2 Тимофія 1 глава

¹ Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, щоб звістувати обітницю життя, що в Христі Ісусі,

² Тимотеєві, любому синові: благодать, милосердя і мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого.

⁴ згадуючи твої сльози, бажаю побачитися з тобою, щоб сповнитися радощами.

⁵ Пригадую собі ту щиру віру, що у тобі, яка перш була вселилась у твою бабуню Лоїду та у твою матір Евніку, а я певен, що й у тебе.

⁶ З тієї причини пригадую тобі, щоб ти оживив дар Божий, який у тобі через покладання рук моїх.

⁷ Бо Бог дав нам не духа страху, а сили, любови й поміркованости.

⁸ Тож не соромся свідоцтва Господа нашого, ні мене, його в'язня, але перенось труди зо мною для Євангелії, за допомогою Бога,

⁹ який спас нас і покликав святим покликом, не за наші діла, а за власним рішенням та благодаттю, що була нам дана в Христі Ісусі перед відвічними часами;

¹⁰ об'явлена ж була тепер через появу Спаса нашого Христа Ісуса, який знищив смерть і освітлив життя і нетління Євангелією,

¹¹ що для неї встановлений я проповідником, апостолом та вчителем.

¹² Власне, тому й терплю я оце, але не соромлюся, бо знаю, в кого я увірував, і я певен, що він спроможний зберегти моє передання на той день.

¹⁴ Бережи добре передання за допомогою Духа Святого, який живе в нас.

¹⁶ Нехай Господь дасть милосердя домові Онисифора, бо він часто мене підкріплював, не соромивсь і моїх кайданів,

¹⁷ а бувши в Римі, шукав мене запопадливо і знайшов.

¹⁸ Хай Господь дасть йому знайти милосердя в той день. А скільки послуг він зробив мені в Ефесі, ти знаєш ліпше від мене.

Стих 7

Как никто не обладает надлежащими мудростью, разумением, советом и крепостью, не является сознательно благочестивым или благочестиво сознательным, как никто не испытывает трепетного страха перед Богом — если не воспримет дух премудрости и разума... совета и крепости... ведения и благочестия... и страха Божьего (2 и почиет на нем Дух Господень, дух премудрости и разума, дух совета и крепости, дух ведения и благочестия; 3 и страхом Господним исполнится, и будет судить не по взгляду очей Своих и не по слуху ушей Своих решать дела. Ис 11:2−3); как никто не имеет истинной силы, искренней любви, богобоязненного целомудрия, кроме как через дух силы и любви и целомудрия, — так и без духа веры никто не будет верующим надлежащим образом.

Источник: Послания 194, Сl. 0262, 194.57.4.189.23

Стих 9

Павел говорит: Я веру сохранил (7 Подвигом добрым я подвизался, течение совершил, веру сохранил; 2Тим 4:7), но он же и говорит: Я знаю, в Кого уверовал, и уверен, что Он силен сохранить залог мой на оный день (12 По сей причине я и страдаю так; но не стыжусь. Ибо я знаю, в Кого уверовал, и уверен, что Он силен сохранить залог мой на оный день. 2Тим 1:12), то есть вверенное мною, поскольку некоторые списки содержат не термин depositum1 , а более ясный термин commendatum.

Но что мы вверяем Богу, если не те вещи, о которых мы молимся, чтобы Он их сохранил, и среди них и сама наша вера? Ибо что еще вверил Господь, молясь за апостола Петра, когда Он ему говорит: Я молился о тебе, Петр, чтобы не оскудела вера твоя (32 но Я молился о тебе, чтобы не оскудела вера твоя; и ты некогда, обратившись, утверди братьев твоих. Лк 22:32), — если не его веру, чтобы Бог ее сохранил, дабы не оскудела она в уступках искушениям?

О позиции Пелагия 14.35, Cl.0348,14.35.91.3−8

Примечания

• 1 — В данном случае Августин точно цитирует Вульгату, в которой используется термин depositum ( залог, нечто переданное).— Прим. ред.