Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Переклад Хоменка → Перевод Десницкого

Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що у розсіянні, привіт!

Иаков, раб Бога и Господа Иисуса Христа, двенадцати израильским племенам, рассеянным по земле, желает радости!

Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам.

Когда постигают вас разнообразные искушения, братья мои, принимайте это как великую радость.

Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість,

Знайте: опытность в вере порождает стойкость,

за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.

а стойкость способствует зрелости — чтобы вы были зрелыми и цельными, чтобы ни в чем не нуждались.

Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться.

А если кому из вас не хватает мудрости, пусть попросит у Бога, и получит — ведь Бог дает просто, не упрекая.

Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер.

Пусть только просит с верой и ничуть не сомневается — кто сомневается, похож на морскую волну, которую из стороны в сторону гонит ветер.

Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа; —

Пусть не думает что-то получить от Господа такой человек —

людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах.

душа его раздвоена, на всех своих путях он неустойчив.

Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням,

Кто из братьев в унижении — пусть хвалится высотой своего положения,

а багатий — пониженням своїм, бо й він промине так, мов цвіт трави.

а кто богат — своим унижением, ведь все это исчезнет, как цветок полевой.

Зійшло бо пекуче сонце й траву висушило, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий у своїх заходах зів'яне.

Взошло солнце, и от жара засохла трава — вот и облетел весь ее цвет, погиб прекрасный облик. Так и богача на его пути ждет увядание.

Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять.

Блажен, кто выдерживает искушение: за свою стойкость он получит венец жизни — так обещал Бог наградить тех, кто Его любит.

Ніхто спокушуваний нехай не каже: Бог мене спокушає; бо Бог не може бути спокушуваний злом, і сам він не спокушає нікого;

В искушении пусть никто не говорит: «Это Бог меня искушает». Бог неискушен во зле и Сам никого не искушает.

кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить.

Нет, это собственные прихоти сбивают человека с пути и увлекают в ловушку — вот что такое искушение.

А потім пожадливість, завагітнівши, породжує гріх; гріх же, здійснений, — породжує смерть.

От прихоти зарождается и появляется на свет грех, и когда он совершается, то приводит к смерти.

Не вводьте, мої любі брати, самих себе в оману.

Не заблуждайтесь, возлюбленные мои братья.

Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни.

Что дается вам доброго, что дарится вам совершенного, то приходит свыше, от Отца, порождающего всякий свет, и Он не переменится, не затмится Его сияние.

Він забажав нас породити словом правди, щоб ми були немов первістками його створінь.

По Собственной воле Он породил нас словом истины, чтобы среди Его творений мы были первенцами.

Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву,

Вот что, братья мои возлюбленные: пусть каждый человек торопится слушать и не спешит говорить, не спешит гневаться,

бо гнів людини не чинить справедливости Божої.

ведь гнев человеческий не творит правды Божьей.

Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі.

Так что избавьтесь от всякой грязи, от жгучей злобы и кротко примите то Слово, которое прорастает в вас и способно спасти ваши души.

Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи.

И слово это исполняйте, а не только выслушивайте — иначе обманете лишь самих себя.

Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи:

Ведь выслушивать слово, но не исполнять — все равно что глядеть на собственное отражение в зеркале:

ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він.

человек узнал, каков он сам, но отошел и тотчас забыл об этом.

Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, — не як слухач-забудько, а як виконавець діла, — той щасливий у ділі своїм.

Но кто прилежно всматривается в совершенный закон (а это закон свободы) — тот не просто забывчивый слушатель, он исполняет всё на деле. И будет блажен, кто так поступит!

Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує язика, лиш обманює своє серце, побожність того марна.

Кто считает себя благочестивым, но не обуздал собственный язык, тот обманывает сам себя, его благочестие ничего не стоит.

Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу.

Вот какое благочестие будет чистым и безупречным перед Богом и Отцом: помогать вдовам и сиротам в их скорбях и хранить себя от скверны этого мира.

« 28 глава 2 глава »