Иоиль 1 глава

Книга пророка Иоиля
Синодальный перевод → Українська Біблія. Турконяк

Слово Господне, которое было к Иоилю, сыну Вафуила.

Господнє слово, яке було до Йоіла, сина Ватуїла.

Слушайте это, старцы, и внимайте, все жители земли сей: бывало ли такое во дни ваши или во дни отцов ваших?

Послухайте це, старці, і сприйміть усі, що живете на землі. Чи сталося таке у ваші дні, чи в дні ваших батьків?

Передайте об этом детям вашим; а дети ваши пусть скажут своим детям, а их дети следующему роду:

Про це ви розповісте вашим дітям, і ваші діти — їхнім дітям, а їхні діти — наступному поколінню.

оставшееся от гусеницы ела саранча, оставшееся от саранчи ели черви, а оставшееся от червей доели жуки.

Те, що залишилося від гусениці, пожерла сарана, те, що залишилося від сарани, пожерла личинка сарани, і те, що залишилося по личинці сарани, пожерла іржа.

Пробудитесь, пьяницы, и плачьте и рыдайте, все пьющие вино, о виноградном соке, ибо он отнят от уст ваших!

Тож витверезіться, сп’янілі, від свого вина і заплачте! Заридайте, усі, що п’єте вино до оп’яніння, бо забрано з ваших уст веселість і радість!

Ибо пришёл на землю Мою народ сильный и бесчисленный; зубы у него — зубы львиные, и челюсти у него — как у львицы.

Адже сильний і незліченний народ пішов на Мою землю, його зуби — зуби лева, і його кутні зуби, як у левеняти.

Опустошил он виноградную лозу Мою и смоковницу Мою обломал, ободрал её догола и бросил; сделались белыми ветви её.

Віддам Мій виноградник на знищення і Мої смоківниці на розбиття. Він справді дослідив [1] його і повалив, вибілив його галузки.

Рыдай, как молодая жена, препоясавшись вретищем, о муже юности своей!

Заплач до Мене більше від невістки, підперезаної мішковиною за свого чоловіка-молодця!

Прекратилось хлебное приношение и возлияние в доме Господнем; плачут священники, служители Господни.

Забрано жертву і жертву виливання з Господнього дому. Плачте, священики, що служите жертовникові,

Опустошено поле, сетует земля; ибо истреблён хлеб, высох виноградный сок, завяла маслина.

бо рівнини потерпіли. Нехай заплаче земля, бо пшениця потерпіла, вино висохло, зменшилася олія.

Краснейте от стыда, земледельцы, рыдайте, виноградари, о пшенице и ячмене, потому что погибла жатва в поле,

Посохли рільники, плачте, посілості, над пшеницею і ячменем, бо пропав урожай з поля.

засохла виноградная лоза и смоковница завяла; гранатовое дерево, пальма и яблоня, все дерева в поле посохли; потому и веселье у сынов человеческих исчезло.

Виноградник висох, і смоківниці змаліли. Гранатові яблука, пальми, яблуня і всі дерева поля засохли, бо людські сини засоромили радість.

Препояшьтесь вретищем и плачьте, священники! рыдайте, служители алтаря! войдите, ночуйте во вретищах, служители Бога моего! ибо не стало в доме Бога вашего хлебного приношения и возлияния.

Підв’яжіться і плачте, священики, плачте, ви, що служите жертовникові! Увійдіть, засніть, одягнені в мішковину, — ви, що служите Богові, бо забрано з дому вашого Бога жертву і жертву виливання.

Назначьте пост, объявите торжественное собрание, созовите старцев и всех жителей страны сей в дом Господа Бога вашего и взывайте к Господу.

Освятіть піст, сповістіть лікування, зберіть усіх старійшин, що живуть на землі, до дому вашого Бога і заголосіть ревно до Господа:

О, какой день! ибо день Господень близок; как опустошение от Всемогущего придёт он.

Горе мені, горе мені, горе мені в день, бо Господній день близько і прийде, як нещастя з нещасть!

Не пред нашими ли глазами отнимается пища, от дома Бога нашего — веселье и радость?

Перед вашими очима знищена їжа, веселість і радість від дому вашого Бога.

Истлели зёрна под глыбами своими, опустели житницы, разрушены кладовые, ибо не стало хлеба.

Скочили телиці біля своїх ясел, знищені скарби, розбиті чавила, бо зерно висохло.

Как стонет скот! уныло ходят стада волов, ибо нет для них пажити; томятся и стада овец.

Що собі зберемо? Заплакали стада волів, бо немає для них пасовиська, і пропали отари овець.

К Тебе, Господи, взываю; ибо огонь пожрал злачные пастбища пустыни, и пламя попалило все дерева в поле.

До Тебе, Господи, закличу, бо вогонь знищив гарні місця пустелі, і полум’я спалило всі дерева поля.

Даже и животные на поле взывают к Тебе, потому что иссохли потоки вод и огонь истребил пастбища пустыни.

І худоба рівнини поглянула до Тебе, бо висохли джерела вод, і вогонь пожер гарні околиці пустелі.

Примечания:

Синодальный перевод

10 сетовать — роптать, жаловаться.

18 пажить — пастбище, поле, луг.

« 14 глава 2 глава »