Римлянам 11 глава

Послание к Римлянам апостола Павла
Синодальный перевод → Пераклад Л. Дзекуць-Малея

 
 

Итак, спрашиваю: неужели Бог отверг народ Свой? Никак. Ибо и я Израильтянин, от семени Авраамова, из колена Вениаминова.
 
Дык кажу: няўжо-ж Бог адапхнуў народ Свой? Няхай ня станецца! Бо і я — Ізраільцянін ад насе́ньня Аўраамавага, з кале́на Бэніямінавага.

Не отверг Бог народа Своего, который Он наперёд знал. Или не знаете, что говорит Писание в повествовании об Илии? как он жалуется Богу на Израиля, говоря:
 
Не адапхнуў Бог народу Свайго, які Ён напе́рад ве́даў. Ці ня ве́даеце, што́ кажа Пісаньне (у апавяданьні) аб Ільлі? як той скардзіцца Богу на Ізраіля, кажучы:

«Господи! пророков Твоих убили, жертвенники Твои разрушили; остался я один, и моей души ищут».
 
Госпадзе! прарокаў Тваіх пазабівалі, ахвярнікі Тваі зруйнавалі; астаўся я адзін, і душу маю шукаюць (3 Царств 19:14).

Что же говорит ему Божеский ответ? «Я соблюл Себе семь тысяч человек, которые не преклонили колени перед Ваалом».
 
Што-ж кажа яму (Божы) адказ? Я пакінуў Сабе́ сем тысячаў чалаве́каў, што ня ўкле́нчылі перад Ваалам (3 Царств 19:18).

Так и в нынешнее время, по избранию благодати, сохранился остаток.
 
Вось гэтак і ў цяпе́рашні час, па выбару ласкі, захавалася рэшта.

Но если по благодати, то не по делам; иначе благодать не была бы уже благодатью. А если по делам, то это уже не благодать; иначе дело не есть уже дело.
 
Калі-ж праз ласку, дык не праз учынкі; іначай ласка ня была-б ужо ласкай. А калі праз учынкі, дык гэта ўжо ня ласка: іначай учынак ня ёсьць ужо ўчынак.

Что же? Израиль, чего искал, того не получил; избранные же получили, а прочие ожесточились,
 
Што-ж? Ізраіль чаго шукаў, таго не дастаў; выбраныя дасталі, а рэшта разьлютавалася,

как написано: «Бог дал им дух усыпления, глаза, которыми не видят, и уши, которыми не слышат, даже до сего дня».
 
як напісана: Даў ім Бог духа дрымоты, вочы, якімі ня бачаць, і вушы, якімі ня чуюць, ажно па сяньняшні дзе́нь (Ісая 29:10; Другазаконьне 29:4).

И Давид говорит: «да будет трапеза их сетью, тенётами и петлёю в возмездие им;
 
І Давід кажа: Хай будзе ім стол іх се́ткаю і цянётамі, і спакусай і адплатаю;

да помрачатся глаза их, чтобы не видеть, и хребет их да будет согбен навсегда».
 
няхай зацьмяцца вочы іх, каб ня бачыць, і хрыбе́т іх няхай будзе сагнуты назаўсёды (Псальм 68:23−24).

Итак, спрашиваю: неужели они преткнулись, чтобы совсем пасть? Никак. Но от их падения спасение язычникам, чтобы возбудить в них ревность.
 
Дык кажу: няўжо-ж яны спаткнуліся, каб зусім упасьці? Няхай ня станецца. Але ад іх упадку збаўле́ньне паганам, каб збудзіць у іх рупнасьць.

Если же падение их — богатство миру, и оскудение их — богатство язычникам, то тем более полнота их.
 
Калі-ж упадак іх — багацьце сьве́ту, і абядне́ньне іх — багацьце паганам, дык колькі-ж бале́й іх поўня?

Вам говорю, язычникам. Как Апостол язычников, я прославляю служение моё.
 
Вам-жа кажу, паганам: як Апостал паганаў, я ўслаўлю служэньне мае́,

Не возбужу ли ревность в сродниках моих по плоти и не спасу ли некоторых из них?
 
ці ня збуджу рупнасьці ў сваякоў маіх на це́лу і ці ня збаўлю некаторых з іх?

Ибо если отвержение их — примирение мира, то что будет принятие, как не жизнь из мёртвых?
 
Бо, калі забракаваньне іх — замірэньне сьве́ту, дык што́ прыняцьце, як ня жыцьцё з мёртвых?

Если начаток свят, то и целое; и если корень свят, то и ветви.
 
Калі рашчына сьвятая, дык і ме́сіва; і калі корань сьвят, дык і гальлё.

Если же некоторые из ветвей отломились, а ты, дикая маслина, привился на место их и стал общником корня и сока маслины,
 
Калі-ж некаторыя з галін адламаліся, а ты-ж, быўшы дзікай аліўкай, прышчапіўся заме́ст іх і стаўся злучом караня й соку аліўкі,

то не превозносись перед ветвями. Если же превозносишься, то вспомни, что не ты корень держишь, но корень тебя.
 
дык не вывышшайся перад галінамі; калі-ж вывышшаешся, дык ня ты дзе́ржыш корань, але корань — цябе́.

Скажешь: «ветви отломились, чтобы мне привиться».
 
Дык скажаш: галіны адламаліся, каб мне́ прышчапіцца.

Хорошо. Они отломились неверием, а ты держишься верою: не гордись, но бойся.
 
Добра. Яны адламаліся няве́рыем, а ты дзе́ржышся ве́раю; ня пышайся, але бойся.

Ибо если Бог не пощадил природных ветвей, то смотри, пощадит ли и тебя.
 
Бо, калі Бог прыродных галін не пашкадаваў, дык глядзі, ці й цябе́ пашкадуе.

Итак, видишь благость и строгость Божию: строгость к отпадшим, а благость к тебе, если пребудешь в благости Божией; иначе и ты будешь отсечён.
 
Дык бачу дабрату і срогасьць Божую: срогасьць да адпаўшых, а дабрата да цябе́, калі будзеш у дабраце́ (Божай); іначай і ты будзеш адцяты.

Но и те, если не пребудут в неверии, привьются, потому что Бог силён опять привить их.
 
І тыя, калі не астануцца у няве́рыі, прышчэпяцца, бо Бог дуж ізноў прышчапіць іх.

Ибо если ты отсечён от дикой по природе маслины и не по природе привился к хорошей маслине, то тем более сии природные привьются к своей маслине.
 
Бо, калі ты адсе́чаны ад дзікое па прыродзе аліўкі і, насупраць прыродзе, прывіўся да добрае аліўкі, колькі-ж бале́й тыя, што́ згодны з прыродай, прышчэпяцца да свае́ аліўкі?

Ибо не хочу оставить вас, братия, в неведении о тайне сей, — чтобы вы не мечтали о себе, — что ожесточение произошло в Израиле отчасти, до времени, пока войдёт полное число язычников;
 
Бо не хачу пакінуць вас, браты, у няве́даньні аб гэтай тайне, (каб вы былі мудрымі праз сябе́), — што разьлютаваньне сталася ў Ізраілю часткова, да часу, пакуль увойдзе поўная лічба паганаў,

и так весь Израиль спасётся, как написано: «придёт от Сиона Избавитель, и отвратит нечестие от Иакова.
 
ды гэтак уве́сь Ізраіль спасён будзе, як напісана: прыдзе з Сыону Збавіцель і адве́рне бязбожнасьць ад Якуба;

И сей завет им от Меня, когда сниму с них грехи их».
 
і гэта ім ад мяне́ запаве́т, калі зьніму з іх грахі іхнія (Ісая 59:20−21; 27:9).

В отношении к благовестию, они враги ради вас; а в отношении к избранию — возлюбленные Божии ради отцов.
 
Паводле-ж Эвангельля яны — ворагі вам; а паводле выбраньня — умілаваныя Божыя дзеля айцоў.

Ибо дары и призвание Божие непреложны.
 
Бо дары і прызваньне Божае нязьменныя.

Как и вы некогда были непослушны Богу, а ныне помилованы, по непослушанию их,
 
Як і вы не́калі былі непаслухмянымі, а цяпер памілаваны праз ненаслухмянасьць іхнюю,

так и они теперь непослушны для помилования вас, чтобы и сами они были помилованы.
 
гэтак і яны цяпе́р непаслухмяныя, каб праз зьмілаваньне над вамі і самі яны памілаваны былі.

Ибо всех заключил Бог в непослушание, чтобы всех помиловать.
 
Бо ўсіх Бог замкнуў у непаслухмянасьць, каб усіх памілаваць.

О, бездна богатства и премудрости и ведения Божия! Как непостижимы судьбы Его и неисследимы пути Его!
 
О, глыбіня багацьця і мудрасьці і ве́даньня Божага! Як недасяжныя прысуды Яго і нявысьле́дны шляхі Ягоныя!

Ибо кто познал ум Господень? Или кто был советником Ему?
 
Бо хто пазнаў розум Госпада? Ці хто быў райцам Яму? (Ісая 40:13.)

Или кто дал Ему наперёд, чтобы Он должен был воздать?
 
Ці кто даў Яму напе́рад, каб Ён аддаў яму? (Ісая 40:13−14.)

Ибо всё из Него, Им и к Нему. Ему слава вовеки, аминь.
 
Бо ўсё з Яго і праз Яго і ў Яго. Яму слава наве́кі. Амін.

Примечания:

 
Синодальный перевод
9 тенёта — сеть, ловушка на диких животных и птиц.
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.