

Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.

и воцарится Он над родом Иакова вовек, и Царству Его не будет конца».

І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.

И сказала Мариам ангелу: «Как же будет это, если я не знаю мужа?»

А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“

И ангел сказал ей в ответ: «Дух Святой сойдет на тебя, и Сила Вышнего осенит тебя; потому Дитя твое будет свято и наречется: Сын Божий.

І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!

Вот и Елисавета, родственница твоя, в старости своей зачала сына, и тому уже шестой месяц — а ее называли бесплодной.

А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

Ибо нет для Бога ничего невозможного».

Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“

Тогда Мариам сказала: «Пред тобою раба Господня; да будет со мною, как ты сказал». И удалился от нее ангел.

А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.

По прошествии нескольких дней Мариам, выйдя в путь, с поспешностью направилась в нагорный край, в иудейский город,

Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.

и вошла в дом Захарии, и приветствовала Елисавету. И вот, когда услышала Елисавета слова, которыми приветствовала ее Мария, взыграл младенец в ее чреве.

І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.

И исполнилась Елисавета Духом Святым,

Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,

и громко вскричала такие слова: «Благословенна Ты между женами, и благословен плод чрева Твоего!

і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!

И откуда мне такая честь, что Матерь Господа Моего пришла ко мне?

І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

Ибо когда звук приветствия Твоего достиг ушей моих, взыграл от радости младенец во чреве моем;

Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!

и блаженна Уверовавшая, что исполнится предреченное Ей от Господа».

Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“

И сказала Мариам: «Величает душа моя Господа,

А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,

и ликует дух мой о Боге, Спасителе моем,

і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

ибо призрел Он на убожество рабы Своей: вот, блаженною назовут меня из рода в род!

що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,

Ибо великое свершил для меня Сильный, и свято Имя Его,

бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,

и милость Его в род и род для чтущих Его.

і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!

Явил Он силу длани Своей, посрамил замыслы горделивых сердец;

Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!

со престолов низверг властителей, а смиренных возвысил,

Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,

алчущих утолил обилием, а богатых отослал ни с чем;

удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!

пришел на помощь Израилю, рабу Своему, вспомнив о милости,

Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,

обетованной праотцам нашим, Аврааму и потомству его, вовеки».

як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“

И оставалась Мария с нею около трех месяцев, а после возвратилась в дом свой.

І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.

Елисавете же настало время родов, и родила она сына;

А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.

и услышали ее соседи и родичи, что Господь явил к ней столь великую милость, и радовались вместе с ней.

І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.

И вот в день восьмой пришли совершить над младенцем обрезание, и хотели назвать его по имени отца его Захарией.

І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.

И мать его возразила: «Нет, имя ему будет Иоанн».

І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“

И сказали ей, что, мол, в родне твоей нет никого, кто звался бы так; и

А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“

стали знаками спрашивать отца, как бы он хотел назвать младенца.

І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?

И он, потребовав дощечку для письма, написал: «Имя ему — Иоанн». И все изумились;

Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.

но в тот же миг разрешились уста Захарии и язык его, и он заговорил, благословляя Бога.

І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!

И нашел страх на всех, кто обитал по округе, и молва об этом прошла по всему нагорному краю Иудеи.

І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.

И все слышавшие слагали весть в сердце своем, спрашивая: «Чем же будет это дитя?» Ибо рука Господня была на нем.

А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.

И Захария, отец его, исполнился Духа Святого и пророчествовал такими словами:

Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

«Благословен Господь, Бог Израиля, ибо посетил Он народ Свой и сотворил ему избавление,

„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

и воздвиг нам силу спасения в роду Давида, слуги Своего,

Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,

как обещал Он устами святых, от века бывших пророков Своих, —

як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,

спасение от врагов наших и от руки всех ненавидящих нас,

що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

дабы сотворить милость ради отцов наших и вспомнить о Завете Своем святом,

що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

о клятве, которою Он клялся ко Аврааму, отцу нашему, что Он даст нам

що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,

без страха, избавясь от рук врагов наших,

щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

служить Ему в святости и праведности пред лицом Его, во все дни жизни нашей.

у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

И ты, дитя, пророком Всевышнего будешь зваться, ты пойдешь пред лицом Господа, уготовляя пути Ему,

Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,

подавая спасительное знание народу Его о прощении грехов их;

щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,

по любвеобильной милости Бога нашего, в которой посетит нас Заря свыше —

через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,

просветить скорбящих во мраке и тени смерти, и направить стопы наши на путь мира».

щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“

А отрок подрастал, и дух его укреплялся; и был он в местах пустынных, пока не пришел ему день явить себя Израилю.

А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.

« 16 глава 2 глава »