Второзаконие 1 глава

Второзаконие, Пятикнижие Моисея
Синодальный перевод → Переклад Хоменка

Сии суть слова, которые говорил Моисей всем Израильтянам за Иорданом в пустыне на равнине против Суфа, между Фараном и Тофелом, и Лаваном, и Асирофом, и Дизагавом,

Ось слова, що їх промовив Мойсей до всього Ізраїля по той бік Йордану, в пустині, в Араві, проти Суфу, між Параном і Тофелем, Ливаном, Хацеротом і Ді-Загавом;

в расстоянии одиннадцати дней пути от Хорива, по дороге от горы Сеир к Кадес-Варни.

одинадцять день ходи від Хорива до Кадеш-Барне, дорогою через Сеїр-гори.

Сорокового года, одиннадцатого месяца, в первый день месяца говорил Моисей сынам Израилевым всё, что заповедал ему Господь о них.

В сороковому році, в одинадцятому місяці, в перший день місяця Мойсей сказав до синів Ізраїля все, що Господь заповідав йому про них;

По убиении им Сигона, царя Аморрейского, который жил в Есевоне, и Ога, царя Васанского, который жил в Аштерофе в Едреи,

після того, як побив Сихона, аморійського царя, що жив у Хешбоні, та Ога, башанського царя, що жив у Аштароті біля Едреї.

за Иорданом, в земле Моавитской, начал Моисей изъяснять закон сей и сказал:

По тому боці Йордану, в Моав-землі, почав Мойсей викладати цей закон, кажучи:

Господь, Бог наш, говорил нам в Хориве и сказал: «полно вам жить на горе сей!

«Господь Бог наш промовив до нас на Хориві так: Доволі довго ви побули під цією горою.

Обратитесь, отправьтесь в путь и пойдите на гору Аморреев и ко всем соседям их, на равнину, на гору, на низкие места, и на южный край, и к берегам моря, в землю Ханаанскую, и к Ливану, даже до реки великой, реки Евфрата;

Оберніться й рушайте: ідіть в аморійські гори й у всі сусідні краї; у степ, у гори й у долини, на південь і на берег моря, в край ханаанян і до Ливану, аж до великої ріки, ріки Ефрат.

вот, Я даю вам землю сию, пойдите, возьмите в наследие землю, которую Господь с клятвою обещал дать отцам вашим, Аврааму, Исааку и Иакову, им и потомству их».

Оце даю вам край у ваше посідання; йдіть і займіть землю, про яку клявся Господь батькам вашим, Авраамові, Ісаакові та Яковові, що оддасть їм і потомкам їхнім.

И я сказал вам в то время: не могу один водить вас;

Того часу промовив я до вас: Не здолаю я один узяти на себе ваші тягарі.

Господь, Бог ваш, размножил вас, и вот, вы ныне многочисленны, как звёзды небесные;

Господь, Бог ваш, намножив вас так, що ви оце нині численні, як зорі небесні.

Господь, Бог отцов ваших, да умножит вас в тысячу крат против того, сколько вас теперь, и да благословит вас, как Он говорил вам:

Нехай Господь, Бог батьків ваших, додасть до вас тисячу разів стільки, скільки вас є, і благословить вас, як обіцяв вам.

как же мне одному носить тягости ваши, бремена ваши и распри ваши?

Але як же міг би я один нести ваші тягарі, ваші труднощі та ваші свари?

изберите себе по коленам вашим мужей мудрых, разумных и испытанных, и я поставлю их начальниками вашими.

Виберіть собі, отже, для ваших поколінь людей мудрих, кмітливих, досвідчених, і я поставлю їх головами над вами.

Вы отвечали мне и сказали: хорошее дело велишь ты сделать.

І ви мені відповідаючи, сказали: Добру річ радиш зробити.

И взял я главных из колен ваших, мужей мудрых и испытанных, и сделал их начальниками над вами, тысяченачальниками, стоначальниками, пятидесятиначальниками, десятиначальниками и надзирателями по коленам вашим.

Отож, я й узяв головних із ваших поколінь, людей мудрих та досвідчених, і настановив їх головами над вами, тисяцькими, соцькими, п'ятдесяцькими й десяцькими та правителями ваших поколінь.

И дал я повеление судьям вашим в то время, говоря: выслушивайте братьев ваших и судите справедливо, как брата с братом, так и пришельца его;

Того ж самого часу я дав і суддям вашим такий наказ: Вислуховуйте справи ваших братів і судіть справедливо між будь-ким і його братом та чужинцем.

не различайте лиц на суде, как малого, так и великого выслушивайте: не бойтесь лица человеческого, ибо суд — дело Божие; а дело, которое для вас трудно, доводите до меня, и я выслушаю его.

Коли судите, не зважайте на лице; вислухайте так малого, як і великого; нікого не страхайтеся, бо суд — Божий. А коли справа для вас занадто тяжка, передайте її мені, я її вислухаю.

И дал я вам в то время повеления обо всём, что надлежит вам делать.

І заповідав я вам того часу все, що ви мали чинити.

И отправились мы от Хорива, и шли по всей этой великой и страшной пустыне, которую вы видели, по пути к горе Аморрейской, как повелел Господь, Бог наш, и пришли в Кадес-Варни.

Ми рушили від Хориву і перейшли всю оту, що ви бачили, велику й страшну пустиню, по дорозі до аморійських гір, та й прибули, як заповідав нам Господь, Бог наш, аж до Кадеш-Барне.

И сказал я вам: вы пришли к горе Аморрейской, которую Господь, Бог наш, даёт нам;

І промовив я до вас: Дійшли ви аж до гір аморійських, що їх Господь, Бог наш, хоче нам дати.

вот, Господь, Бог твой, отдаёт тебе землю сию, иди, возьми её во владение, как говорил тебе Господь, Бог отцов твоих, не бойся и не ужасайся.

Глянь, Господь, Бог твій, дає тобі в посідання цю землю; іди, займи її, як обіцяв тобі Господь, Бог батьків твоїх; не бійся, не падай духом.

Но вы все подошли ко мне и сказали: пошлём пред собою людей, чтоб они исследовали нам землю и принесли нам известие о дороге, по которой идти нам, и о городах, в которые идти нам.

Та ви всі приступили до мене і сказали: Пошлемо поперед себе людей, щоб вони розгледіли нам ту землю та й дали знати, якою дорогою нам підійматись і на які міста йти нам.

Слово это мне понравилось, и я взял из вас двенадцать человек, по одному человеку от каждого колена.

Подобалася мені ваша рада; і я вибрав з-поміж вас дванадцять чоловік, по чоловіку від покоління.

Они пошли, взошли на гору и дошли до долины Есхол, и обозрели её;

Пустились вони в дорогу й зійшли в гори та й дійшли до Ешкол-долини й розвідали її.

и взяли в руки свои плодов земли, и доставили нам, и принесли нам известие, и сказали: хороша земля, которую Господь, Бог наш, даёт нам.

Вони, набравши з собою плодів землі, принесли їх до нас і дали нам таку вістку: Добра земля, що її Господь, Бог наш, хоче нам дати.

Но вы не захотели идти и воспротивились повелению Господа, Бога вашего,

Та ви не схотіли йти і противилися слову Господа, Бога вашого;

и роптали в шатрах ваших, и говорили: Господь, по ненависти к нам, вывел нас из земли Египетской, чтоб отдать нас в руки Аморреев и истребить нас;

і стали нарікати по ваших наметах та й промовляти: З ненависти до нас вивів нас Господь із Єгипетської землі, щоб віддати нас у руки аморіям та й вигубити нас.

куда мы пойдём? Братья наши расслабили сердце наше, говоря: «народ тот более и выше нас, города там большие и с укреплениями до небес, да и сынов Енаковых видели мы там».

І куди ж ото ми йдемо? Наші брати відняли в нас відвагу, коли сказали: люд, мовляв, там численніший та дебеліший за нас, міста великі й укріплені під небо, ба — навіть синів Анака ми бачили там!

И я сказал вам: не страшитесь и не бойтесь их;

А тоді я промовив до вас: Не лякайтесь і не бійтесь їх!

Господь, Бог ваш, идёт перед вами; Он будет сражаться за вас, как Он сделал с вами в Египте, пред глазами вашими,

Господь, Бог ваш, що йде поперед вами, він сам воюватиметься за вас, цілковито, як це він учинив був з вами в Єгипетській землі перед вашими очима;

и в пустыне сей, где, как ты видел, Господь, Бог твой, носил тебя, как человек носит сына своего, на всём пути, которым вы проходили до пришествия вашего на сие место.

та й у пустині, де ти бачив, як Господь, Бог твій, ніс тебе, як чоловік носить свого сина, на всьому шляху, що ви його пройшли, заки дійшли до цього місця.

Но и при этом вы не верили Господу, Богу вашему,

Та ви, не зважаючи на те, не хотіли вірити Господеві, Богові вашому,

Который шёл перед вами путём — искать вам места, где остановиться вам, ночью в огне, чтобы указывать вам дорогу, по которой идти, а днём в облаке.

який ішов поперед вами в дорозі, щоб піднайти вам місце, де можна вам отаборитись: уночі в полум'ї, щоб показати вам дорогу, якою мали йти, а вдень у хмарі.

И Господь услышал слова ваши, и разгневался, и поклялся, говоря:

Коли Господь почув голос ваших розмов, розгнівався й поклявся словами:

никто из людей сих, из сего злого рода, не увидит доброй земли, которую Я клялся дать отцам вашим;

Ніхто з цих людей, із цього злого роду не побачить тієї доброї землі, що її я поклявся дати вашим батькам,

только Халев, сын Иефонниин, увидит её; ему дам Я землю, по которой он проходил, и сынам его, за то, что он повиновался Господу.

крім Калева, сина Єфунне; він її побачить, і йому дам землю, що по ній ступав він, і його синам, бо він вірно йшов слідами за Господом.

И на меня прогневался Господь за вас, говоря: и ты не войдёшь туда;

Та й на мене через вас розгнівався Господь і сказав: І ти туди не ввійдеш!

Иисус, сын Навин, который при тебе, он войдёт туда; его утверди, ибо он введёт Израиля во владение ею;

Ісус Навин, твій слуга, — той увійде туди; йому додай відваги, бо він саме віддасть її у насліддя Ізраїлеві.

дети ваши, о которых вы говорили, что они достанутся в добычу врагам, и сыновья ваши, которые не знают ныне ни добра, ни зла, они войдут туда, им дам её, и они овладеют ею;

А ваші немовлятка, про яких ви казали, що стануть здобиччю, і діти ваші, що не вміють ще відрізнити добра від зла, — вони увійдуть туди, їм я дам її, і вони заволодіють нею.

а вы обратитесь и отправьтесь в пустыню по дороге к Чермному морю.

Ви ж поверніться й рушайте в пустиню, дорогою до Червоного моря.

И вы отвечали тогда и сказали мне: согрешили мы пред Господом, пойдём и сразимся, как повелел нам Господь, Бог наш. И препоясались вы, каждый, ратным оружием своим, и безрассудно решились взойти на гору.

А ви відказали мені та й промовили до мене: Згрішили ми проти Господа, ми підемо в гори й битимемся, так, як заповідав нам Господь, Бог наш. І підперезав кожен із вас свою зброю, і вам захотілось необдумано пуститися в гори.

Но Господь сказал мне: скажи им: «не всходите и не сражайтесь, потому что нет Меня среди вас, чтобы не поразили вас враги ваши».

Але Господь сказав до мене: Промов до них: не йдіть і не бийтесь, бо не буде мене серед вас; то щоб не побили вас вороги ваші!

И я говорил вам, но вы не послушали и воспротивились повелению Господню и по упорству своему взошли на гору.

Говорив я до вас, а ви не послухали; ви спротивились Господньому слову і, впершись, пустилися в гори.

И выступил против вас Аморрей, живший на горе той, и преследовали вас так, как делают пчёлы, и поражали вас на Сеире до самой Хормы.

От і вийшли проти вас аморії, що живуть у тих горах, і гналися за вами роєм та й сікли вас від Сеїру до Хорми.

И возвратились вы и плакали пред Господом: но Господь не услышал вопля вашего и не внял вам.

Повернувшися, заходилися ви плакати перед Господом, але Господь не слухав вашого голосу й не зважав на вас.

И пробыли вы в Кадесе много времени, сколько времени вы там были.

І пробули ви, живучи в Кадеші, довгий час.»

Примечания:

Синодальный перевод

40 Чермное, не чёрное. Чермное — от церковно-книжного, устарелого — багровое, темнокрасное. Чермное море — современное Красное море.

« 36 глава 2 глава »