Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Переклад Хоменка → Пераклад Анатоля Клышкi

 
 

Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що у розсіянні, привіт!
 
Іякаў, раб Бога і Госпада Ісуса Хрыста, — дванаццаці плямёнам, якія ў рассеянні: Радавацца!

Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам.
 
Лічыце ўсялякаю радасцю, браты мае, кожны раз, калі трапляеце ў розныя выпрабаванні,

Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість,
 
ведаючы, што праверка вашай веры выпрацоўвае вытрываласць.

за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.
 
А вытрываласць няхай мае свой дасканалы вынік, каб вы былі дасканалыя і цэласныя, ні ў чым не мелі нястачы.

Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться.
 
Калі ж у каго з вас нестае мудрасці, няхай просіць у Бога, Які дае ўсім шчодра і без папроку, і дасца яму.

Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер.
 
Але няхай просіць з вераю, ані не сумняваючыся, бо той, хто сумняваецца, падобны да марской хвалі, якую гоніць і кідае вецер.

Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа; —
 
Бо няхай той чалавек не думае, што ён атрымае нешта ад Госпада,

людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах.
 
двудушны чалавек няўстойлівы на ўсіх сваіх дарогах.

Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням,
 
І няхай прыніжаны брат ганарыцца ў сваім узвышэнні,

а багатий — пониженням своїм, бо й він промине так, мов цвіт трави.
 
а багаты — у сваім прыніжэнні, бо, як палявая кветка, ён адыдзе.

Зійшло бо пекуче сонце й траву висушило, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий у своїх заходах зів'яне.
 
Бо ўзышло сонца са спякотаю і высушыла траву, і кветка яе апала, і краса яе выгляду загінула; так і багаты завяне на сваіх дарогах.

Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять.
 
Дабраславёны чалавек, які выстойвае перад спакусаю, бо, будучы, выпрабаваным, ён атрымае вянок жыцця, які Ён1 абяцаў тым, хто любіць Яго.

Ніхто спокушуваний нехай не каже: Бог мене спокушає; бо Бог не може бути спокушуваний злом, і сам він не спокушає нікого;
 
Няхай ніхто пры спакусе не кажа: «Мяне спакушае Бог», бо не спакушаецца Бог злом і Сам не спакушае нікога.

кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить.
 
Але кожны спакушаецца зваблены і зманены ўласнай пажадлівасцю;

А потім пожадливість, завагітнівши, породжує гріх; гріх же, здійснений, — породжує смерть.
 
пасля пажадлівасць, зачаўшы, нараджае грэх; а зроблены грэх спараджае смерць.

Не вводьте, мої любі брати, самих себе в оману.
 
Не падманвайцеся, браты мае ўлюбёныя.

Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни.
 
Кожнае добрае дарэнне і кожны дасканалы дар — з вышыняў, зыходзіць ад Бацькі свяцілаў, у Якога няма змянення і ні ценю перамены.

Він забажав нас породити словом правди, щоб ми були немов первістками його створінь.
 
Ён, захацеўшы, нарадзіў нас словам праўды, каб мы былі некаторым пачаткам Яго стварэнняў.

Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву,
 
Ведайце2, браты мае ўлюбёныя: няхай жа кожны чалавек будзе хуткі, каб слухаць, марудлівы, каб сказаць, марудлівы — гневацца;

бо гнів людини не чинить справедливости Божої.
 
бо гнеў чалавека не творыць праведнасці Божай.

Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі.
 
Таму, адклаўшы ўсялякі бруд і празмернасць злосці, з лагоднасцю прыміце пасаджанае ў вас слова, якое можа выратаваць вашы душы.

Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи.
 
Будзьце ж выканаўцамі слова, а не толькі слухачамі, якія ашукваюць саміх сябе.

Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи:
 
Бо калі хто слухае слова, а не выконвае, той падобны да чалавека, які разглядвае ў люстэрку сваё аблічча, што мае ад нараджэння;

ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він.
 
бо ён разгледзеў сябе і пайшоў, і адразу забыўся, які ён.

Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, — не як слухач-забудько, а як виконавець діла, — той щасливий у ділі своїм.
 
Але хто паглыбляецца ў дасканалы закон, закон свабоды і жыве ў ім, будучы не забыўлівым слухачом, а выканаўцам работы, той будзе шчаслівы ў сваёй дзейнасці.

Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує язика, лиш обманює своє серце, побожність того марна.
 
Калі хто думае, што ён набожны і не зацугляе свайго языка, але ашуквае сваё сэрца, — марная таго набожнасць.

Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу.
 
Чыстая і беззаганная набожнасць перад Богам і Бацькам вось што: даглядаць сіротаў і ўдоваў у іх бядзе, захоўваць сябе незаплямленым ад свету.

Примечания:

 
 
Пераклад Анатоля Клышкi
12 1: У некат. рукап.: Госпад.
19 2: У некат. рукап.: Так што.
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.