Иакова 1 глава

Соборное послание апостола Иакова
Синодальный перевод → Переклад Хоменка

Иаков, раб Бога и Господа Иисуса Христа, двенадцати коленам, находящимся в рассеянии, — радоваться.

Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що у розсіянні, привіт!

С великою радостью принимайте, братия мои, когда впадаете в различные искушения,

Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам.

зная, что испытание вашей веры производит терпение;

Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість,

терпение же должно иметь совершенное действие, чтобы вы были совершенны во всей полноте, без всякого недостатка.

за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.

Если же у кого из вас недостаёт мудрости, да просит у Бога, дающего всем просто и без упрёков, — и дастся ему.

Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться.

Но да просит с верою, нимало не сомневаясь, потому что сомневающийся подобен морской волне, ветром поднимаемой и развеваемой.

Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер.

Да не думает такой человек получить что-нибудь от Господа.

Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа; —

Человек с двоящимися мыслями не твёрд во всех путях своих.

людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах.

Да хвалится брат униженный высотою своею,

Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням,

а богатый — унижением своим, потому что он прейдёт, как цвет на траве.

а багатий — пониженням своїм, бо й він промине так, мов цвіт трави.

Восходит солнце, настаёт зной, и зноем иссушает траву, цвет её опадает, исчезает красота вида её; так увядает и богатый в путях своих.

Зійшло бо пекуче сонце й траву висушило, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий у своїх заходах зів'яне.

Блажен человек, который переносит искушение, потому что, быв испытан, он получит венец жизни, который обещал Господь любящим Его.

Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять.

В искушении никто не говори: «Бог меня искушает»; потому что Бог не искушается злом и Сам не искушает никого,

Ніхто спокушуваний нехай не каже: Бог мене спокушає; бо Бог не може бути спокушуваний злом, і сам він не спокушає нікого;

но каждый искушается, увлекаясь и обольщаясь собственною похотью;

кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить.

похоть же, зачав, рождает грех, а сделанный грех рождает смерть.

А потім пожадливість, завагітнівши, породжує гріх; гріх же, здійснений, — породжує смерть.

Не обманывайтесь, братия мои возлюбленные.

Не вводьте, мої любі брати, самих себе в оману.

Всякое даяние доброе и всякий дар совершенный нисходит свыше, от Отца светов, у Которого нет изменения и ни тени перемены.

Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни.

Восхотев, родил Он нас словом истины, чтобы нам быть некоторым начатком Его созданий.

Він забажав нас породити словом правди, щоб ми були немов первістками його створінь.

Итак, братия мои возлюбленные, всякий человек да будет скор на слышание, медлен на слова, медлен на гнев,

Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву,

ибо гнев человека не творит правды Божией.

бо гнів людини не чинить справедливости Божої.

Посему, отложив всякую нечистоту и остаток злобы, в кротости примите насаждаемое слово, могущее спасти ваши души.

Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі.

Будьте же исполнители слова, а не слышатели только, обманывающие самих себя.

Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи.

Ибо, кто слушает слово и не исполняет, тот подобен человеку, рассматривающему природные черты лица своего в зеркале:

Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи:

он посмотрел на себя, отошёл и тотчас забыл, каков он.

ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він.

Но кто вникнет в закон совершенный, закон свободы, и пребудет в нём, тот, будучи не слушателем забывчивым, но исполнителем дела, блажен будет в своём действовании.

Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, — не як слухач-забудько, а як виконавець діла, — той щасливий у ділі своїм.

Если кто из вас думает, что он благочестив, и не обуздывает своего языка, но обольщает своё сердце, у того пустое благочестие.

Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує язика, лиш обманює своє серце, побожність того марна.

Чистое и непорочное благочестие перед Богом и Отцом есть то, чтобы призирать сирот и вдов в их скорбях и хранить себя неосквернённым от мира.

Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу.

Примечания:

Синодальный перевод

10 прейдёт — пройдёт, буквально «пройдёт мимо», в переносном смысле — подойдёт к концу, прекратит существование, исчезнет.

27 призирать — смотреть со вниманием, с участием, сочувственно, милосердно; не путать с презирать.

« 28 глава 2 глава »