Иеремия 10 глава

Книга пророка Иеремии
Синодальный перевод → Переклад Огієнка

Слушайте слово, которое Господь говорит вам, дом Израилев.

Послухайте слова того́, що вам каже Госпо́дь, о доме Ізраїлів!

Так говорит Господь: не учитесь путям язычников и не страшитесь знамений небесных, которых язычники страшатся.

Так говорить Госпо́дь: Не навчайтесь доріг цих наро́дів, і небесних озна́к не лякайтесь, — бо тільки пога́ни лякаються їх!

Ибо уставы народов — пустота: вырубают дерево в лесу, обделывают его руками плотника при помощи топора,

Бо устави наро́дів — марно́та вони, божок бо — це дерево, з лісу ви́рубане, і це ді́ло рук майстра сокирою!

покрывают серебром и золотом, прикрепляют гвоздями и молотом, чтобы не шаталось.

Срі́блом та зло́том його прикра́шають, цвя́хами та молотка́ми прикрі́плюють їх, і він не захитається.

Они — как обточенный столп, и не говорят; их носят, потому что ходить не могут. Не бойтесь их, ибо они не могут причинить зла, но и добра делать не в силах.

Вони, як опу́дало на огірко́вім горо́ді, й безмовні, і конче їх носять, бо не ходять вони. Не бійтеся їх, бо не вчинять лихого, і також учинити добро — це не в їхній силі!

Нет подобного Тебе, Господи! Ты велик, и имя Твоё велико могуществом.

Такого, як Ти, нема, Господи: Ти великий й велике Ім'я́ Твоє могу́тністю!

Кто не убоится Тебя, Царь народов? ибо Тебе единому принадлежит это; потому что между всеми мудрецами народов и во всех царствах их нет подобного Тебе.

Хто не буде боятись Тебе, Ца́рю наро́дів? Бо Тобі це належить, бо між усіма́ мудреця́ми наро́дів і в усьо́му їхньому царстві немає такого, як Ти!

Все до одного они бессмысленны и глупы; пустое учение — это дерево.

Вони стали всі ра́зом безумні й безглузді, — наука марна́ — оце дерево!

Разбитое в листы серебро привезено из Фарсиса, золото — из Уфаза, дело художника и рук плавильщика; одежда на них — гиацинт и пурпур: всё это — дело людей искусных.

Срібна бляха з Тарші́шу приве́зена, злото ж з Офі́ру, праця ма́йстра й руки́ золота́рської, блаки́ть та пурпу́ра — їхня одіж, усі́ вони — праця мистців.

А Господь Бог есть истина; Он есть Бог живый и Царь вечный. От гнева Его дрожит земля, и народы не могут выдержать негодования Его.

А Господь — Бог правдивий, Він — Бог Живий та Цар вічний! Від гніву Його затрясе́ться земля, і не знесу́ть Його гніву наро́ди.

Так говорите им: боги, которые не сотворили неба и земли, исчезнут с земли и из-под небес.

Отак їм скажіть: бо́ги, що неба й землі не вчинили, погинуть з землі та з-під неба цього!

Он сотворил землю силою Своею, утвердил вселенную мудростью Своею и разумом Своим распростёр небеса.

Своєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселе́нну, і небо напну́в Своїм розумом.

По гласу Его шумят воды на небесах, и Он возводит облака от краёв земли, творит молнии среди дождя и изводит ветер из хранилищ Своих.

Як голос Його забрини́ть, — у небеса́х шумлять води, а коли підіймає Він хмари із кра́ю землі, коли бли́скавки чинить дощем та вітер виво́дить з криївок Своїх,

Безумствует всякий человек в своём знании, срамит себя всякий плавильщик истуканом своим, ибо выплавленное им есть ложь, и нет в нём духа.

тоді кожна люди́на дурі́є в своєму знанні́, усяк золота́р посоро́млений через бовва́на, бо ві́длив його — це неправда, і немає в них духа!

Это совершенная пустота, дело заблуждения; во время посещения их они исчезнут.

Марно́та вони, вони праця на сміх, — в час наві́щення їх вони згинуть!

Не такова, как их, доля Иакова; ибо Бог его есть Творец всего, и Израиль есть жезл наследия Его; имя Его — Господь Саваоф.

Не така, як оці, частка Яковова, бо Він все вформува́в, а Ізраїль — племе́но спа́дку Його, Господь Савао́т — Його Йме́ння!

Убирай с земли имущество твоё, имеющая сидеть в осаде;

Забери із землі свій това́р, ти, що сидиш ув обло́зі!

ибо так говорит Господь: вот, Я выброшу жителей сей земли на сей раз и загоню их в тесное место, чтобы схватили их.

Бо Господь каже так: Ось цим ра́зом Я кину мешка́нців цієї землі, мов із пра́щі, і прити́сну їх так, щоб пізна́ння знайшли.

Горе мне в моём сокрушении; мучительна рана моя, но я говорю сам в себе: «подлинно, это моя скорбь, и я буду нести её;

Ой, горе мені з-за нещастя мого́, моя рана болю́ча! А я говорив: це хвороба моя, і знесу́ я її.

шатёр мой опустошён, и все верёвки мои порваны; дети мои ушли от меня, и нет их: некому уже раскинуть шатра моего и развесить ковров моих,

Наме́та мого́ попусто́шено і зі́рвані всі мої шну́ри. Розійшли́сь мої діти від мене й нема їх, нема вже кому́ розтягну́ти наме́та мого́ та пові́сити заві́си мої.

ибо пастыри сделались бессмысленными и не искали Господа, а потому они и поступали безрассудно, и всё стадо их рассеяно».

Бо па́стирі стали безглу́зді, і вони не зверта́лись до Господа, — тому́ не щасти́лося їм, і розпоро́шене все їхнє ста́до.

Несётся слух: вот он идёт, и большой шум от страны северной, чтобы города Иудеи сделать пустынею, жилищем шакалов.

Голос звістки: Іде ось, і гу́ркіт великий з півні́чного кра́ю, щоб ю́дські міста́ оберну́ти в спусто́шення, на мешка́ння шака́лів.

Знаю, Господи, что не в воле человека путь его, что не во власти идущего давать направление стопам своим.

Знаю, Господи, я, що не в волі люди́ни доро́ги її, не в силі люди́ни, коли вона ходить, кермува́ти своїм кро́ком.

Наказывай меня, Господи, но по правде, не во гневе Твоём, чтобы не умалить меня.

Карай мене, Господи, тільки ж за су́дом, не гнівом Своїм, щоб не знищити мене́!

Излей ярость Твою на народы, которые не знают Тебя, и на племена, которые не призывают имени Твоего; ибо они съели Иакова, пожрали его и истребили его, и жилище его опустошили.

Вилий лю́тість Свою на наро́ди, що не знають Тебе, та на ро́ди, що Йме́ння Твого не кликали, що Якова з'їли й поже́рли його, і погубили його, а мешка́ння його опусто́шили!“

« 9 глава 11 глава »