3 Царств 1 глава

Третья книга Царств
Синодальный перевод → Переклад Огієнка

Когда царь Давид состарился, вошёл в преклонные лета, то покрывали его одеждами, но не мог он согреться.

А Давид поста́рів, увійшов у літа. І покривали його одежами, та не було йому те́пло.

И сказали ему слуги его: пусть поищут для господина нашего, царя, молодую девицу, чтоб она предстояла царю и ходила за ним и лежала с ним, — и будет тепло господину нашему, царю.

І сказали йому його раби: „Нехай пошукають для пана царя молоду ді́вчину, — і стане вона перед царем, і буде йому за догля́дачку. І буде вона лежати при лоні твоїм, — і буде те́пло панові цареві!“

И искали красивой девицы во всех пределах Израильских, и нашли Ависагу Сунамитянку, и привели её к царю.

І шукали ді́вчину вродли́ву по всій Ізраїлевій границі, та й знайшли шунаммі́тку Авіша́ґ, і привели́ її до царя.

Девица была очень красива, и ходила она за царём и прислуживала ему; но царь не познал её.

А та ді́вчина була дуже вродли́ва. І була́ вона цареві догля́дачкою, і прислуго́вувала йому, та цар не пізнав її.

Адония, сын Аггифы, возгордившись, говорил: я буду царём. И завёл себе колесницы и всадников и пятьдесят человек скороходов.

А Адо́нія, син Хаґґітин, бундю́чився та говорив: „Я буду царювати!“ І справив він собі по́воза та верхівців, та п'ятдесят чоловіка бігунів перед собою.

Отец же никогда не стеснял его вопросом: для чего ты это делаешь? Он же был очень красив и родился ему после Авессалома.

А батько його ніко́ли його не засмучував, щоб сказати: „Чому́ ти так робиш?“ А він також був дуже вродли́вий, і мати народила його по Авесаломі.

И советовался он с Иоавом, сыном Саруиным, и с Авиафаром священником, и они помогали Адонии.

І мав він змову з Йоавом, сином Церуї, та зо священиком Евіятаром, — і вони помагали Адонії.

Но священник Садок и Ванея, сын Иодаев, и пророк Нафан, и Семей, и Рисий, и сильные Давидовы не были на стороне Адонии.

А священик Садок, і Беная, син Єгоядин, і пророк Ната́н, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією.

И заколол Адония овец и волов и тельцов у камня Зохелет, что у источника Рогель, и пригласил всех братьев своих, сыновей царя, со всеми Иудеянами, служившими у царя.

І приніс Адо́нія в жертву худоби дрібно́ї та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закли́кав усіх братів своїх, царськи́х синів, та всіх Юдиних мужів, царськи́х слуг.

Пророка же Нафана и Ванею, и тех сильных, и Соломона, брата своего, не пригласил.

А пророка Натана, і Бенаю, і лицарів та брата свого Соломона він не покли́кав.

Тогда Нафан сказал Вирсавии, матери Соломона, говоря: слышала ли ты, что Адония, сын Аггифин, сделался царём, а господин наш Давид не знает о том?

І сказав Ната́н до Вірсаві́ї, Соломонової матері, говорячи: „Чи ти не чула, що зацарюва́в Адо́нія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те?

Теперь, вот, я советую тебе: спасай жизнь твою и жизнь сына твоего Соломона.

А тепер іди, я тобі пора́джу, — і рятуй життя своє та життя сина свого Соломо́на!

Иди и войди к царю Давиду и скажи ему: не клялся ли ты, господин мой, царь, рабе твоей, говоря: «сын твой Соломон будет царём после меня и он сядет на престоле моём»? Почему же воцарился Адония?

Іди, і вві́йдеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій ца́рю, присягнув був своїй невільниці, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на троні моїм. Чому́ ж зацарюва́в Адо́нія?

И вот, когда ты ещё будешь говорить там с царём, войду и я вслед за тобою и дополню слова твои.

Ото, ти ще будеш говорити там із царем, а я ввійду́ за тобою, і потверджу́ слова твої“.

Вирсавия пошла к царю в спальню; царь был очень стар, и Ависага Сунамитянка прислуживала царю;

І ввійшла Вірсаві́я до царя в кімна́ту, — а цар був дуже стари́й, і шунаммітка Авішаґ послуго́вувала цареві.

и наклонилась Вирсавия и поклонилась царю; и сказал царь: что тебе?

І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі. А цар сказав: „Що́ тобі?“

Она сказала ему: господин мой, царь! ты клялся рабе твоей Господом, Богом твоим: «сын твой Соломон будет царствовать после меня, и он сядет на престоле моём».

І вона сказала йому: „Пане мій, ти присягнув був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломо́н, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моїм.

А теперь, вот, Адония воцарился, и ты, господин мой, царь, не знаешь о том.

А тепер ось зацарюва́в Адо́нія, а ти, пане мій ца́рю, не знаєш про те.

И заколол он множество волов, тельцов и овец, и пригласил всех сыновей царских и священника Авиафара, и военачальника Иоава; Соломона же, раба твоего, не пригласил.

І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї, і покликав усіх царськи́х синів, і священика Евіятара та Йоава, вождя́ війська, а раба твого Соломо́на не покликав.

Но ты, господин мой, — царь, и глаза всех Израильтян устремлены на тебя, чтобы ты объявил им, кто сядет на престоле господина моего, царя, после него;

А ти, пане мій ца́рю, — очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто́ буде сидіти на троні пана мого царя по ньому.

иначе, когда господин мой, царь, почиет с отцами своими, падёт обвинение на меня и на сына моего Соломона.

Іна́кше станеться, як спочи́не пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломо́н винними“.

Когда она ещё говорила с царём, пришёл и пророк Нафан.

І ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Ната́н.

И сказали царю, говоря: вот Нафан пророк. И вошёл он к царю и поклонился царю лицом до земли.

І доне́сли цареві, говорячи: „Ось пророк Ната́н!“ І ввійшов він перед цареве обличчя, і впав перед царем обличчям своїм до землі.

И сказал Нафан: господин мой, царь! сказал ли ты: «Адония будет царствовать после меня и он сядет на престоле моём»?

І сказав Ната́н: „Пане мій ца́рю! Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм?

Потому что он ныне сошёл и заколол множество волов, тельцов и овец, и пригласил всех сыновей царских и военачальников и священника Авиафара, и вот, они едят и пьют у него и говорят: «да живёт царь Адония!»

Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї. І він покли́кав усіх царськи́х синів, і провідників ві́йська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адо́нія!

А меня, раба твоего, и священника Садока, и Ванею, сына Иодаева, и Соломона, раба твоего, не пригласил.

А мене — я раб твій! — і священика Садо́ка, і Бена́ю, сина Єгоядиного, та раба твого Соломона не покли́кав.

Не сталось ли это по воле господина моего, царя, и для чего ты не открыл рабу твоему, кто сядет на престоле господина моего, царя, после него?

Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідо́мив раба свого, хто́ буде сидіти на троні мого пана царя по ньому?“

И отвечал царь Давид и сказал: позовите ко мне Вирсавию. И вошла она и стала пред царём.

А цар Давид відповів та й сказав: „Покличте мені Вірсаві́ю!“ І прийшла́ вона перед царське́ обличчя, і стала перед царем.

И клялся царь и сказал: жив Господь, избавлявший душу мою от всякой беды!

І присягну́в цар та й сказав: „Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха, —

Как я клялся тебе Господом, Богом Израилевым, говоря, что Соломон, сын твой, будет царствовать после меня и он сядет на престоле моём вместо меня, так я и сделаю это сегодня.

як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, — так я й зроблю́ цього дня!“

И наклонилась Вирсавия лицом до земли, и поклонилась царю, и сказала: да живёт господин мой, царь Давид, вовеки!

І вклонилася Вірсаві́я обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: „Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!“

И сказал царь Давид: позовите ко мне священника Садока и пророка Нафана и Ванею, сына Иодаева. И вошли они к царю.

І сказав цар Давид: „Покличте мені священика Садо́ка, і пророка Ната́на та Бена́ю, сина Єгоя́диного“. І поприхо́дили вони перед царе́ве обличчя.

И сказал им царь: возьмите с собою слуг господина вашего и посадите Соломона, сына моего, на мула моего, и сведите его к Гиону,

І сказав цар до них: Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою му́лицю, і зведіть його до Ґіхону.

и да помажет его там Садок священник и Нафан пророк в царя над Израилем, и затрубите трубою и возгласите: «да живёт царь Соломон!»

А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурмі́ть у сурму́ та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон!

Потом проводите его назад, и он придёт и сядет на престоле моём; он будет царствовать вместо меня; ему завещал я быть вождём Израиля и Иуды.

Потім пі́дете за ним, а він уві́йде та й сяде на моєму троні, і він буде царюва́ти замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою“.

И отвечал Ванея, сын Иодаев, царю и сказал: аминь, — да скажет так Господь, Бог господина моего, царя!

І відповів Беная, син Єгоядин, та й сказав: „Амінь. Так нехай скаже Господь, Бог пана мого царя!

Как был Господь, Бог, с господином моим, царём, так да будет Он с Соломоном и да возвеличит престол его более престола господина моего, царя Давида!

Як був Госпо́дь із паном моїм царем, так нехай буде з Соломоном, і нехай Він звели́чить трон його над трона пана мого царя Давида!“

И пошли Садок священник и Нафан пророк и Ванея, сын Иодая, и Хелефеи и Фелефеи, и посадили Соломона на мула царя Давида, и повели его к Гиону.

І пішов священик Садок та пророк Натан, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели́ його до Ґіхону.

И взял Садок священник рог с елеем из скинии и помазал Соломона. И затрубили трубою, и весь народ восклицал: да живёт царь Соломон!

І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона. І засурми́ли в сурму́, та й кричав увесь народ: „Нехай живе цар Соломон!“

И весь народ провожал Соломона, и играл народ на свирелях, и весьма радовался, так что земля расседалась от криков его.

І піднявся за ним ввесь народ. А народ грав на сопі́лках та радів великою радістю, аж земля розпада́лася від їхнього голосу!

И услышал Адония и все приглашённые им, как только перестали есть; а Иоав, услышав звук трубы, сказал: отчего этот шум волнующегося города?

І почув це Адонія та всі покли́кані, що були з ним, а вони тількищо скінчи́ли їсти. І почув Йоав голос сурми́ та й сказав: „Що це за крик та гамір у місті?“

Ещё он говорил, как пришёл Ионафан, сын священника Авиафара. И сказал Адония: войди; ты — честный человек и несёшь добрую весть.

Ще він говорив, аж ось прихо́дить Йоанатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: „Увійди, бо ти муж гідний, і звісти нам щось добре!“

И отвечал Ионафан и сказал Адонии: да, господин наш, царь Давид, поставил Соломона царём;

І відповів Йонатан та й сказав до Адонії: „Таж пан наш цар Давид настанови́в на царя Соломона!

и послал царь с ним Садока священника и Нафана пророка, и Ванею, сына Иодая, и Хелефеев и Фелефеев, и они посадили его на мула царского;

І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадили його на царську́ му́лицю.

и помазали его Садок священник и Нафан пророк в царя в Гионе, и оттуда отправились с радостью, и пришёл в движение город. Вот отчего шум, который вы слышите.

І пома́зали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І повихо́дили вони звідти веселі, і зашуміло місто. Це той голос, що ви чули.

И Соломон уже сел на царском престоле.

І Соломон уже засів на троні царства.

И слуги царя приходили поздравить господина нашего, царя Давида, говоря: «Бог твой да прославит имя Соломона более твоего имени и да возвеличит престол его более твоего престола». И поклонился царь на ложе своём,

І також посхо́дилися царські́ слу́ги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, говорячи: Нехай Бог твій учинить Соломонове ім'я́ славнішим від твого імени, і нехай звеличить його трон над трона твого́! І вклонився цар на ло́жі своїм.

и сказал царь так: «благословен Господь, Бог Израилев, Который сегодня дал сидящего на престоле моём, и очи мои видят это!»

І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидя́чого на моїм троні, а мої очі те бачать!“

Тогда испугались и встали все приглашённые, которые были у Адонии, и пошли каждый своею дорогою.

І затремтіли, і повставали всі покли́кані, що були з Адонією, і пішли кожен на доро́гу свою...

Адония же, боясь Соломона, встал и пошёл и ухватился за роги жертвенника.

А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопи́вся за роги же́ртівника.

И донесли Соломону, говоря: вот, Адония боится царя Соломона, и вот, он держится за роги жертвенника, говоря: «пусть поклянётся мне теперь царь Соломон, что он не умертвит раба своего мечом».

І донесено Соломонові, кажучи: „Ось Адо́нія злякався царя Соломона, й ось він схопи́вся за роги же́ртівника, кажучи: Нехай цар Соломон зараз присягне́ мені, що не вб'є свого раба мече́м!“

И сказал Соломон: если он будет человеком честным, то ни один волос его не упадёт на землю; если же найдётся в нём лукавство, то умрёт.

І сказав Соломон: „Якщо він буде му́жем че́сним, ані волоси́на його не впаде на землю! А якщо зна́йдеться в ньому зло, то помре“.

И послал царь Соломон, и привели его от жертвенника. И он пришёл и поклонился царю Соломону; и сказал ему Соломон: иди в дом свой.

І послав цар Соломон, і відвели́ його від же́ртівника. І прийшов він, і впав перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: „Іди до свого дому!“

« 24 глава 2 глава »