2 Коринтян 1 глава

Друге послання св. апостола Павла до коринтян
Переклад Хоменка → Перевод Еп. Кассиана

Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимотей, Церкві Божій, що в Корінті, з усіма святими в усій Ахаї:

Павел, волею Божией апостол Христа Иисуса, и Тимофей брат, церкви Божией, находящейся в Коринфе, со всеми святыми, находящимися в Ахаии,

благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

— благодать вам и мир от Бога Отца нашего и Господа Иисуса Христа.

Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи,

Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа, Отец милосердия и Бог всяческого утешения,

що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає.

утешающий нас во всей нашей скорби, чтобы мы могли утешать находящихся во всякой скорби тем утешением, которым Бог утешает нас самих.

Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення.

Потому что, как умножаются страдания Христовы в нас, так умножается Христом и утешение наше.

Отже, чи то ми терпимо скорботи, то на вашу втіху та спасіння; чи втішаємось, то теж на вашу втіху, що дає вам силу переносити терпеливо ті самі страждання, які й ми терпимо.

А скорбим ли мы, скорбим для вашего утешения и спасения; утешаемся ли, утешаемся для вашего утешения, осуществляющегося стойкостью в тех же страданиях, которые переносим и мы;

Наша на вас надія тверда, бо знаємо, що так само, як ви берете участь у стражданнях, так візьмете й у радощах.

и надежда наша о вас тверда: мы знаем что, как вы общники страданий, так и утешения.

Ми бо не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яку ми пережили в Азії: ми були над міру й над силу так пригнічені, що не мали вже надії і жити.

Ибо мы не хотим, чтобы вы пребывали в неведении, братья, о скорби нашей, происшедшей в Асии, что мы были удручены чрезмерно, сверх силы, так что мы потеряли надежду и остаться в живых;

Ми, дійсно, мали самі в собі присуд смерти, щоб надіялися не на самих себе, а на Бога, який воскрешає мертвих.

но сами в себе мы получили осуждение на смерть, чтобы полагаться нам не на себя, а на Бога, воскрешающего мёртвых,

Він визволив нас від такої смерти, і визволяє далі. Маємо надію, що він ще визволить нас,

Который избавил нас от столь верной смерти и избавит, на Которого мы возложили надежду, что Он и еще избавит,

якщо й ви допоможете вашою молитвою за нас; щоб за той дар, який нам дається заради великого числа осіб, також багато хто склав подяку за нас.

при содействии и вашей молитвы за нас для того, чтобы из многих уст вознесено было о нас благодарение за дарованное нам по молитве многих.

Слава наша — це свідоцтво нашого сумління, як ми поводились у світі, зокрема щодо вас, — у святості й щирості Божій; не в мудрості тілесній, а в Божій благодаті.

Ибо в том похвала наша, свидетельство совести нашей, что мы в святости и чистоте Божией, не в мудрости плотской, но в благодати Божией прожили в этом мире, особенно же с вами.

Бо іншого вам не пишемо, як тільки те, що ви читаєте й розумієте. А надіюся, що зрозумієте це повнотою,

Ибо мы пишем вам не иное как то, что вы читаете, что вы и постигаете, надеюсь же, что постигаете до конца,

як вже зрозуміли нас частинно, що ми — ваша слава, як і ви — наша в день Господа нашого Ісуса Христа.

(как вы отчасти постигли нас), что мы ваша похвала, как и вы — наша, в день Господа нашего Иисуса.

В оцій то певності хотів я прийти перше до вас, щоб удруге ви мали радість,

В этом убеждении я хотел прежде к вам придти, чтобы вы вторично получили благодать,

а потім від вас перейти в Македонію і знову з Македонії прийти до вас, щоб вирядили ви мене в Юдею.

и через ваши места пройти в Македонию и снова из Македонии придти к вам, и вы проводили бы меня в Иудею.

Хіба я, мавши те на думці, вчинив легковажно? Чи те, що я задумую, задумую лише з людських міркувань так, що в мені одночас перебуває і «Так, Так», і «Ні, Ні»?

Итак что же, желая этого, поступил ли я легкомысленно? Или то, что предпринимаю, по плоти ли предпринимаю, так что было бы у меня одновременно «да, да» и «нет, нет»?

Бог мені свідок, що наше слово до вас не є «Так» і «Ні.»

Верен Бог, что слово наше к вам не есть «да» и «нет».

Бо Син Божий, Ісус Христос, що його ми вам проповідували — я, Сильван і Тимотей, — не був «Так» і «Ні»; в ньому лише «Так» було.

Ибо Божий Сын, Христос Иисус, проповеданный среди вас нами: мною, Силуаном и Тимофеем, не был «да» и «нет», но было «да» в Нем.

Скільки бо обітниць Божих у ньому — «Так», і тому через нього «Амінь» Богові на славу через нас.

Ибо все обещания Божии в Нем — «да». Потому и чрез Него «аминь» — от нас, Богу во славу.

Той же, хто утверджує нас з вами во Христі і хто помазав нас, то Бог,

Утверждает же нас с вами во Христе и помазал нас Бог,

який поклав на нас свою печать і дав у наші серця завдаток Духа.

Он, Который и запечатлел нас и дал залог Духа в сердца наши.

А я прикликаю свідком Бога на мою душу, що я, щадивши вас, не прийшов більше в Корінт.

Я же призываю Бога в свидетели на душу мою, что, щадя вас, я не приходил еще в Коринф.

Не начебто ми панували над вашою вірою, але ми хочемо співпрацювати — вам на радість; бо ви щодо віри стоїте міцно.

Это не значит, что мы устанавливаем господство над вашей верой, но мы содействуем радости вашей, ибо вы в вере стойте.

« 16 глава 2 глава »