Второзаконие 1 глава

Второзаконие, Пятикнижие Моисея
Синодальный перевод → Переклад Куліша та Пулюя

Сии суть слова, которые говорил Моисей всем Израильтянам за Иорданом в пустыне на равнине против Суфа, между Фараном и Тофелом, и Лаваном, и Асирофом, и Дизагавом,

Се слова, що промовляв Мойсей до всього Ізраїля по сїм боцї Йорданї, в степу, на поділлї, проти Червоного моря, між Параном і Тофельом і Лабаном і Газеротом і Ди-Сагабом.

в расстоянии одиннадцати дней пути от Хорива, по дороге от горы Сеир к Кадес-Варни.

Одинайцять день ходи від Гореба, по дорозї від Сеїр-гори до Кадес-Барнеї.

Сорокового года, одиннадцатого месяца, в первый день месяца говорил Моисей сынам Израилевым всё, что заповедал ему Господь о них.

І сталося в сороковому роцї, в одинайцятому місяцї, на первий день місяця, що промовляв Мойсей до синів Ізраїля усе, що Господь заповідав йому про них.

По убиении им Сигона, царя Аморрейского, который жил в Есевоне, и Ога, царя Васанского, который жил в Аштерофе в Едреи,

Після того, як він побив Сигона, царя Аморійського, та Ога, царя Базанського, що жив в Астаротї і в Єдреї.

за Иорданом, в земле Моавитской, начал Моисей изъяснять закон сей и сказал:

По тїм боцї Йорданї, в Моаб землї, почав Мойсей викладати закон сей, говорючи:

Господь, Бог наш, говорил нам в Хориве и сказал: «полно вам жить на горе сей!

Господь, Бог наш, промовив до нас на Горебі так:

Обратитесь, отправьтесь в путь и пойдите на гору Аморреев и ко всем соседям их, на равнину, на гору, на низкие места, и на южный край, и к берегам моря, в землю Ханаанскую, и к Ливану, даже до реки великой, реки Евфрата;

Доволї побули ви під сією горою: Обернїтесь і рушайте та й ідїть до гори Аморіїв і до всїх сусїдів їх на поділлї, по горах і по долинах і на полуднї і на березї моря, в Канаан землю і до Либану, аж до великої ріки, до ріки Евфрата.

вот, Я даю вам землю сию, пойдите, возьмите в наследие землю, которую Господь с клятвою обещал дать отцам вашим, Аврааму, Исааку и Иакову, им и потомству их».

Дивітесь, надїлив я вам сю землю; ідїть і займіть землю, що про неї клявсь Господь батькам вашим, Авраамові, Ізаакові і Яковові, що оддасть їм і насїнню їх по них.

И я сказал вам в то время: не могу один водить вас;

І того часу промовив я до вас так: Не здолїю один вести вас.

Господь, Бог ваш, размножил вас, и вот, вы ныне многочисленны, как звёзды небесные;

Господь, Бог ваш, намножив вас, і нинї ви лїчбою як зорі небесні стали.

Господь, Бог отцов ваших, да умножит вас в тысячу крат против того, сколько вас теперь, и да благословит вас, как Он говорил вам:

Господь, Бог ваш, нехай прибавить до вас тисячу разів стілько, скілько вас тепер є, і нехай благословить вас, як говорив про вас!

как же мне одному носить тягости ваши, бремена ваши и распри ваши?

Як би міг я один нести тягарі ваші і журбу вашу і сварки ваші?

изберите себе по коленам вашим мужей мудрых, разумных и испытанных, и я поставлю их начальниками вашими.

Возьміть собі людей мудрих, і що знаєте їх, по ваших поколїннях, щоб я поставив їх головами над вами.

Вы отвечали мне и сказали: хорошее дело велишь ты сделать.

І відказали ви менї кажучи: Добре так буде, як ти вчинити кажеш.

И взял я главных из колен ваших, мужей мудрых и испытанных, и сделал их начальниками над вами, тысяченачальниками, стоначальниками, пятидесятиначальниками, десятиначальниками и надзирателями по коленам вашим.

І взяв я голови з поколїнь ваших, людей мудрих і знаточних, і поставив їх головами над вами, тисячниками і сотниками і пятьдесятниками і десятниками, і правителями поколїнь ваших.

И дал я повеление судьям вашим в то время, говоря: выслушивайте братьев ваших и судите справедливо, как брата с братом, так и пришельца его;

І заповідав я суддям вашим того часу так: Вислуховуйте змагання між братами вашими і судїте праведно між чоловіком і братом його, і між ним і приходнем, що в його.

не различайте лиц на суде, как малого, так и великого выслушивайте: не бойтесь лица человеческого, ибо суд — дело Божие; а дело, которое для вас трудно, доводите до меня, и я выслушаю его.

Не вважати мете на лиця судячи; як малого, так і великого вислуховуйте, нї перед ким не бійтесь, бо суд Божий. А котра справа за важка для вас, передавайте до мене, щоб я вислухав її.

И дал я вам в то время повеления обо всём, что надлежит вам делать.

І заповідав я вам того часу все, що чинити маєте.

И отправились мы от Хорива, и шли по всей этой великой и страшной пустыне, которую вы видели, по пути к горе Аморрейской, как повелел Господь, Бог наш, и пришли в Кадес-Варни.

І рушили ми від Гореба та й пійшли, як заповідав нам Господь, Бог наш, усїм оцїм великим і страшним степом, що вбачали ви, та й прийшли в Кадес-Барне.

И сказал я вам: вы пришли к горе Аморрейской, которую Господь, Бог наш, даёт нам;

І промовив я до вас: Дойшли ви до гір Аморіїв, що дав нам їх Господь, Бог наш.

вот, Господь, Бог твой, отдаёт тебе землю сию, иди, возьми её во владение, как говорил тебе Господь, Бог отцов твоих, не бойся и не ужасайся.

Глань, Господь, Бог твій, надїлив тобі сю землю; ійди, займи її, як казав тобі Господь, Бог батьків твоїх; не бійсь і не падай духом!

Но вы все подошли ко мне и сказали: пошлём пред собою людей, чтоб они исследовали нам землю и принесли нам известие о дороге, по которой идти нам, и о городах, в которые идти нам.

Но всї ви приступили до мене і мовляли: Пошлемо поперед людей, щоб розгледїли нам сю землю та й дали знати, якою дорогою нам підійматись, і на які городи йти нам.

Слово это мне понравилось, и я взял из вас двенадцать человек, по одному человеку от каждого колена.

І добре було по моїй думцї се дїло; і взяв я зміж вас дванайцять чоловіка, по чоловікові з поколїння.

Они пошли, взошли на гору и дошли до долины Есхол, и обозрели её;

І рушили вони і знялись на гори, та й дійшли до Єколь-долини, та й розгледїли землю.

и взяли в руки свои плодов земли, и доставили нам, и принесли нам известие, и сказали: хороша земля, которую Господь, Бог наш, даёт нам.

І набравши плодів землї, спустились вони до нас. І принесли нам вістку кажучи: Добра земля, що дає нам Господь, Бог наш.

Но вы не захотели идти и воспротивились повелению Господа, Бога вашего,

Та не хотїли ви ійти і противились слову Господа, Бога вашого.

и роптали в шатрах ваших, и говорили: Господь, по ненависти к нам, вывел нас из земли Египетской, чтоб отдать нас в руки Аморреев и истребить нас;

І стали ви бурмотїти по наметах ваших, мовляючи: Зненавидїв нас Господь і вивів нас із Египецької землї, щоб нас віддати в руки Аморіям та й вигубити нас.

куда мы пойдём? Братья наши расслабили сердце наше, говоря: «народ тот более и выше нас, города там большие и с укреплениями до небес, да и сынов Енаковых видели мы там».

Куди нам ійти? Браттє наше взяло нам одвагу сказавши: Люд більший і рослїйший від нас, міста великі і утверджені під небо, і навіть синів Енакових ми там бачили!

И я сказал вам: не страшитесь и не бойтесь их;

Тодї промовив я до вас: Не лякайтесь і не бійтесь їх!

Господь, Бог ваш, идёт перед вами; Он будет сражаться за вас, как Он сделал с вами в Египте, пред глазами вашими,

Господь, Бог ваш, що йде поперед вами, він воювати ме за вас, як се вчинив в Египецькій землї перед очима вашими.

и в пустыне сей, где, как ты видел, Господь, Бог твой, носил тебя, как человек носит сына своего, на всём пути, которым вы проходили до пришествия вашего на сие место.

І в степу, де бачив єси, що Господь, Бог твій, нїс тебе, як чоловік носить сина свого, по всїй дорозї, що нею йшли ви, поки дійшли до місця сього.

Но и при этом вы не верили Господу, Богу вашему,

Та не вірували ви Господеві, Богу вашому,

Который шёл перед вами путём — искать вам места, где остановиться вам, ночью в огне, чтобы указывать вам дорогу, по которой идти, а днём в облаке.

Що йшов поперед вами в дорозї, щоб вишукати вам місце, де можна вам отаборитись; поночі в поломї, щоб бачити вам дорогу, що нею йшли ви, а за дня у хмарі.

И Господь услышал слова ваши, и разгневался, и поклялся, говоря:

І почув Господь голос ваших розмов, і запалав гнївом, і поклявся словами:

никто из людей сих, из сего злого рода, не увидит доброй земли, которую Я клялся дать отцам вашим;

Не бачити ме нїхто з сїх людей, із сього злого кодла тієї доброї землї, що я клявся дати батькам вашим,

только Халев, сын Иефонниин, увидит её; ему дам Я землю, по которой он проходил, и сынам его, за то, что он повиновался Господу.

Окрім Калеба Єфуненка! Він бачити ме її, і дам йому і синам його землю, по котрій ступав, він бо зовсїм йшов слїдом за Господом.

И на меня прогневался Господь за вас, говоря: и ты не войдёшь туда;

І на мене теж розгнївивсь Господь кажучи:

Иисус, сын Навин, который при тебе, он войдёт туда; его утверди, ибо он введёт Израиля во владение ею;

І ти не прийдеш туди! Йозей Нуненко, що стоїть перед тобою, він прийде туди; утверди його, він бо має віддати її в наслїддє Ізрайлеві.

дети ваши, о которых вы говорили, что они достанутся в добычу врагам, и сыновья ваши, которые не знают ныне ни добра, ни зла, они войдут туда, им дам её, и они овладеют ею;

А дїточки ваші, що про них ви казали: на здобич будуть вони, і сини ваші, що тепер не розберуть ще добра від зла, вони прийдуть туди, і їм дам її, і вони запанують над нею.

а вы обратитесь и отправьтесь в пустыню по дороге к Чермному морю.

Ви ж повернїтесь і рушайте в степ, в дорогу Червоного моря!

И вы отвечали тогда и сказали мне: согрешили мы пред Господом, пойдём и сразимся, как повелел нам Господь, Бог наш. И препоясались вы, каждый, ратным оружием своим, и безрассудно решились взойти на гору.

І відказали ви й промовили до мене: Согрішили ми перед Господом; пійдемо в гори і бити мемось, як заповідав Господь, Бог наш. І підперезавши кожен з вас зброю свою, пустились ви в гори, не обдумавши.

Но Господь сказал мне: скажи им: «не всходите и не сражайтесь, потому что нет Меня среди вас, чтобы не поразили вас враги ваши».

І рече менї Господь: Промов до них: Не йдїть і не бийтесь, бо не буде мене серед вас; щоб не побили вас вороги ваші!

И я говорил вам, но вы не послушали и воспротивились повелению Господню и по упорству своему взошли на гору.

І промовив я до вас, та ви не послухали; і спротивились ви слову Господньому, і як очайдухи пустились в гори.

И выступил против вас Аморрей, живший на горе той, и преследовали вас так, как делают пчёлы, и поражали вас на Сеире до самой Хормы.

І вийшли проти вас Аморії, що жили на горах тих, та й гнались за вами ройом, і розпорошили вас від Сеїру до Горми.

И возвратились вы и плакали пред Господом: но Господь не услышал вопля вашего и не внял вам.

Вернувшись ви стали плакати перед Господом; та не слухав Господь голосу вашого і не вважав на вас.

И пробыли вы в Кадесе много времени, сколько времени вы там были.

І пробували ви в Кадесї довго, лїчивши днї, скільки ви були там.

Примечания:

Синодальный перевод

40 Чермное, не чёрное. Чермное — от церковно-книжного, устарелого — багровое, темнокрасное. Чермное море — современное Красное море.

« 36 глава 2 глава »