Иоиль 1 глава

Книга пророка Иоиля
Синодальный перевод → Переклад Хоменка

Слово Господне, которое было к Иоилю, сыну Вафуила.

Слово Господнє, що було до Йоіла, сина Петуїла.

Слушайте это, старцы, и внимайте, все жители земли сей: бывало ли такое во дни ваши или во дни отцов ваших?

Слухайте це, ви, старші, вважайте, всі мешканці краю! Чи бувало таке за ваших днів або за днів батьків ваших?

Передайте об этом детям вашим; а дети ваши пусть скажут своим детям, а их дети следующему роду:

Перекажіть це дітям вашим, а діти ваші — своїм дітям, а їхні діти — дальшому родові.

оставшееся от гусеницы ела саранча, оставшееся от саранчи ели черви, а оставшееся от червей доели жуки.

Те, що лишила гусінь, сарана пожерла; а що лишила сарана, черва пожерла; що ж лишила черва, хробаки пожерли.

Пробудитесь, пьяницы, и плачьте и рыдайте, все пьющие вино, о виноградном соке, ибо он отнят от уст ваших!

Прокиньтесь, п'яниці, і плачте! Голосіть, ви всі, винопивці, за вином солодким, бо його віднято від уст ваших.

Ибо пришёл на землю Мою народ сильный и бесчисленный; зубы у него — зубы львиные, и челюсти у него — как у львицы.

Бо наступив народ на край мій, такий сильний, що його безліч! Зуби у нього — зуби левині, ікла у нього — як у левиці.

Опустошил он виноградную лозу Мою и смоковницу Мою обломал, ободрал её догола и бросил; сделались белыми ветви её.

Спустошив він мій виноградник, мою смоківницю обломив; він облупив її геть і кинув, — лиш галузки її біліють.

Рыдай, как молодая жена, препоясавшись вретищем, о муже юности своей!

Ридай, як дівчина, одягнена в вереття, по нареченому свого юнацтва.

Прекратилось хлебное приношение и возлияние в доме Господнем; плачут священники, служители Господни.

Зникли з дому Господнього офіри й ливні жертви; тужать священики, служителі Господні.

Опустошено поле, сетует земля; ибо истреблён хлеб, высох виноградный сок, завяла маслина.

Поля спустошені, земля сумує, бо витоптано збіжжя, муст висох, і свіжа олія знемагає.

Краснейте от стыда, земледельцы, рыдайте, виноградари, о пшенице и ячмене, потому что погибла жатва в поле,

Сумуйте, хлібороби, виноградарі, ридайте по пшениці та по ячмені: пропали жнива в полі!

засохла виноградная лоза и смоковница завяла; гранатовое дерево, пальма и яблоня, все дерева в поле посохли; потому и веселье у сынов человеческих исчезло.

І виноградна лоза висхла, смоківниця зів'яла; дерево гранатове та й пальма, і яблуня — всі дерева у полі повсихали. Ба й радість, соромом побита, зникла з-посеред синів людських.

Препояшьтесь вретищем и плачьте, священники! рыдайте, служители алтаря! войдите, ночуйте во вретищах, служители Бога моего! ибо не стало в доме Бога вашего хлебного приношения и возлияния.

Надягніте, о священики, вереття і плачте! Слуги жертовника, ридайте! Ідіть, ночуйте у вереттях, слуги Бога мого, бо в домі Бога вашого не стало ні офіри, ні дивних жертв.

Назначьте пост, объявите торжественное собрание, созовите старцев и всех жителей страны сей в дом Господа Бога вашего и взывайте к Господу.

Призначте піст, скличте святкові збори; зберіте старших, усіх мешканців краю у дім Господа, Бога вашого, і взивайте до Господа:

О, какой день! ибо день Господень близок; как опустошение от Всемогущего придёт он.

«О, що за день!» Бо близько день Господній; він, немов руїна, від Всемогутнього надійде.

Не пред нашими ли глазами отнимается пища, от дома Бога нашего — веселье и радость?

Хіба не зникла пожива у нас перед очима, ба, з дому Бога нашого веселощі й радість?

Истлели зёрна под глыбами своими, опустели житницы, разрушены кладовые, ибо не стало хлеба.

Зерно зотліло під скибами своїми; засіки зруйновані, розвалені стодоли, бо зів'яло збіжжя.

Как стонет скот! уныло ходят стада волов, ибо нет для них пажити; томятся и стада овец.

Ой, як реве скотина! Стада волів, стривожені, блукають, бо не мають паші. Навіть отари з ніг валяться!

К Тебе, Господи, взываю; ибо огонь пожрал злачные пастбища пустыни, и пламя попалило все дерева в поле.

До тебе, Господи, взиваю; бо вогонь пожер у степу пасовиська, спалило полум'я всі дерева у полі.

Даже и животные на поле взывают к Тебе, потому что иссохли потоки вод и огонь истребил пастбища пустыни.

Навіть звірі у полі тебе прагнуть, бо потоки вод повисихали, й вогонь пожер у степу пасовиська.

Примечания:

Синодальный перевод

10 сетовать — роптать, жаловаться.

18 пажить — пастбище, поле, луг.

« 14 глава 2 глава »