Евреям 7 глава

Послание к Евреям апостола Павла
Синодальный перевод → Пераклад Л. Дзекуць-Малея

 
 

Ибо Мелхиседек, царь Салима, священник Бога Всевышнего, тот, который встретил Авраама и благословил его, возвращающегося после поражения царей,
 
Бо Мэльхісэдэк, цар Саліму, сьвяшчэньнік Бога Найвышэйшага, той, што спаткаў Аўраама, як варочаўся з пабоішча цароў, і пабагаславіў яго,

которому и десятину отделил Авраам от всего, — во-первых, по знаменованию имени царь правды, а потом и царь Салима, то есть царь мира,
 
ды яму дзесяціну аддзяліў Аўраам ад усяго (— пе́ршае ў перакладзе цар праўды, а пасьля і цар Салімскі, гэта ёсьць цар міру),

без отца, без матери, без родословия, не имеющий ни начала дней, ни конца жизни, уподобляясь Сыну Божию, пребывает священником навсегда.
 
бяз бацькі, бяз маткі, без радаводу, ня маючы ні пачатку дзён, ні канца жыцьця, упадоблены-ж Сыну Божаму, астае́цца сьвяшчэньнікам назаўсёды.

Видите, как велик тот, которому и Авраам патриарх дал десятину из лучших добыч своих.
 
Ба́чыце-ж, як вялік той, каму й дзесяціну даў Аўраам патрыарх із найле́пшае здабычы.

Получающие священство из сынов Левииных имеют заповедь — брать по закону десятину с народа, то есть со своих братьев, хотя и сии произошли от чресл Авраамовых.
 
І тыя з сыноў Ле́віных, што прымаюць сьвяшчэнства, маюць за́паведзь — браць паводле закону дзесяціну з народу, гэта ёсьць з сваіх братоў, хаця й гэтыя паходзяць ад сьцягнаў Аўраамавых.

Но сей, не происходящий от рода их, получил десятину от Авраама и благословил имевшего обетования.
 
Ён жа, не паходзячы з іхняга роду, дастаў дзесяціну ад Аўраама і пабагаславіў таго, што ме́ў прырачэньне.

Без всякого же прекословия меньший благословляется большим.
 
Бяз усякае-ж спрэчкі ме́ншае багаслаўляецца большым.

И здесь десятины берут человеки смертные, а там — имеющий о себе свидетельство, что он живёт.
 
І тут дзесяціны бяруць людзі сьмяротныя, а там — той, аб Якім сьве́дчыцца, што жыве́.

И, так сказать, сам Левий, принимающий десятины, в лице Авраама дал десятину:
 
І, адным словам, праз Аўраама ўзята дзесяціна і з Ле́вія, які сам бярэ дзесяціны,

ибо он был ещё в чреслах отца, когда Мелхиседек встретил его.
 
бо ён быў яшчэ ў сьцягнах бацькавых, калі спаткаў яго Мэльхісэдэк.

Итак, если бы совершенство достигалось посредством левитского священства, — ибо с ним сопряжён закон народа, — то какая бы ещё нужда была восставать иному священнику по чину Мелхиседека, а не по чину Аарона именоваться?
 
Дык, калі-б зьвяршэньне было праз сьвяшчэнства лявіцкае, (бо народ ад яго закон дастаў), дык якая йшчэ патрэба паўставаць іншаму сьвяшчэнству па уставу Мэльхісэдэкаваму, а не па уставу Аронаваму называцца?

Потому что с переменою священства необходимо быть перемене и закона.
 
Бо з зьме́най сьвяшчэнства кане́чнай робіцца і зьме́на закону.

Ибо Тот, о Котором говорится сие, принадлежал к иному колену, из которого никто не приступал к жертвеннику.
 
Бо Той, аб Кім гаворыцца гэтае, нале́жаў да другога кале́на, з якога ніхто не прыступаў да ахвярніка;

Ибо известно, что Господь наш воссиял из колена Иудина, о котором Моисей ничего не сказал относительно священства.
 
бо ве́дама, што Госпад наш зазьяў з кале́на Юдавага, а аб гэтым кале́не Майсе́й нічога не сказаў адносна сьвяшчэнства.

И это ещё яснее видно из того, что по подобию Мелхиседека восстаёт Священник иной,
 
І яшчэ ясьне́й відаць з таго, што нападобу Мэльхісэдэку ўстае́ іншы сьвяшчэньнік,

Который таков не по закону заповеди плотской, но по силе жизни непрестающей.
 
Які не па закону за́паведзі цяле́снае стаўся, але па сіле нязьнішчальнага жыцьця.

Ибо засвидетельствовано: «Ты священник вовек по чину Мелхиседека».
 
Бо сьве́дчыцца: Ты — сьвяшчэньнік наве́к па уставу Мэльхісэдэкаваму.

Отменение же прежде бывшей заповеди бывает по причине её немощи и бесполезности,
 
А ране́й быўшая за́паведзь адкінена праз бяссільле яе́ і бескарыснасьць;

ибо закон ничего не довёл до совершенства; но вводится лучшая надежда, посредством которой мы приближаемся к Богу.
 
бо закон нічога не давяршыў; але ўводзіцца лепшая надзе́я, праз якую набліжаемся да Бога.

И как сие было не без клятвы, —
 
І паколькі гэта не бяз прысягі, —

ибо те были священниками без клятвы, а Сей с клятвою, потому что о Нём сказано: «клялся Господь, и не раскается: Ты священник вовек по чину Мелхиседека», —
 
(бо тыя ставаліся сьвяшчэньнікамі бяз прысягі, а Гэты — з прысягай Таго, Хто казаў да Яго: Кляўся Госпад і не пака́ецца: Ты — сьвяшчэньнік наве́к па уставу Мэльхісэдэкаваму) (Псальм 109:4),

то лучшего завета поручителем соделался Иисус.
 
пагэ́талькі парукай ле́пшага запаве́ту стаўся Ісус.

Притом тех священников было много, потому что смерть не допускала пребывать одному;
 
І тых сьвяшчэньнікаў было бале́й, бо сьме́рць недапускала трываць;

а Сей, как пребывающий вечно, имеет и священство непреходящее,
 
а Гэты праз тое, што ве́чна трывае, ма́е сьвяшчэнства непраходзячае,

посему и может всегда спасать приходящих через Него к Богу, будучи всегда жив, чтобы ходатайствовать за них.
 
дык і можа назаўсёды збаўляць тых, што прыходзяць праз Яго да Бога, заўсёды жывы, каб заступацца за іх.

Таков и должен быть у нас Первосвященник: святой, непричастный злу, непорочный, отделённый от грешников и превознесённый выше небес,
 
Гэткага і трэба было нам Архірэя: сьвятога, вольнага ад зла, беззаганнага, адлу́чанага ад грэшнікаў і узвы́шанага па-над нябёсы,

Который не имеет нужды ежедневно, как те первосвященники, приносить жертвы сперва за свои грехи, потом за грехи народа, ибо Он совершил это однажды, принеся в жертву Себя Самого.
 
Які ня ма́е патрэбы штодня, як архірэі, прынасіць ахвяры сьпярша за свае́ грахі, пасьля за грахі народу: бо Ён зрабіў гэта за-ра́з, прыне́сшы (ў ахвяру) Сябе́.

Ибо закон поставляет первосвященниками человеков, имеющих немощи; а слово клятвенное, после закона, поставило Сына, навеки совершенного.
 
Бо закон стаўляе за Архірэяў людзе́й, маючых слабасьці; а слова прырачэньня, што пасьля закону, (паставіла) Сына, наве́кі дасканалага.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.