Приповістей 1 глава

Книга приказок Соломонових
Переклад Хоменка → Елизаветинская на русском

Приповідки Соломона, сина Давида, царя Ізраїля,

Притчи соломона сына давидова, иже царствова во израили,

щоб пізнати мудрість і навчання, щоб зрозуміти слова розсудні,

познати премудрость и наказание и уразумети словеса мудрости,

щоб засвоїти (собі) освічену науку, — справедливість, правосуддя та правоту, —

прияти же извития словес и разрешения гаданий, уразумети же правду истинную и суд исправляти:

щоб дати простодушним розсудність, юнакові знання та обачність,

да даст незлобивым коварство, отрочати же юну чувство же и смысл.

щоб мудрий слухав і зростав у знанні, розумний придбав здорові засади,

Сих бо послушав, мудрый премудрее будет, а разумный строителство стяжет:

щоб зрозумів приповідки та приховане значення, слова мудрих та їхні загадки.

уразумеет же притчу и темное слово, речения же премудрых и гадания.

Острах Господній — початок мудрости; безумні мудрістю й навчанням нехтують.

Начало премудрости страх Господень, разум же благ всем творящым его: благочестие же в Бога начало чувства, премудрость же и наказание нечестивии уничижат.

Слухай, мій сину, настанови батька твого; не відкидай поучування матері твоєї,

Слыши, сыне, наказание отца твоего и не отрини заветов матере твоея:

бо це гарний вінець тобі на голову, намисто тобі на шию.

венец бо благодатей приимеши на твоем версе и гривну злату о твоей выи.

Мій сину! коли тебе будуть зводити грішні, не піддавайся!

Сыне, да не прельстят тебе мужие нечестивии, ниже да восхощеши,

Як скажуть: “Ходи з нами, засядьмо на кров невинну, причаймося на безвинного — без усякої причини,

аще помолят тя, глаголюще: иди с нами, приобщися крове, скрыем же в землю мужа праведна неправедно:

поглиньмо їх, мов Шеол, живих, цілком, мов би вони провалилися в пропасть!

пожрем же его якоже ад жива, и возмем память его от земли,

Ми знайдемо всяких благ дорогоцінних, сповнимо наші доми здобиччю.

стяжание его многоценное приимем, исполним же домы нашя корыстей:

Кинь жереб твій разом із нами, гаман нехай один буде в усіх нас!”

жребий же твой положи с нами: обще же влагалище стяжем вси, и мешец един да будет всем нам.

Мій сину! не ходи по їхній дорозі з ними, зверни ногу твою з їхньої стежки,

Не иди в путь с ними: уклони же ногу твою от стезь их:

бо ноги їх біжать до злого, поспішають, щоб кров пролити.

нозе бо их на зло текут, и скори суть излияти кровь.

Таж даремно розставляють сіть в очах усілякої пернатої породи.

Не без правды бо простираются мрежи пернатым:

Вони ж на власну кров чигають, на самих себе засідають.

тии бо убийству приобщающеся, сокровищствуют себе злая: разрушение же мужей законопреступных зло.

Такий кінець усіх тих, що на здирство ласі; воно вбиває того, хто його в собі має.

Сии путие суть всех творящих беззаконная: нечестием бо свою душу отемлют.

Мудрість по вулицях голосить, свій голос по майданах піднімає,

Премудрость во исходех поется, в стогнах же дерзновение водит,

на роздоріжжях гомінливих кличе, при входах у браму в місті виголошує:

на краех же стен проповедуется, у врат же сильных приседит, во вратех же града дерзающи глаголет:

“Докіль, придуркуваті, дурноту любитимете? Докіль насмішники кохатимуться в насмішках, безумні ненавидітимуть науку?

елико убо время незлобивии держатся правды, не постыдятся: безумнии же досады суще желателие, нечестивии бывше, возненавидеша чувство

Верніться на мою дорогу; ось ізіллю на вас мій дух, слова мої звіщу вам.

и повинни быша обличением. Се, предложу вам моего дыхания речение, научу же вас моему словеси.

За те, що кликала я, та ви зреклися, як простягала руку, ніхто не хотів зважати,

Понеже звах, и не послушасте, и простирах словеса, и не внимасте,

за те, що гордували всякою порадою моєю, моїх докорів не сприймали, —

но отметасте моя советы и моим обличением не внимасте:

то я буду сміятися з вашого нещастя, я буду кпити, як на вас страх надійде;

убо и аз вашей погибели посмеюся, порадуюся же, егда приидет вам пагуба,

як страх на вас надійде, немов буря; злетить на вас нещастя, немов вихор, коли на вас наляже гніт і смуток.

и егда приидет на вы внезапу мятеж, низвращение же подобно бури приидет, или егда приидет вам печаль и градоразорение, или егда найдет на вы пагуба.

Тоді будуть до мене кликати, та я не обізвуся, будуть шукати мене пильно, але не знайдуть.

Будет бо егда призовете мя, аз же не послушаю вас: взыщут мене злии и не обрящут.

За те, що вони зненавиділи науку, страху Господнього не прийняли,

Возненавидеша бо премудрость, словесе же Господня не прияша:

поради моєї не бажали, знехтували всі мої докори, —

ниже хотеша внимати моим советом, ругахуся же моим обличением.

тому плоди своїх учинків їстимуть, наситяться задумами своїми.

Темже снедят своих путий плоды и своего нечестия насытятся:

Бо відступництво невігласів їх убиває, і безтурботність дурнів губить їх.

ибо, зане обидеша младенцев, убиени будут, и истязание нечестивыя погубит.

Хто ж слухає мене, той житиме безпечно, і буде спокійний, не боявшися лиха”.

Мене же слушаяй вселится на уповании и почиет без страха от всякаго зла.

« 150 глава 2 глава »