От Луки 1 глава

Евангелие от Луки
Синодальный перевод → Сучасний переклад

Как уже многие начали составлять повествования о совершенно известных между нами событиях,

1-4 Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле,[1] аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда.

как передали нам то бывшие с самого начала очевидцами и служителями Слова,

то рассудилось и мне, по тщательном исследовании всего сначала, по порядку описать тебе, достопочтенный Феофил,

чтобы ты узнал твёрдое основание того учения, в котором был наставлен.

Во дни Ирода, царя Иудейского, был священник из Авиевой чреды, именем Захария, и жена его из рода Ааронова, имя ей Елисавета.

У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія.[2] Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.

Оба они были праведны пред Богом, поступая по всем заповедям и уставам Господним беспорочно.

Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.

У них не было детей, ибо Елисавета была неплодна, и оба были уже в летах преклонных.

Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.

Однажды, когда он в порядке своей чреды служил пред Богом,

8-9 Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до Храму Господнього й покадити там.

по жребию, как обыкновенно было у священников, досталось ему войти в храм Господень для каждения,

а всё множество народа молилось вне во время каждения, —

Дуже багато людей зібралося біля стін Храму молитися, коли Захарія почав кадити.

тогда явился ему Ангел Господень, стоя по правую сторону жертвенника кадильного.

І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.

Захария, увидев его, смутился, и страх напал на него.

Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.

Ангел же сказал ему: не бойся, Захария, ибо услышана молитва твоя, и жена твоя Елисавета родит тебе сына, и наречёшь ему имя: Иоанн;

Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.

и будет тебе радость и веселие, и многие о рождении его возрадуются,

Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.

ибо он будет велик пред Господом; не будет пить вина и сикера, и Духа Святого исполнится ещё от чрева матери своей;

Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим.

и многих из сынов Израилевых обратит к Господу Богу их;

І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.

и предыдет пред Ним в духе и силе Илии, чтобы возвратить сердца отцов детям, и непокоривым образ мыслей праведников, дабы представить Господу народ приготовленный.

Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».

И сказал Захария Ангелу: по чему я узнаю это? ибо я стар, и жена моя в летах преклонных.

І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».

Ангел сказал ему в ответ: я Гавриил, предстоящий пред Богом, и послан говорить с тобою и благовестить тебе сие;

У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.

и вот, ты будешь молчать и не будешь иметь возможности говорить до того дня, как это сбудется, за то, что ты не поверил словам моим, которые сбудутся в своё время.

Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».

Между тем народ ожидал Захарию и дивился, что он медлит в храме.

Люди біля Храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.

Он же, выйдя, не мог говорить к ним; и они поняли, что он видел видение в храме; и он объяснялся с ними знаками, и оставался нем.

А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в Храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.

А когда окончились дни службы его, возвратился в дом свой.

Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.

После сих дней зачала Елисавета, жена его, и таилась пять месяцев и говорила:

Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.

так сотворил мне Господь во дни сии, в которые призрел на меня, чтобы снять с меня поношение между людьми.

Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».

В шестой же месяц послан был Ангел Гавриил от Бога в город Галилейский, называемый Назарет,

26-27 Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.

к Деве, обручённой мужу, именем Иосифу, из дома Давидова; имя же Деве: Мария.

Ангел, войдя к Ней, сказал: радуйся, Благодатная! Господь с Тобою; благословенна Ты между жёнами.

Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».

Она же, увидев его, смутилась от слов его и размышляла, что бы это было за приветствие.

Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.

И сказал Ей Ангел: не бойся, Мария, ибо Ты обрела благодать у Бога;

І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.

и вот, зачнёшь во чреве, и родишь Сына, и наречёшь Ему имя: Иисус.

Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.

Он будет велик и наречётся Сыном Всевышнего, и даст Ему Господь Бог престол Давида, отца Его;

Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.

и будет царствовать над домом Иакова вовеки, и Царству Его не будет конца.

Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».

Мария же сказала Ангелу: как будет это, когда Я мужа не знаю?

Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»

Ангел сказал Ей в ответ: Дух Святой найдёт на Тебя, и сила Всевышнего осенит Тебя; посему и рождаемое Святое наречётся Сыном Божиим.

Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.

Вот и Елисавета, родственница Твоя, называемая неплодною, и она зачала сына в старости своей, и ей уже шестой месяц,

І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!

ибо у Бога не останется бессильным никакое слово.

Немає нічого неможливого для Бога”».

Тогда Мария сказала: се, Раба Господня; да будет Мне по слову твоему. И отошёл от Неё Ангел.

Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.

Встав же Мария во дни сии, с поспешностью пошла в нагорную страну, в город Иудин,

Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського.

и вошла в дом Захарии, и приветствовала Елисавету.

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

Когда Елисавета услышала приветствие Марии, взыграл младенец во чреве её; и Елисавета исполнилась Святого Духа,

І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа.

и воскликнула громким голосом, и сказала: благословенна Ты между жёнами, и благословен плод чрева Твоего!

Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш.

И откуда это мне, что пришла Матерь Господа моего ко мне?

Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?

Ибо когда голос приветствия Твоего дошёл до слуха моего, взыграл младенец радостно во чреве моём.

Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.

И блаженна Уверовавшая, потому что совершится сказанное Ей от Господа.

Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».

И сказала Мария: величит душа Моя Господа,

І мовила Марія:

и возрадовался дух Мой о Боге, Спасителе Моём,

«Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,

что призрел Он на смирение Рабы Своей, ибо отныне будут ублажать Меня все роды;

бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,

что сотворил Мне величие Сильный, и свято имя Его;

бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе.

и милость Его в роды родов к боящимся Его;

Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.

явил силу мышцы Своей; рассеял надменных помышлениями сердца их;

Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.

низложил сильных с престолов, и вознёс смиренных;

Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.

алчущих исполнил благ, и богатящихся отпустил ни с чем;

Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.

воспринял Израиля, отрока Своего, воспомянув милость,

Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,

как говорил отцам нашим, к Аврааму и семени его до века.

як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди».

Пребыла же Мария с нею около трёх месяцев, и возвратилась в дом свой.

Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.

Елисавете же настало время родить, и она родила сына.

Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.

И услышали соседи и родственники её, что возвеличил Господь милость Свою над нею, и радовались с нею.

Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.

В восьмой день пришли обрезать младенца и хотели назвать его, по имени отца его, Захариею.

І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.

На это мать его сказала: нет, а назвать его Иоанном.

Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».

И сказали ей: никого нет в родстве твоём, кто назывался бы сим именем.

Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».

И спрашивали знаками у отца его, как бы он хотел назвать его.

Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.

Он потребовал дощечку и написал: «Иоанн имя ему». И все удивились.

Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.

И тотчас разрешились уста его и язык его, и он стал говорить, благословляя Бога.

Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.

И был страх на всех, живущих вокруг них; и рассказывали обо всём этом по всей нагорной стране Иудейской.

І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.

Все слышавшие положили это на сердце своём и говорили: что будет младенец сей? И рука Господня была с ним.

Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.

И Захария, отец его, исполнился Святого Духа и пророчествовал, говоря:

А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:

благословен Господь Бог Израилев, что посетил народ Свой и сотворил избавление ему,

«Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.

и воздвиг рог спасения нам в дому Давида, отрока Своего,

І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,

как возвестил устами бывших от века святых пророков Своих,

як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину.

что спасёт нас от врагов наших и от руки всех ненавидящих нас;

Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,

сотворит милость с отцами нашими и помянет святой завет Свой,

аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт, [3]

клятву, которою клялся Он Аврааму, отцу нашему, дать нам,

про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:

небоязненно, по избавлении от руки врагов наших,

визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,

служить Ему в святости и правде пред Ним, во все дни жизни нашей.

а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.

И ты, младенец, наречёшься пророком Всевышнего, ибо предыдешь пред лицом Господа приготовить пути Ему,

Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому

дать уразуметь народу Его спасение в прощении грехов их,

і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.

по благоутробному милосердию Бога нашего, которым посетил нас Восток свыше,

Через велике милосердя нашого Бога новий день [4] засяє на нас з висоти,

просветить сидящих во тьме и тени смертной, направить ноги наши на путь мира.

щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».

Младенец же возрастал и укреплялся духом, и был в пустынях до дня явления своего Израилю.

Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.

Примечания:

Синодальный перевод

5, 8 чреда — очередь, последовательная смена чего-либо.

15 сикера — крепкий алкоголь из меда, фруктового сока, зерна.

17, 76 предыдет, предыдешь — прийти прежде, перед; идти впереди, предшествовать.

53 алкать — почувствовать голод, захотеть есть, проголодаться.

78 благоутробие — внутреннее благорасположение, доброта сердца, милосердие, сострадание.

« 16 глава 2 глава »